Справа № 372/2025/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/254/2021 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
17 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року про відмову в задоволенні подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про заміну покарання відносно ОСОБА_9 та відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,-
02.09.2020 з Київського апеляційного суду до Обухівського районного суду надійшло подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області, в якому просить вирішити питання щодо заміни ОСОБА_9 , засудженому вироком Обухівського районного суду Київської області від 11.11.2013 за ч. 1 ст. 203-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 170 000 грн., покаранням у виді позбавлення волі, оскільки Обухівський районний відділ з питань пробації не отримував від засудженого документа про сплату штрафу.
Крім того, захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року відмволено в задоволенні подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про заміну покарання відносно ОСОБА_9 та відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування судового рішення зазначається, що станом на момент постановлення даної ухвали розмір несплаченого штрафу, з урахуванням вказаних вище оплат складає 125435 грн. 70 коп. Крім того, ОСОБА_9 має на триманні двох неповнолітніх дітей, починаючи з 06.11.2019 регулярно здійснює платежі по сплаті штрафу призначеного вироком суду. У зв'язку з чим не суд першої інстанції не вбачає підстав для задоволення подання.
В обґрунтування судового рішення в частині відмови у задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, судом зазначено, що засуджений ОСОБА_9 знав, що йому призначено покарання у виді штрафу, та те, що він зобов'язаний його сплатити. При цьому, штраф довгий період часу не сплачував, перший платіж спрямований на сплату штрафу здійснив лише 06.11.2019 у розмірі 351 грн. 10 коп., що свідчить про його ухилення від відбування покарання. Встановлені вище обставини свідчать про ухилення засудженого від виконання покарання до 06.11.2019, що має наслідком зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку суду відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України, а тому підстав для звільнення останнього від відбування покарання не має.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду та постановити в цій частині нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду. В іншій частині ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала в частині відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду є необґрунтованою та невмотивованою, у зв'язку із грубим істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Так, вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 січня 2014 вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року залишено без змін.
Таким чином, вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року набрав законної сили 09 січня 2014 року та з того часу повинен бути звернутий до виконання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2015 року було розстрочено виплату штрафу у сумі 168 000 гривень призначеного ОСОБА_9 вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року на один рік зі сплатою штрафу по 14 000 гривень щомісячно в строк до 30 грудня 2016 року.
Таким чином, ОСОБА_9 підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Захисник звертає увагу на те, що застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строків давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року щодо ОСОБА_9 набрав законної сили 09 січня 2014 року. Дворічний строк давності виконання встановлений Законом даного вироку сплив 09 січня 2016 року.
Строк давності виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року щодо ОСОБА_9 не переривався і формально минув, що відповідає положенням п.1 ч.1 ст.80 КК України, згідно з яким особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що штраф довгий період не сплачувався ОСОБА_9 свідчить про ухилення від відбування покарання до 06 листопада 2019 року, що має наслідком зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку суду є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Не сплата штрафу засудженим ОСОБА_9 в добровільному порядку в повному обсязі з часу набрання законної сили обвинувальним вироком суду до цього дня не може трактуватися як ухилення від відбування покарання призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року.
Лише не сплата засудженим суми штрафу в певний строк сама по собі не свідчить про ухилення його від відбування цього покарання. Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду України про справі № 5-324кс15 від 24.12.2015.
Також, перебіг давності виконання вироку Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року не переривався в розумінні ч.4 ст.80 КК України, оскільки ОСОБА_9 не вчинив жодного нового злочину.
З огляду на відсутність даних про ухилення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді штрафу за вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року, а також зважаючи, що з часу набрання вироком законної сили (09.01.2014) до дня звернення Обухівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області (17.10.2019) минуло 5 років 9 місяців та 8 днів, а відтак ОСОБА_9 підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про заміну покарання відносно ОСОБА_9 , учасниками судового розгляду не оспорюється.
Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про заміну покарання відносно ОСОБА_9 , є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду.
Щодо доводів апелянта в частині відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В даному випадку судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані в повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.26 КВК України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
За приписами ч.3 ст.26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально - виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн.
09.01.2014 ухвалою апеляційного суду Київської області вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.11.2013 залишено без змін.
04.11.2014 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок Обухівського районного суду Київської області від 11.11.2013 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09.01.2014 року щодо ОСОБА_9 залишено без змін.
09.07.2015 ОСОБА_9 направлено повідомлення, щодо необхідності сплати штрафу та роз'яснено, що у разі несплати штрафу його може бути замінено на більш суворе покарання.
На виконання вироку від 11.11.2013, який набрав законної сили 09.01.2014 року, Обухівським районним судом було видано виконавчий лист на примусове стягнення штрафу в розмірі 170000 грн.
Постановою державного виконавця від 25.12.2014, виконавчий лист № 1-кп-73/13 повернено стягувачу, оскільки відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що хоча в матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про отримання ОСОБА_9 повідомлення, щодо необхідності сплати штрафу, проте, він ознайомився з ним іншим чином, а саме 17.09.2015 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи.
30.12.2015 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області задоволено клопотання засудженого ОСОБА_9 , та розстрочено виплату штрафу в сумі 168000 гривень, призначеного ОСОБА_9 вироком Обухівського районного суду Київської області від 11.11.2013 року на 1 рік, зі сплатою штрафу по 14 000 гривень щомісячно в строк до 30.12.2016.
Відповідно до наявних в матеріалах провадження копій квитанцій, засуджений ОСОБА_9 зробив наступні виплати по сплаті призначеного штрафу: 351 грн. 10 коп. 06.11.2019; 351 грн. 10 коп. 02.12.2019; 702 грн. 20 коп. 06.02.2020; 351 грн. 10 коп. 27.02.2020; 351 грн. 10 коп. 01.04.2020; 351 грн. 10 коп. 30.04.2020; 351 грн. 10 коп. 29.05.2020; 351 грн. 10 коп. 01.07.2020; 351 грн. 10 коп. 07.09.2020; 351 грн. 10 коп. 31.07.2020; 351 грн. 10 коп. 02.10.2020; 351 грн. 10; коп. 02.11.2020 та 40000 грн. 00 коп. 04.11.2020.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що станом на момент постановлення ухвали розмір несплаченого штрафу, з урахуванням вказаних вище оплат складає 125435 грн. 70 коп., є законним та обґрунтованим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 24.12.2015 р. по справі №5-324 кс 15, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, суд першої інстанції обґрунтовано в ухвалі вказав, про встановлення факту ухилення ОСОБА_9 від відбування покарання у виді штрафу.
Відповідно до вимог ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відтак, встановлені судом першої інстанції обставини, а саме те, що після набрання вироком суду законної сили засуджений ОСОБА_9 , знаючи про свій обов'язок сплати штрафу, в місячний строк штраф не сплатив, перший платіж спрямований на сплату штрафу здійснив лише 06.11.2019 у розмірі 351 грн. 10 коп., що свідчить про ухилення ОСОБА_9 від відбування покарання, стверджуються матеріалами кримінального провадження та на думку колегії суддів є законними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, та не указують на наявність таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для її скасування в частині відмови у задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку суду, як того просить захисник в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 376,405, 407,418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 листопада 2020 року про відмову в задоволенні подання начальника Обухівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області про заміну покарання відносно ОСОБА_9 та відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - залишити без змін.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4