Справа № 523/4666/21
Провадження №4-с/523/52/21
"04" червня 2021 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участю стягувача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
16.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, якою просила:
-поновити строк на звернення до суду зі скаргою, визнавши причини пропуску строку поважними;
-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо незаконної зміни способу виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2014 у справі № 523/19897/13-ц;
-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо передачі арештованого майна, яке є предметом іпотеки: житлового будинку АДРЕСА_1 на реалізацію Державному підприємству «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № 63449179;
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що 07.06.2007 між нею та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/0043/74/76133, згідно з яким було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 131 300,0 доларів США (сто тридцять одна тисяча триста доларів США). Об'єктом кредитування згідно розділу 2 кредитного договору є приватний будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, сторонами 11.06.2007 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстровим номером: 3177, згідно якого, належний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2007, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було передано в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль».
18.02.2014 заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/19897/13-ц позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за вказаними кредитним договором у загальному розмірі 163 072,73 доларів США (сто шістдесят три тисячі сімдесят два долари США сімдесят три центи), що за курсом НБУ на момент винесення рішення становило 1 303 440,0 гривень (один мільйон триста три тисячі чотириста сорок гривень нуль копійок).
На час звернення зі скаргою, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича знаходиться виконавчий лист, виданий 23.04.2014 та 29.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63449179 з виконання рішення суду про стягнення боргу.
Під час відвідування АТ «Райффайзен Банк Аваль» скаржниці стало відомо, що арештоване в рамках виконавчого провадження майно приватним виконавцем було передано на реалізацію. Після чого, 26.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича з заявами про незгоду з реалізацією предмету іпотеки на електронних торгах, організованих ДП «СЕТАМ». Зазначає, що про передачу її нерухомого майна на реалізацію шляхом продажу на електронних торгах стало відомо 03.03.2021 із сайту ДП «СЕТАМ».
Скаржниця вважає, що її права були порушені, а дії приватного виконавця неправомірні, оскільки: для електронних торгів була надана неправдива інформація про характеристики об'єкта нерухомості, оскільки в будинку проживають та зареєстровані заявник та члени її сім'ї, серед яких є дві неповнолітні особи; приватним виконавцем не отримано дозволу органу опіки та піклування на реалізацію будинку; передаючи на реалізацію предмет іпотеки приватний виконавець змінив спосіб виконання рішення суду; переданий на реалізацію будинок підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому взагалі не міг передаватись на торги.
22.03.2021 ухвалою суду було прийнято скаргу до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено судове засідання на 31.03.2021 о 14 год. 30 хв. та витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №63449179 з примусового виконання виконавчого листа № 523/19897/13-ц, виданого 23.04.2014 Суворовським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів в розмірі 163 072,73 доларів США, що за курсом НБУ на час винесення рішення становило 1 303 440 грн, а також судових витрат у сумі 3441,00 грн.
22.03.2021 до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина Андрія Івановича про залучення ОСОБА_2 до участі в справі у якості заінтересованої особи, оскільки вона 03.03.2021 була визнана переможцем електронних торгів ДП «СЕТАМ» щодо реалізації зазначеного вище будинку, сплатила вартість лоту, отримала акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, а тому судове рішення може вплинути на її інтереси, права чи обов'язки.
24.03.2021 ухвалою суду заяву про залучення заінтересованої особи задоволено та залучено ОСОБА_2 до участі у розгляді справи в якості заінтересованої особи.
26.03.2021 до суду надійшло клопотання скаржниці про долучення до матеріалів справи відповіді Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.03.2021 за вих. № ЗПІ-03.09/24.
29.03.2021 до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А.І. про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду. Обґрунтовуючи заяву, заінтересована особа зазначає, що до суду ОСОБА_1 звернулась 16.03.2021, в той час як скаржниці було раніше відомо про передачу майна на реалізацію, оскільки: 26.04.2019 ОСОБА_1 надала приватному виконавцю заяву про реалізацію домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 ; в скарзі сама ж скаржниця вказує, що про передачу майна на реалізацію їй стало відомо 26.02.2021 під час відвідування АТ «Райффайзен Банк Аваль», який є стягувачем; 01.03.2021 ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, в рамках якого відбувалась реалізація майна, відповідно факт передачі майна на реалізацію їй був відомий.
