15 квітня 2021 року Справа № 160/5134/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮхно І. В.
за участі секретаря судового засіданняГлавчеві В.Ф.
за участі:
представника позивача: представника відповідача: не з'явився не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, яка полягає у не знятті арешту із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк»;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 23.02.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №64626358 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк» для виплати заробітної плати на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з зарплатного карткового рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк» для виплати заробітної плати на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що постанова про арешт коштів позивача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки приватним виконавцем накладено арешт на рахунок, на який зараховується заробітна плата та пенсія позивача. Арешт коштів на рахунку позивача, на який перераховується заробітна плата є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховану заробітну плату, що в свою чергу, позбавляє його необхідних коштів на існування, чим порушує його права, передбачені Конституцією та Законами України. Приватним виконавцем не перевірено цільове використання рахунків, на які накладено арешт, отже, відповідачем порушено порядок накладення арешту на кошти боржника, що містяться у банківській установі АТ "УкрСиббанк".
22.03.2021 року позивачем було направлено відповідачу заяву про зняття арешту, в якій позивач просив відповідача зняти арешт з карткового рахунку, на який зараховується заробітна плата та направити йому постанову про відкриття виконавчого провадження і про накладення арешту.
Натомість відповідач надав позивачу лише постанову про відкриття виконавчого провадження, без постанови про звернення стягнення на кошти боржника і про арешт коштів боржника. Крім того, позивач вказує, що відповідач залишив без задоволення його звернення про зняття арешту з карткового рахунку.
Ухвалою суду від 15.04.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 15.04.2021 року. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.04.2021 року. Витребувано від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №64626358 з примусового виконання напису №911, виданого 30.01.2021 приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю.
14.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на наступне, а саме:
- 23.02.2021 від АТ "Банк Форвард" надійшла заява про примусове виконання рішення, в якій останній просив відповідача відкрити за місцем знаходження майна боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №911 від 30.01.2021 виданого приватним нотаріусом КМНО Буджигансука Є.Ю. про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 55 694,02грн.;
- 23.02.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржка у ВП № 6626358 на підставі статті 48 Закону України "Про виконавче провадження";
- відповідач вказує, що в постанові про накладення арешту на кошти боржника від 23.02.2021 зазначено: "крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику";
- одночасно, визначено обов'язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання;
- на думку відповідача, у зв'язку з прийняттям АТ "Укрсиббанк" постанови про арешт коштів боржника від 23.02.2021, рахунок № НОМЕР_1 на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режим використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом;
- тобто, на думку відповідача, арештований рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам таких рахунків, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.
15.04.2021 у судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до приписів ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 працює в ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до виписки за картковим рахунок клієнта - позивача від 29.03.2021, позивач має картковий рахунок № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк».
Також, відповідно до виписки за картковим рахунком видано ї ОСОБА_1 , відділення №3 АТ «УкрСиббанк», з 01.01.2021 року по 29.03.2021 року на рахунок № НОМЕР_3 нараховувалась заробітна плата.
Крім того, відповідно до довідки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", вбачається, що ОСОБА_1 , працює в ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (конвертерний цех (042)) та з 01.03.2017 по теперішній час отримує заробітну плату, яка зараховується на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритому у відділенні АТ "УкрСиббанк".
23.02.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження № 64626358 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу, виданого приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 55 694,02 грн.
23.02.2021 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною у виконавчому провадженні №64626358 винесено постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , зокрема, в частині накладання арешту на кошти, що містяться на відкритих рахунках в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк».
22.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою по виконавчому провадженню №64626358, відповідно до якої просив зняти арешт з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "УкрСиббанк", у зв'язку з тим, що на даний картковий рахунок з 01.03.2017 по теперішній час зараховується заробітна плата від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка є єдиним джерелом існування позивача. Також, позивачем до вказаної заяви долучено довідку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 811-15/1-861 від 18.03.2021 про зарахування зарплати на картковий рахунок.
Листом від 23.03.2021 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, повідомила позивача, що вимога щодо зняття арешту з його рахунку не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відмовою та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII)
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. (ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VIII)
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII)
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено статтею 48 Закону №1404-VIII.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ч. 10 ст. 56 Закон 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 48 Закону 1404-VIII встановлено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Так, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцями відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавців.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2020 року у справі № 340/1018/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, які полягають у не знятті арешту із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ “УкрСиббанк”.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі “Рисовський проти України” (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Статею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позову вимогу про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, яка полягає у не знятті арешту із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ “УкрСиббанк”, а саме: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, які полягають у відмові зняти арешт із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ “УкрСиббанк”.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Як передбачено положеннями ст. 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
За приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 має поточний рахунок № НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк».
Відповідно до виписки за картковим рахунком виданої ОСОБА_1 , виданої відділенням №3 АТ «УкрСиббанк» та довідки ПАТ "АрселорМіттл Кривий Ріг", з 01.01.2021 року по 29.03.2021 року на рахунок № НОМЕР_3 нараховувалась заробітна плата.
Статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості - 20 відсотків.
Відтак, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений, зокрема, для виплати заробітної плати унеможливлює отримання позивачем залишкових коштів заробітної плати, що невідворотно призводить до порушення конституційного права позивача на оплату праці.
З огляду на викладене, оскільки постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 23.02.2021 року накладено арешт, в тому числі, й на рахунок позивача № НОМЕР_3 відкритий в Акціонерному товаристві «УкрСиббанк», що призначений для виплати заробітної плати (тобто має спеціальний режим використання), позовні вимоги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника стосовно цього рахунку підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відтак, постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. від 23.02.2021 року в частині накладення арешту на рахунки позивача № НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві "Укрсиббанк" також підлягає визнанню протиправною.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання приватного виконавця зняти арешт з рахунку № НОМЕР_3 відкритому в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» на ім'я ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 5 статті 59 Закону № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З урахуванням викладеного та положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання відповідача зняти арешт є належним способом захисту порушеного права позивача, відтак, ця вимога також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 908,00грн.
Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 287, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, які полягають у відмові зняти арешт із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк».
Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 23.02.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №64626358 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк» для виплати заробітної плати на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з зарплатного карткового рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УкрСиббанк» для виплати заробітної плати на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55, оф. 61, 62 сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно