Номер провадження 22-ц/821/767/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/365/20 Категорія: Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
10 червня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року, ухваленого у складі судді Суходольського О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна, Реєстраційна служба Новоархангельського районного управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування записів про реєстрацію права власності, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, повний текст рішення складено 10 березня 2021 року, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Софіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проживає в будинку АДРЕСА_1 , який належав і на теперішній час юридично належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Черкаської районної ради 27 серпня 1991 року.
Після смерті ОСОБА_3 , в будинку став проживати ОСОБА_4 , який мешкав в ньому з 20 серпня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 помер, близьких родичів не мав.
Починаючи з 03 квітня 1998 року у вищезазначеному будинку почав проживати ОСОБА_5 зі своєю дружиною - ОСОБА_6 , яка являться матір'ю позивачеві.
За час проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дбали про цей будинок, провели воду, газ, добудували прибудову, покрили будинок новим дахом, провели ремонт льоху, возвели нову цегляну вбиральню, побудували новий паркан, ремонтували приміщення в будинку, користувалися земельною ділянкою, сплачували всі комунальні послуги.
ОСОБА_5 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_6 , а позивач як спадкоємець за заповітом прийняв її спадщину у вигляді земельної ділянки розміром 1,3817 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вважає, що окрім земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва може також успадкувати будинок АДРЕСА_1 , яким його мати добросовісно і відкрито користувалася з листопада 1998 року по листопад 2018 року, тобто за набувальною давністю, однак у неї відсутні документи, що підтверджують її право власності на цей будинок.
За життя померла намагалася оформити таке своє право за набувальною давністю, звернувшись до Черкаського районного суду Черкаської області з відповідною позовною заявою, яка була залишена без руху ухвалою від 28 листопада 2018 року у зв'язку з неподанням до суду документів про оцінку майна.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за заповітом від 22 вересня 2017 року після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка набула право власності на цей будинок за набувальною власністю.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року залучено ОСОБА_2 до участі по справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У квітні 2020 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що в підготовче засідання з'явився ОСОБА_2 , який пред'явив суду правовстановлюючий документ, що підтверджує його право власності на спірний будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , успадкований після смерті свого батька, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області.
Пред'явлення ОСОБА_2 до суду правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння свідчить про те, що право позивача на цей будинок не визнається іншою особою.
Право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння було оформлено ним в період з 05 лютого 2020 року по 02 березня 2020 року. Отже, на спірне домоволодіння наразі існують два правовстановлюючих документи: свідоцтво про право власності на будинок, видане ОСОБА_3 та свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 , що прямо суперечить закону.
Видача ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2020 року та як наслідок реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на його ім'я відбулися з порушенням вимог закону, оскільки умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Видаючи свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 нотаріусом не було враховано вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, пункт 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
У свідоцтві про право на спадщину за законом від 02 березня 2020 року, виданого ОСОБА_2 відсутнє посилання на правовстановлюючий документ, який міг би свідчити про наявність у спадкодавця права власності на будинок, однак в свідоцтві наявне посилання на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року на ім'я ОСОБА_4 , що й став підставою для видачі ОСОБА_2 оскаржуваного правовстановлюючого документу.
Для здійснення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, заявником може бути тільки та особа, яка володіла або користувалась земельною ділянкою в період до 05 серпня 1992 року за наявності документального підтвердження, однак ОСОБА_4 не міг володіти та користуватися земельною ділянкою під будинком, оскільки власником такого об'єкту нерухомості та відповідно землекористувачем до дня своєї смерті була ОСОБА_3 .
Враховуючи доводи викладені у заяві про збільшення позовних вимог, позивач остаточно просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02 березня 2020 року, видане приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області, реєстр №108 на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 .
Скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 2039402671249, номер запису про право власності 35652462.
Скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 20394026671249, номер запису про право власності 35740970.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за заповітом від 22 вересня 2017 року після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка набула право власності на цей будинок за набувальною власністю.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 травня 2020 року ОСОБА_2 було залучено до справи як співвідповідача, змінивши його статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на відповідача.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовує тим, що спірний будинок належить йому на праві приватної власності, а ОСОБА_1 незаконно вселився в нього та намагається заволодіти ним подавши позов до суду.