31.03.2021 від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича надійшов відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження № 63449179. Суб'єкт оскарження заперечує проти скарги, просить відмовити у її задоволенні. На обґрунтування законності своїх дій зазначає, що 26.04.2019 ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича з заявою, у якій просила, з метою погашення боргу перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернути стягнення на предмет іпотеки, будинок з адресою: АДРЕСА_1 та зазначала, що в будинку, окрім неї, зареєстровані та проживають родичі: батько - 1958 року народження, брат - 1985 року народження та її донька - 2000 року народження. На підставі вказаної заяви, де висловлена згода боржника на реалізацію предмету іпотеки, та власником будинку наведені відомості, що неповнолітні в будинку не проживають, приватний виконавець неодноразово передавав майно на реалізацію та торги призначались на: 27.08.2019, 09.10.2019, 20.11.2019, 13.07.2020, 25.08.2020, 07.10.2020. На підтвердження обізнаності боржника з наявністю виконавчого провадження та передачі майна на реалізацію приватний виконавець також посилається на те, що в наданих матеріалах виконавчого провадження
№ 63449179 наявні докази отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, 13.11.2020 боржниця зверталась з клопотанням про розблокування зарплатного рахунку, в матеріалах виконавчого провадження наявні докази отримання 05.02.2021 повідомлення про результати визначення оцінки арештованого майна, яке було надіслано від 26.01.2021. В якості обґрунтування відсутності порушень прав малолітніх дітей та відсутності необхідності звертатись до органів опіки та піклування за наданням дозволу на реалізацію приватний виконавець посилається на отриману 26.04.2019 від ОСОБА_1 заяву, в якій боржниця вказує, що неповнолітні в будинку не зареєстровані та не проживають та на отриману 14.12.2020 довідку Департаменту надання адміністративних послуг, згідно якої зареєстровані в будинку особи відсутні. В якості нерозповсюдження на реалізоване майно та правовідносини, що виникли дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» приватний виконавець посилається на те, що 26.04.2019 ОСОБА_1 скористалась правом, передбаченим ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та надала згоду на реалізацію будинку, в той час як згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» забороняється відчуження майна без згоди власника.
В судове засідання, призначене на 31.03.2021 о 14 год. 30 хв., з'явились: представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Мога Василь Юрійович, представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - адвокат Зауліна Ольга Григорівна та представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Павлишин А.І. Скаржниця чи її представник до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги. ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Судовий розгляд відкладено на 14.04.2021 о 12 год. 00хв., судом визнано обов'язковою явку скаржника до судового засідання.
09.04.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на за заяву про залишення скарги без розгляду, в яких скаржниця наводить доводи стосовно поважності пропущення строку на звернення до суду зі скаргою. Також до суду надійшли пояснення-заперечення ОСОБА_1 на відзив приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича.
12.04.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшли тезіси письмових пояснень, щодо вимог, заявлених у скарзі, клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради від 24.03.2021 вих. № 08/3933.
13.04.2021 до суду від АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшли пояснення на скаргу, де заінтересована особа заперечує проти заявлених в скарзі вимог та просить відмовити у її задоволенні. В якості обґрунтування посилається на те, що після прийняття Суворовським районним судом міста Одеси рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0073/74/76133 від 07.06.2007, скаржниця надала до банку 18.02.2014 заяву з проханням розглянути можливість добровільної реалізації переданого в іпотеку будинку. Згодом, у зв'язку з наявністю невиконаного зобов'язання, виконавчі документи були пред'явлені до примусового виконання та виконавцем було здійснено виїзд за адресою заставного майна. 19.04.2019 ОСОБА_1 було надано до банку заяву з проханням опублікувати на сайті банку оголошення про продаж предмету іпотеки, з метою повного погашення заборгованості. 26.04.2019 боржниця надала приватному виконавцю заяву, в якій просила звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому не зареєстровані неповнолітні особи. 20.02.2020 в черговий раз було надано заяву до банку, якою ОСОБА_1 висловлювала бажання реалізувати заставне майно для погашення заборгованості. З огляду на наявність згоди боржника на реалізацію предмету іпотеки, вважає, що приватним виконавцем було дотримано вимоги законодавства під час передачі майна на реалізацію.
