Справа № 214/1298/21
2/214/1802/21
Іменем України
01 червня 2021 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ковтун Н.Г., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Меланчук І.В., звернулась до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на свою користь 180 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я (без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів і платежів).
Позовні вимоги мотивував тим, що позивач в період з 19.05.1978 року по 23.07.1982 року працювала на посаді машиніста крана термообрубувального цеху Криворізького центрального рудорементного заводу гірничозбагачувального обладнання, з 17.10.1984 року по 31.10.2001 рік - працювала на посаді машиніста крана на Криворізькому центральному рудорементному заводі гірничозбагачувального устаткування, правонаступником якого на даний час являється Приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод ».У вказаний період часу, позивач виконуючи покладені на неї трудові обов'язки, підпадала під вплив шкідливого виробничого чинника - підвищена концентрація запиленості повітря робочої зони, концентрація якого перевищувала гранично допустиму норму. Дія на організм позивача даного шкідливого виробничого фактору призвела до розвитку у позивача хронічного професійного захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). Внаслідок вказаного захворювання позивачем 22.11.2006 року позивачу визначено 30% ступіню втрати працездатності та встановлено третю групу інвалідності, 05.11.2007 року після повторного огляду медико-соціальної комісією останній визначено ступінь втрати професійної працездатності -30% та встановлена третяґ група інвалідності з 01 грудня 2017 року - безстроково, визначена необхідність в санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення та в лікувальній фізкультурі. Вказав, що зазначене ушкодження здоров'я та втрата професійної працездатності призвели до спричинення позивачу немайнової шкоди, яка полягає у перенесенні больових відчуттів, обмеженні функцій організму, необхідності проходження тривалих курсів лікування, втрати позивачем можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, повноцінно працювати. Зазначив, що вказаний шкідливий виробничий фактор, який мав місце на робочому місці позивача, не усунуто з вини відповідача. Вказав, що викладені обставини свідчать про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, за рахунок відповідача. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач виходив з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності в сумі 180 000 грн. (з розрахунку: 2270 грн. Х 250), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду 27.04.2021, тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 06.04.2021, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні.
В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 свідомо обрала запропоновані їй умови праці, які на думку представника відповідача являються повністю безпечними, позивач мав можливість змінити місце роботи в будь-який час, вини відповідача в спричиненні шкоди здоров'ю позивача немає, розмір грошового відшкодування завданої позивачу шкоди є необгрунтованим та безпідставним, не відповідає нормам матеріального права та судовій практиці.
Відповіді на відзив із обґрунтуванням своїх заперечень проти доводів, наведених представником відповідача, позивач та його представник не подали, додаткового часу для цього не потребували.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в період з 19.05.1978 року по 23.07.1982 рік та з 17.10.1984 року по 31.10.2001 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Криворізьким центральним рудоремонтним заводом. Під час виконання покладених на неї трудових обов'язків підпадала під шкідливий вплив пилу концентрація, якого перевищувала гранично-допустимі показники. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача та актом №3 розслідування хронічного професійного захворювання від 20.10.2001 року (а.с14-15; 32-46).
Згідно відомостей викладених компетентною комісією в акті № 3 розслідування хронічного професійного захворювання, у позивача виявлено хронічне професійне захворювання «хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст.
У зв'язку з даним професійним захворюванням позивач 22.11.2006 року вперше пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності в ступені 30 % та встановлено третю групу інвалідності, 05.11.2007 року після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, за результати якої позивачу встановлено втрату професійної працездатності в ступені 30%, встановлено третю групу інвалідності з 01.12.2007 року- безстроково, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні додаткових видах допомоги, виданою на ім'я позивача, серії ДНА-02 № 020476 (а.с.12-13).
Згідно медичної документації виданої на ім'я позивача та наявної в матеріалах справи, позивач неодноразово проходила лікування у зв'язку з професійним захворюванням, при госпіталізації до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на больові відчуття. (а.с.16-31).
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, коженмає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчувідвизначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпПУкраїни забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, призводять до відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна протиУкраїни, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, яке призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 30 %, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, що об'єктивно призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втрати впрацездатність внаслідок професійного захворювання.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач подав позов про стягнення про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 600,00 грн..
Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК Українисуд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» на користь ОСОБА_1 60 000 грн. 00 коп.(шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький центральний рудоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00190940) на користь держави судовий збір у розмірі 600,00 грн. (шістсот гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний тест рішення складено та підписано 31 травня 2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Криворізький центральний рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 00190940, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, б. 1, 50057
Суддя Н.Г.Ковтун