Жодних договорів на право оренди будинку, тимчасового проживання, або будь- якого іншого договору стосовно вказаного нерухомого майна з ОСОБА_1 укладено не було.
Також, відповідач за зустрічним позовом не є, і не був членом сім'ї позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом просив суд виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, та задоволено повністю зустрічний позов.
Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставними та необґрунтованими є доводи первісного позивача про те, що у ОСОБА_6 виникло право власності на вказаний будинок за набувальною давністю, оскільки рішення суду з даного приводу не приймалось.
Оскільки право власності на спірний будинок ОСОБА_6 не оформила у встановленому порядку і таке право у неї не виникло, тому відповідно до положень ЦК України вказане майно не може бути успадковане її спадкоємцем ОСОБА_1 і права на спадкування вказаного майна він не має.
Суд першої інстанції вважав, що фактично ОСОБА_1 не має права вимоги до ОСОБА_2 щодо оспорювання права власності останнього на будинок. Тому, первісні позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, безпідставними і недоведеними. ОСОБА_1 не є власником спірного будинку, а є лише користувачем будинку, тому не набув права вимагати захисту свого права власності в розумінні ЦК України.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий суд вважав встановленим, що ОСОБА_1 безпідставно, без укладення будь-яких договорів з власником будинку, проживає у спірному будинку протягом останніх трьох років та на вимогу власника будинку ОСОБА_2 відмовляється звільнити вказаний будинок, чим порушує право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок. ОСОБА_1 разом із своєю дружиною не були та не є членами сім'ї власника будинку ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення районного суду скасувати, і змінити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю або частково, в частині скасування запису про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 ; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 02 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області, на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 ; скасування запису про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не розглянув всіх заявлених позовних вимог, оскільки рішення не містить мотивованої оцінки судом аргументів позивача в частині заявлених позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 в державному реєстрі.
Резолютивна частина оскаржуваного рішення містить узагальнений перелік позовних вимог ОСОБА_1 , в задоволенні яких суд відмовив, та не вбачається чи було вирішено судом питання щодо скасування запису про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_4 .
Суд порушив норми ст. 53 ЦПК України не залучивши до участі у справі державного реєстратора Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопу Б.А.
Помилковими є висновки суду, про те, що ОСОБА_2 , з метою догляду за будинком надав апеленту дозвіл на реєстрацію та проживання в ньому.
Критично слід оцінювати наявні документи Софіївської сільської ради (довідки та відомості по господарських книг), які містять суперечливі за змістом відомості.
Місцевий суд не надав належної оцінки правовстановлюючому документу - свідоцтву про право власності на будинок від 27 серпня 1991 року, який засвідчував право власності ОСОБА_3 на спірний будинок, та помилково вказав про відсутність такого документу в матеріалах справи.
Правовстановлюючі документи на спірний будинок, оформлені померлою ОСОБА_3 пройшли необхідну державну реєстрацію, але не знайшли свого відображення в державному реєстрі, оскільки такі дії вчинялися ще до 2013 року в паперовому вигляді в органах БТІ.
Нотаріусом при оформленні спадщини не враховано, що довідкою БТІ підтверджується право власності ОСОБА_3 на будинок, оскільки на час оформлення спадщини ОСОБА_2 вже провів державну реєстрацію на будинок за померлим батьком ОСОБА_4 . Така реєстрація здійснена державним реєстратором на підставі довідки Софіївської сільської ради №162 від 25 лютого 2020 року. Однак, така довідка могла бути прийнята державним реєстратором лише в разі, якщо право власності до цього часу не було оформлено і зареєстровано (в тому числі й в паперовому вигляді) за жодною іншою особою.
Такі реєстраційні дії було вчинено державним реєстратором з грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який не перевірив відомості щодо реєстрації права власності на спірний будинок в БТІ, що призвело до виникнення спору з приводу оспорювання прав померлого ОСОБА_4 та спадкових прав ОСОБА_2 на будинок.