В судове засідання, призначене на 14.04.2021 о 12 год. 00 хв., з'явився представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Мога Василь Юрійович, інші учасники справи не з'явились, сповіщені належним чином. В матеріалах справи наявна подана до суду 12.04.2021 заява ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності скаржниці та її представника. Від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А.І. надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з підтвердженим захворюванням на хворобу COVID-19. Судовий розгляд відкладено на 14.05.2021 о 10 год. 00 хв.
27.04.2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення-заперечення на аргументи та міркування АТ «Райффайзен Банк Аваль».
14.05.2021 до суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А.І. надійшли заперечення на скаргу, де заінтересована особа заперечує проти скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що подаючи скаргу на дії приватного виконавця скаржниця вдається до недобросовісної та суперечливої поведінки. На обґрунтування вказаного зазначає, що з сайту ДП «СЕТАМ» вона дізналась номер телефону зберігача майна, яким була ОСОБА_1 , яка підтвердила, що будинок передано на реалізацію за її згоди та надала номер телефону батька - ОСОБА_4 , аби можна було домовитись про огляд будинку. Вказує, що прибувши до будинку за адресою: АДРЕСА_1 батько ОСОБА_5 - ОСОБА_4 особисто показував домоволодіння, з метою його продажу, вказував, що з будинку вивезені речі та в ньому ніхто фактично не проживає. На підтвердження вказаного ОСОБА_2 надає відеозапис огляду домоволодіння, яке здійснювала ОСОБА_2 за згоди батька скаржниці - ОСОБА_4 , який особисто показував будинок ОСОБА_2 . Також зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності матері скаржниці - ОСОБА_6 та у власності брата скаржниці - ОСОБА_7 перебувають по Ѕ частини житлового будинку площею 197.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно права членів сім'ї ОСОБА_1 не порушено, оскільки вони мають змогу проживати у власному житлі.
В судове засідання, призначене на 14.05.2021 о 10 год. 00 хв. з'явились: представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Мога Василь Юрійович, представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - адвокат Зауліна Ольга Григорівна та представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Павлишин А.І. ОСОБА_1 чи її представник до суду не з'явились, повідомлені належним чином. ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності. У судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2021 об 11 год. 00 хв.
17.05.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення-заперечення на заперечення на скаргу ОСОБА_2
21.05.2021 до суду від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Павлишина А.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, електронних доказів: три відео-файли з відеозаписом огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчені підписом ЕЦП та з протоколом перевірки ЕЦП, які містяться на компакт-диску DVD-R в додатку до клопотання.
В судове засідання, призначене на 21.05.2021 об 11 год. 00 хв. учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
В судове засідання, призначене на 04.06.2021 о 10 год. 30 хв. учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Фіксування судового засідання 21.05.2021 та 04.06.2021 не здійснювалось технічним записом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи зміст ч. 1 ст. 450 ЦПК України, достатність матеріалів для прийняття рішення по скарзі, суд прийшов до висновків про можливість розгляду скарги без участі заявника, особи дії якої оскаржуються, стягувача та заінтересованої особи, які не забезпечили явку своїх представників до судових засідань 21.05.2021 та 04.06.2021.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 456/2172/17, поважними причинами пропущення процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку для оскарження, з урахуванням доводів боржника і відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У справі «Делькорт проти Бельгії», рішення від 07.01.1970, ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У рішенні «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (п. п. 50-51 і 69), ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Відповідно до практики ЄСПЛ «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. Конвенції, а відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору може спричинити порушення ст. 6 Конвенції («Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів» п. 53-55).
