Справа № 991/3774/21
Провадження № 1-кс/991/3833/21
08 червня 2021 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
04.06.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Зі змісту скарги вбачається, що 26.05.2021 ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку направив до НАБУ заяву про вчинення суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, адвокатами АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Патнери» та посадовими особами Київської міської ради кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Вказана заява надійшла до адресата 27.05.2021. Заявник стверджує, що станом на день подання скарги відомості про кримінальне правопорушення за його заявою до ЄРДР не внесені та досудове розслідування не розпочато.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ та просить слідчого суддю зобов'язати останнього внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою.
В судове засідання ОСОБА_3 , будучи належно повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув. Втім, у своїй скарзі просить розглядати скаргу за його відсутності (а.с. 2).
Представник НАБУ у судове засідання не з'явився, проте 08.06.2021 подав до суду письмові пояснення, в яких прохав у задоволенні скарги відмовити та провести судовий розгляд у відсутність представника НАБУ (а.с. 94). Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, неприбуття у судове засідання слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до письмових пояснень представника НАБУ від 08.06.2021 та долучених до них додатків, до НАБУ надійшла заява ОСОБА_3 від 21.05.2021, яка зареєстрована 21.05.2021 за № Г - 6712 щодо можливих протиправних дій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за обставин, наведених у заяві.
Представник НАБУ у своїх поясненнях звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення. Як вбачається з копії листа детектива НАБУ від 07.06.2021, що адресований ОСОБА_3 , відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Водночас, у разі не згоди із прийнятим рішенням суду, детектив роз'яснює ОСОБА_3 , що останній має право оскаржити його у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, в зазначеному листі звертається увага на те, що у зверненні ОСОБА_3 викладені обставини щодо можливого порушення службовими особами вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, за що особа може бути притягнута, зокрема, до адміністративної та дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з чим, НАБУ скеровано звернення ОСОБА_3 до Національного агенства з питань запобігання корупції для проведення відповідної перевірки.
Крім того, детектив НАБУ до своїх пояснень долучив копію рапорту від 07.06.2021, відповідно до якої 02.06.2021 в ході розгляду звернення ОСОБА_3 від 24.05.2021, останній викликався детективом НАБУ для отримання від нього пояснень з приводу обставин, викладених у зверненні. Однак, ОСОБА_3 відмовився зустрітися та надати пояснення, оскільки він буде на території України лише з 14.06.2021 (а.с. 97).
Таким чином, на думку представника НАБУ, бездіяльність з боку службових осіб НАБУ, що може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, відсутня, а тому він просить у задоволенні скарги відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 24.05.2021 вбачається, що останній є інвестором будівництва будинку по АДРЕСА_1 . Будівництво зазначеного будинку здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Пателі Лізинг». Після зведення будинку Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Пателі Лізинг». Представництво Київської міської ради в суді здійснювали адвокати АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Патнери». В подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 у справі № 910/27779/14 позовні вимоги Київської міської ради задоволено повністю та зобов'язано ТОВ «Пателі Лізинг» знести самочинно збудовану надбудову по вул. Нижній Вал, 27 - 29 у Подільському районі міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 було скасовано, а провадження у справі № 910/27779/14 закрито. Втім, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2020 постанову суду апеляційної інстанції скасовано та направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи. В подальшому під час другого апеляційного перегляду постанову Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 було повторно скасовано, а провадження у справі № 910/27779/14 закрито. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 повторно скасовано постанову суду апеляційної інстанції з тих же мотивів, що й під час попереднього касаційного перегляду.
Заявник зазначає, що судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були членом колегії суддів під час розгляду вищевказаної судової справи, працювали в АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Патнери», де працюють представники позивача - Київської міської ради.
Крім того, заявник звертає увагу на те, що згадані в його заяві представники Київської міської ради поєднували роботу юриста в АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Патнери» з обов'язками помічника - консультанта депутата Київської міської ради.
За твердженням заявника, протиправні рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо скасування постанов Північного апеляційного господарського суду є наслідком корупційних взаємозв'язків Київської міської ради, АО «Юридична фірма «Василь Кісіль і Патнери» та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які довгий час працювали в АО «Юридична фірма « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а тому в заяві від 24.05.2021 ОСОБА_3 прохає притягнути вищевказаних суддів до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 368 КК України.
Разом з тим, у вказаній заяві ОСОБА_3 не наводить конкретних, відомих йому як заявнику, відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, та наводить доводи, які базуються виключно на його суб'єктивних міркуваннях щодо вчинення злочинів суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів скарги, доводи ОСОБА_3 про вчинення суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ґрунтуються виключно на його незгоді із судовими рішеннями прийнятими вищезгаданими суддями (справа № 910/27779/14).
Разом з тим, вважаю, що факт незгоди учасника судового провадження із судовими рішеннями, рівно як і скасування судового рішення в суді вищої інстанції, сам по собі не свідчить про їх неправосудність та вчинення суддею кримінальних злочинів.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19 - рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Крім цього, згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь - які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь - якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Разом із цим, необхідно звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
В заяві ОСОБА_3 від 24.05.2021 не зазначені обставини, які б могли свідчити про вчинення суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду кримінальних правопорушень. Твердження заявника фактично зводяться до незгоди із прийнятими суддями процесуальними рішеннями, що є підставою для оскарження судового рішення та притягнення судді до дисциплінарної, а не кримінальної відповідальності.
З наведеного доходжу висновку, що підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддею кримінального правопорушення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1