Скаржник пред'явив позов з підстав, визначених ст. 344 ЦК України, враховуючи, що він проживає в спірному будинку з 2018 року, а його мати, спадкоємцем якої він є, проживала в цьому будинку, добросовісно заволоділа цим майном, відкрито та безперервно володіла ним.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 та 2 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 7), після смерті якої відкрилась спадщина.
ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та свідоцтво про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.8)
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
22 вересня 2017 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Софіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області - Чуйко В.А., та зареєстрованого в реєстрі за №57, за змістом якого вона все своє майно, окрім земельної ділянки (паю) де б воно не було, і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону заповіла ОСОБА_1 , а земельну ділянку (пай) призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,96 гектарів, яка розташована в межах Копіюватської сільської ради згідно державного акту серія ЧР №334001, виданий 19 червня 2003 року заповіла ОСОБА_8 (т.1 а.с. 19).
За змістом ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ст. 1297 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).
18 вересня 2019 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І., на підставі заповіту, посвідченого Софіївською сільською радою Черкаського району Черкаської області 22 вересня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за №57, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,3817 гектарів, кадастровий номер 7124986500:06:005:0118 (т.1 а.с. 20).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Приписами абз. 1,3 ч.1 та ч.4 ст. 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №199052719 від 05 лютого 2020 року відсутні відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 18).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки будинок належить до нерухомого майна, відтак право власності на нього виникає на підставі рішення суду, та лише з моменту державної реєстрації, тому у померлої ОСОБА_6 не виникло право власності на житловий будинок у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення та державної реєстрації такого права.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищезазначене та положення статті 1218 ЦК України, так як у померлої ОСОБА_6 не виникло право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , відтак таке право й не входить до складу спадщини, яке залишилося після її смерті, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави.
Відповідачі за первісним позовом визнають, що позивач фактично проживає в осорюваному будинку (т.1 а.с. 10, 145-148), тому останній має право на судовий захист своїх майнових прав на будинок які залежать від власника такого майна.
За змістом ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно з п.п. 1,4,7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка була чинна станом на 1991 рік, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.
За змістом пунктів 19, 20 Інструкції, якщо будинок знаходиться на балансі місцевої Ради депутатів трудящих або її органів, питання про зняття його з балансу, повернення заявнику і оформлення права власності вирішується виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. У випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу: а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток N 2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а). В разі смерті голови колгоспного або одноосібного селянського двору, на ім'я якого був оформлений правовстановлюючий документ щодо будинку (домоволодіння), який знаходиться в смузі міста або селища міського типу і належить колгоспному або одноосібному селянському двору, по заяві всіх членів двору, підписи яких на заяві нотаріально засвідчені, може бути видано свідоцтво на ім'я нового голови двору (додаток N 2, 2-а).
Пунктами 31-34 Інструкції визначено, що після проведення первинної реєстрації будинків та домоволодінь, бюро технічної інвентаризації повинно вести реєстрацію всіх змін в правовому стані будинків або домоволодінь. Послідуюча реєстрація переходу права власності від одних установ, підприємств, організацій та громадян до других провадиться на підставі документів, оформлених у встановленому законом порядку. Бюро технічної інвентаризації на документах, пред'явлених до реєстрації, які свідчать про перехід права власності на будинок або домоволодіння, проставляє реєстраційний напис за встановленою формою (додаток N 4) без складання висновку про реєстрацію. Зміни в правовому стані повинні бути внесені в реєстрову книгу з посиланням на документ, на підставі якого ці зміни записані. Новий власник зареєстрованого будинку або домоволодіння також повинен бути внесений в журнал-алфавіт (картотеку) в загальному порядку.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновки, що Інструкція передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах лише у разі відсутності правовстановлюючих документів. В такому випадку сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Зокрема в такому порядку здійснювалася первинна реєстрація житлового будинку, водночас наступна зміна власника будинку провадилася на підставі документів, оформлених у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Згідно рішення виконавчого комітету Черкаської районної Ради народних депутатів №131 від 15 серпня 1991 року, вирішено оформити право власності на житлові будинки громадян сіл району на основі даних погосподарських книг виконкомів сільських Рад народних депутатів і матеріалів технічної інвентаризації, зокрема в селі Софіївка (т.1 а.с. 155).