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. 41) зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення процесуального строку на оскарження дій, бездіяльності чи рішень державного (приватного) виконавця, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При вирішенні питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує баланс інтересів стягувача і боржника, а також враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.
Вивчивши матеріали справи, з огляду на наявні у цій справі обставини, суд приходить до висновків щодо пропуску ОСОБА_1 десятиденного строку для подачі скарги до суду, встановленого п.п. а ч.1 ст. 449 ЦПК України. Разом із тим, враховуючи нетривалий період пропуску ОСОБА_1 строку на подання скарги, надання скаржницею клопотання про його поновлення з наведенням причин пропуску, суд вважає за необхідне надати перевагу принципу доступу до суду, визнавши поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., та вбачає наявність передбачених законом підстав для його поновлення.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.06.2007 між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/0043/74/76133, згідно з яким було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 131 300,0 доларів США (сто тридцять одна тисяча триста доларів США) (т. 1 а.с. 12-22). Об'єктом кредитування, згідно розділу 2 кредитного договору, є приватний будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.06.2007 сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстровим номером: 3177, згідно якого придбаний ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2007, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було передано в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.1 а.с. 23-28).
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси у справі №523/19897/13ц від 18.02.2014 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за вказаними кредитним договором у загальному розмірі 163 072,73 доларів США (сто шістдесят три тисячі сімдесят два долари США сімдесят три центи), що за курсом НБУ на момент винесення рішення становило 1 303 440,0 гривень (один мільйон триста три тисячі чотириста сорок гривень нуль копійок) та судові витрати у загальному розмірі 3 441,0 гривень (три тисячі чотириста сорок одну гривню нуль копійок). На виконання рішення суду 23.04.2014 було видано виконавчий лист № 523/19897/13-ц (т. 2 а.с.18-19).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка».
29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63449179 зі стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/0043/74/76133 від 07.06.2007 у загальному розмірі 1 303 440,0 гривень та судових витрат у загальному розмірі 3 441,0 гривень (т.2 а.с.21) яка була вручена боржнику 09.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (т. 2 а.с. 51).
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час здійснення виконавчого провадження, виконавець має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів ОСОБА_1 на суму 1 440 569, 10 нривень (т.2 а.с.53-55). Згідно з наявних в матеріалах судової справи відповідей банківських установ вбачається, що у боржника відсутні рахунки та кошти, на які можливо звернути стягнення.
Відповідно до інформаційних довідок № 230230526 та № 230232217 від 29.10.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с. 34-40).
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Звернення стягнення на заставлене майно регулюється ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника, оцінка майна боржника регулюється ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», реалізація майна, на яке звернено стягнення регулюється ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження».
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
29.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (т. 2 а.с.82-83).
23.11.2020 приватним виконавцем було направлено до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості запит про зареєстрованих осіб у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 129). Згідно відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № П1-265234-ю/л від 03.12.2020, отриманої приватним виконавцем 14.12.2020, за адресою АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи (т. 2, а.с. 133).
21.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 63449179, згідно якої було описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , а саме: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с.135-138).
Розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» визначено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, що у відповідності до ч. 1 ст. 48 цього Закону, полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 7 ст. 51 наведеного Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».
Згідно з приписами ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 61 цього Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
12.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 63449179 (т. 2 а.с. 163-165).
Згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 про незалежну оцінку майна від 18.01.2021 ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , складає: 725 430,0 гривень (сімсот двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять гривень нуль копійок) ( т. 2, а.с. 177-187).
26.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем було складено повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку майна та повідомлено про результати визначення вартості арештованого майна (т. 2, а.с. 225-226). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повідомлення про ознайомлення зі звітом про оцінку майна було вручено боржнику 04.02.2021 (т. 2 а.с. 225-226).
Процедура проведення електронних торгів визначена Міністерством юстиції України в Порядку реалізації, арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5.
