1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4873/21 3/335/1185/2021
06 червня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, що надійшов з відділення поліції №1 Запорізького районного Управління поліції ГУНП в Запорізькій області про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, студент 1 курсу Національного університету «Запорізька політехніка», непрацевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №031818, 16.04.05.2021 о 17 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 будучи адміністратором клубу віртуальної реальності « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , не припинила роботу розважального закладу та вела прийом відвідувачів, чим порушила пп. 1 п. 3-5 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала, суду повідомила, що дійсно 16.04.2021 вона перебувала у клубі віртуальної реальності, в якому працює без оформлення трудового договору прибиральницею. В цей день вона здійснювала дезінфекцію в клубі. До неї на робоче місце дві подруги, яким вона дозволила яким вона дозволила пограти в шоломах віртуальної реальності. В день складання протоколу господарська діяльність закладом не здійснювалась, оскільки на той час були встановлені карантинні обмеження щодо роботи розважальних закладів. Посаду адміністратора вона ніколи не обіймала. Письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи складав працівник поліції. Інформація, що міститься в них, не відповідає дійсності. Вона підписала зазначені пояснення, оскільки працівники поліції чинили на неї тиск.
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд закрити провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Івлєв М.М. також просив суд закрити провадження в справі, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, матеріали справи не містять доказів того, що вона є особою, яка може приймати відвідувачів у закладі, приймати рішення щодо режиму роботи закладу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, суддя дійшов наступних висновків.
Стаття 7 КпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Підпунктом 1 п. 3-5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 у редакції, чинній на момент виявлення факту правопорушення, передбачено, що на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказів, які би спростовували доводи ОСОБА_1 та на підставі яких суддя міг би дійти висновку, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність у клубі віртуальної реальності « ІНФОРМАЦІЯ_2 », або перебуває у трудових відносинах з власником зазначеного клубу та є уповноваженою ним особою на прийняття рішень щодо режиму роботи клубу, прийняття відвідувачів, що на неї власником покладені обов'язки щодо дотримання в клубі правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, матеріали справи не містять.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
В силу ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію Суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге та Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Надані суду ОСОБА_1 пояснення не можна визнати неспроможними, остільки спростувати їх матеріалами справи про адміністративне правопорушення неможливо.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суддя доходить висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу та події інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя А.В. Стеценко