Відповідно до архівного витягу списку громадян Черкаського району на оформлення права власності на домоволодіння в АДРЕСА_2 відводився ОСОБА_3 (т.1 а.с. 153).
Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 27 серпня 1991 року, жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 (т.1 а.с. 152).
Як вбачається з довідки Софіївської сільської ради від 20 травня 2019 року №618 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 12).
У довідці КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №10497 о від 31 січня 2020 року зазначено, що станом на 01 січня 2013 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності б/н, видане виконавчим комітетом Черкаської районної ради 27 серпня 1991 року (т.1 а.с. 17).
Таким чином, в 1991 році ОСОБА_3 первинно набула право власності на спірний будинок за рішенням відповідного органу, на підставі даних погосподарської книги. Тому, наступні власники такого нерухомого майна могли його набути виключно внаслідок похідного способу набуття права власності, шляхом переходу такого права від ОСОБА_3 до інших осіб, зокрема на підставі правочинів, в порядку спадкування після її смерті, або у випадку приватизації такого майно у разі його переходу у комунальну власність. Водночас, такий перехід права власності супроводжується оформленням відповідних правовстановлюючих документів, які засвідчують факт та підставу виникнення у нового власника права власності на таке майно.
За змістом довідки Софіївської сільської ради №162 від 25 лютого 2020 року після смерті власниці будинку ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником будинку за адресою АДРЕСА_1 став ОСОБА_4 . Довідка видана на підставі погосподарської книги 03 за 1991-1995 роки (т.1 а.с. 227).
Як вбачається з погосподарської книги Софіївської сільської Ради народних депутатів №3 за 1991-1995 роки, в розділі «Список членів господарства» головою господарства зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 245-247).
Водночас, інформація, яка міститься в погосподарській книзі не містить даних про те, на якій підставі ОСОБА_4 набув право власності на спірний будинок.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не набув право власності на спірний будинок, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують виникнення у нього права власності, внаслідок переходу такого права від померлої ОСОБА_3 до нього. Наявний у погосподарській книзі запис про те, що ОСОБА_4 є головою господарства не спростовує таких висновків, враховуючи вищевикладене.
Положеннями п.3 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
За змістом п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи. У разі коли нерухоме майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201709948 від 25 лютого 2020 року право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 . Підстава виникнення права власності - довідка Софіївської сільської ради №162 від 25 лютого 2020 року (т.1 а.с. 225).
Отже, положеннями п.3 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 зобов'язаний був здійснити запит до органів БТІ, які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав, з метою отримання інформації, необхідної для здійснення такої реєстрації, але такі дії реєстратором не було вчинено.
Разом з тим, відповідно до абз. 1,3 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка набрала чинності 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, з 16 січня 2020 року, тобто на момент звернення первісного позивача до суду як з позовом, так із заявою про збільшення позовних вимог, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому такі вимоги не підлягають до задоволення із даних підстав.
Статтею 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
2 березня 2020 року приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області, на підставі ст. 1261 ЦК України, видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 квадратних метрів, житловою площею 37,2 квадратних метрів, та має такі характеристики: житловий будинок з прибудовою - літера А-І, сарай - літера Б, колодязь - літер №3, огорожа - літер №1-2, що належав спадкодавцю на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 лютого 2020 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2039402671249, номер запису про право власності 35652462 (т.1 а.с. 36).
Державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірний будинок було здійснено 02 березня 2020 року (т.1 а.с. 53).
Оскільки ОСОБА_4 не набув право власності у визначений законом спосіб на спірний будинок, тому ОСОБА_2 не мав права на його спадкування.
Беручи до уваги те, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, відтак зустрічний позов не підлягає до задоволення.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до часткового скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічних, з підстав зазначених в мотивувальній частині даної постанови.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Ріта Григорівна, Реєстраційна служба Новоархангельського районного управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування записів про реєстрацію права власності, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, в частині відмови у задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та в частині задоволення зустрічних позовних вимог - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №108, бланк серія НОМ 342213.
Припинити право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з належними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.
Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування записів про реєстрацію права власності, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 3 363,20 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 червня 2021 року.
Судді