У наданих до суду матеріалах виконавчого провадження ВП № 63449179 наявна заява ОСОБА_1 від 26.04.2019, в якій викладено прохання звернути стягнення на предмет іпотеки, будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що в будинку зареєстровані та мешкають боржниця, її батько - 1958 року народження, її брат - 1985 року народження та її донька - 2000 року народження. Також висловлена згода на примусову реалізацію вищевказаного будинку (т. 2 а.с. 17, 121). Судом у судовому засіданні здійснювався огляд оригіналу заяви 26.04.2019 року. В рамках судового розгляду а ні скаржницею, а ні іншими учасниками процесу, не було висловлено сумнівів у справжності вказаної заяви ОСОБА_1
29.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника у ВП № 63449179 (т. 2, а.с. 242-243) та сформовано заявку щодо передачі майна на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів арештованим майном ДП «СЕТАМ» (т. 2 а.с. 244-247).
Заявка на реалізацію арештованого майна сформована приватним виконавцем у відповідності до вимог п. 2 Розділу II Порядку та містить відомості щодо: ПІБ приватного виконавця, виконавчого округу, номеру посвідчення та виконавчого провадження; найменування сторін; форму реалізації арештованого майна (електронні торги); тип майна та його найменування; оцінка; відомості про зберігача та про обтяження майна; підстави виникнення права власності та відомості про зареєстрованих осіб; банківські реквізити, електронну пошту приватного виконавця; фотоматеріали; підпис приватного виконавця.
Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» № 839/08-18-21 від 10.02.2021 електронні торги з реалізації предмету іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , було призначено на 03.03.2021, початкова ціна продажу майна: 725 430,0 гривень, реєстраційний номер лота: 464991 (т. 2 а.с. 250).
01.03.2021 ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 63449179, про що свідчить відмітка на заяві про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (т. 2 а.с. 251-252).
Згідно протоколу проведення електронних торгів № 528271 від 03.03.2021 з продажу лоту № 464991 переможцем торгів було визнано учасника 8 - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію (т. 2, а.с. 256-257).
10.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитром Миколайовичем було складено акт про реалізацію предмету іпотеки ВП № 63449179, згідно якого предмет іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 за 725 430,0 гривень (сімсот двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять гривень нуль копійок) (т. 2 а.с. 263-264).
На підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного 10.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Дмитром Миколайовичем, 11.03.2021 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. було видано свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 492, згідно якого ОСОБА_2 придбала за 725 430,0 гривень домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 58-59).
Надаючи оцінку доводам скарги про те, що передача майна на реалізацію була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Тобто, цим Законом чітко передбачені умови, за яких застосовується мораторій та підстави, які виключають його застосування, зокрема: без згоди власника, якщо нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Наявність хоча б однієї з вказаних підстав виключає заборону звернення стягнення на майно.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 неодноразово висловлювала згоду стягувачу та приватному виконавцю ОСОБА_9 на продаж предмету іпотеки, з метою погашення наявної заборгованості, зокрема:
18.02.2014 до стягувача було подано заяву, з проханням розглянути можливість добровільної реалізації переданого в іпотеку будинку (т.3, а.с 65);
19.04.2019 до стягувача було надано заяву з проханням опублікувати на сайті банку оголошення про продаж предмету іпотеки (т.3, а.с. 63);
26.04.2019 до приватного виконавця було подано заяву, в якій скаржниця просила звернути стягнення на предмет іпотеки, з метою погашення заборгованості та зазначала, що неповнолітні особи в будинку не проживають та не зареєстровані (т. 2 а.с. 121);
20.02.2020 було надано заяву до банку, якою ОСОБА_1 висловлювала бажання реалізувати заставне майно для погашення заборгованості (т.3, а.с. 61).
Також з наданих до суду відомостей вбачається, що вперше будинок адресою: АДРЕСА_1 було передано на електронні торги 27.08.2019 (https://setam.net.ua/auction/367156), тобто після надання ОСОБА_1 приватному виконавцю ОСОБА_9 згоди на його реалізацію. Про наявність згоди на реалізацю предмету іпотеки також свідчить той факт, що проведення усіх наступних торгів, а саме: 09.10.2019 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 20.11.2019 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );13.07.2020 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 25.08.2020 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); 07.10.2020 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - боржницею не оскаржувались.
Суд зазначає, що згода боржника на реалізацію нерухомого майна виключає застосування заборони на звернення стягнення на майно боржника, передбаченої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
До доводів ОСОБА_1 про те, що 26.02.2021 вона звернулась з заявами до стягувача та приватного виконавця про відсутність дозволу на реалізацію майна, суд ставиться критично, оскільки така поведінка боржника є суперечливою, недобросовісною та містить ознаки зловживання правами. Матеріалами справи підтверджується наявність згоди ОСОБА_1 на реалізацію майна. Зокрема, заява від 26.04.2019 року про надання згоди, адресована приватному виконавцю Колечко Д.М., та не містить конкретного номера виконавчого провадження, тому доводи заявника про неможливість її врахування приватним виконавцем, не заслуговують на увагу.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Суд вправі відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу (постанова Верховного Суду від 03.06.2020, справа № 318/89/18 (провадження № 61-128св19) та постанова Верховного Суду від 08.07.2020 в справі № 214/5314/17 (провадження № 61-41433св18).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що передача майна на реалізацію здійснена приватним виконавцем за згодою боржника, на підставі поданої ним заяви від 26.04.2019 року, після визначення експертної оцінки ринкової вартості об'єкта нерухомості, розмір якої сторонами виконавчого провадження не оспорювався, вартість майна, визначена у звіті, на період його реалізації була дійсною, що відповідає вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та II Розділу Порядку реалізації арештованого майна.
Надаючи оцінку доводам скарги про те, що: для електронних торгів була надана неправдива інформація про характеристики об'єкта нерухомості, оскільки в будинку проживають та зареєстровані заявник та члени її сім'ї, серед яких є дві неповнолітні особи; приватним виконавцем не отримано дозволу органу опіки та піклування на реалізацію будинку, суд виходить з наступного.
Зазначаючи про порушення прав малолітніх дітей та вказуючи, що приватний виконавець не звертався до органів опіки та піклування, скаржниця посилається на додану до скарги Довідку б/н (витяг з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрації), видану органом самоорганізації населення Комітет мікрорайону «Крива Балка» від 05.03.2021 (т. 1, а.с. 11).
Згідно вказаної довідки в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано шість осіб, а саме:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (власник) з 25.04.2007; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (батько) з 25.04.2007; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (брат) з 22.06.2007; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_9 (син) з 14.06.2013; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (племінниця) з 28.05.2015; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (донька) дата реєстрації не зазначена.
Відповідно ст. ст. 76,77,78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
За змістом пункту 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, чинних на час реєстрації родичів скаржниці, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку видається організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру. Типова форма довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку містилась додатку № 2 до вказаних Правил.
Суд констатує, що на даний час додаток 2 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 861 (861-2016-п) від 23.11.2016, у зв'язку з введенням в дію Єдиного демографічного реєстру.
Відповідно, суд розцінює надану скаржником довідку в якості інформаційного документа, який виданий за результатами збирання інформації, на підставі даних про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, видання яких припинено з 23.11.2016.
Суд виходить з того, що ОСОН КМ «Крива Балка» в м. Одесі надає послуги адміністративного характеру, зокрема видачу довідок про склад сім'ї та прописку. Вказані довідки - документ інформаційного характеру встановленої форми, за результатами збирання інформації на підставі даних про склад сім'ї. Слід зауважити, що дії ОСОН КМ «Крива Балка» в м. Одесі щодо видачі довідки б/н від 05.03.2021, незалежно від відомостей, які в ній зазначені, жодним чином не мають для суду заздалегідь пріоритетної встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За нормами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Суд вважає, що надана скаржником довідка б/н від 05.03.2021 (т.1 а.с. 11) не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, оскільки видана суб'єктом, який не здійснює повноваження стосовно реєстрації місця проживання особи в Єдиному демографічному реєстрі. Крім того, суд констатує, що з наданої довідки вбачається, що ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 , а зареєстрована в будинку з 28.05.2015, тобто за сім місяців до її народження, що додатково ставить під сумнів достовірність наданого заявником доказу. При цьому, суд зауважує, що заявник ОСОБА_1 не з'явилась до суду на жодне судове засідання, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, хоча суд визнавав її явку до судового засідання обов'язковою, що унеможливило з'ясування у заявника обставин видачі довідки від 05.03.2021 року.
В контексті дослідження судом наявності порушення прав малолітніх та інших осіб, при передачі будинку на по АДРЕСА_1 на реалізацію, суд також вважає за необхідне зазначити, що в заяві ОСОБА_1 від 26.04.2019 не вказано, що в будинку проживають чи зареєстровані неповнолітні особи. В матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 256326160 від 13.05.2021 (т. 3 а.с. 124-126), згідно якої у власності матері скаржниці - ОСОБА_6 та у власності брата скаржниці - ОСОБА_7 перебувають по Ѕ частини житлового будинку площею 197.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . Доводи заявника, щодо неможливості врахування інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 256326160 від 13.05.2021, судом не приймаються, оскільки наведена довідка надана суду представником зацікавленої особи ОСОБА_2 - адвокатом Павлишиним А.І., та отримана останнім в порядку ч. 3 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За таких обставин, слід дійти висновку, що маючи відомості про проживаючих в будинку лише повнолітніх осіб, які надані боржником-власником будинку та отримавши відповідь від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про відсутність зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , у приватного виконавця не було підстав для сумніву, що виключало необхідність звернення за отриманням дозволу до органу опіки та піклування. Доводи заявника скарги ОСОБА_1 в цій частині судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Також судом було досліджено наданий представником ОСОБА_2 електронний доказ: три відео-файли з відеозаписом огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які містяться на компакт-диску DVD-R з назвою «№ 523/4666/21».
Зі змісту вказаних відео-файлів судом встановлено, що: відеозапис проводився в світлу пору доби на території домоволодіння, зовнішній та внутрішній вигляд якого відповідає фотографіям розміщеним в оголошенні про проведення торгів ДП «СЕТАМ»; при проведенні зйомки, крім особи, яка здійснює відеозапис, присутні дві особи, одна з яких розповідає про характеристики будинку, відповідає на запитання; особі, яка проводить відеозапис ніхто не заважав та не заперечував; в оглянутих кімнатах відсутні спальні ліжка, меблі. В своїх запереченнях заявник ОСОБА_1 не заперечувала, що на відео зафіксоване саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінюючи аргументи ОСОБА_1 стосовно того, що приватний виконавець, передавши майно на реалізацію, неправомірно змінив спосіб виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі N 350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі № 2-749/11/2229.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно п. 10 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В даному випадку, майно було реалізоване в рамках виконавчого провадження про стягнення коштів, що передбачено зокрема, нормами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», Порядку реалізації, арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5. Підстави для зміни способу та порядку виконання рішення, для реалізації майна в тому порядку, в якому воно реалізовано, судом не встановлені, в матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тому, доводи заявника ОСОБА_1 в цій частині є законодавчо неспроможні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ч.ч.1, 6 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За викладених судом вище обставин, судом не встановлено порушень закону приватним виконавцем при передачі арештованого майна, яке є предметом іпотеки: житлового будинку АДРЕСА_1 на реалізацію Державному підприємству «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № 63449179, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 10-13, 127, 259, 260, 261, 263-265, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 6 Конституції України, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича у виконавчому провадженні АСВП № 63449179, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРЮОФОПГФ: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 щодо:
-визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо незаконної зміни способу виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.04.2014 у справі № 523/19897/13-ц;
-визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо передачі арештованого майна, яке є предметом іпотеки: домоволодіння, загальною площею 224,8 кв.м, житловою площею 94,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію Державному підприємству «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження № 63449179.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 09.06.2021 року.
Суддя К.О. Далеко