08 квітня 2021 року Справа № 160/1079/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
22.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙНТ ТРЕЙД" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2020/000153/1 від 08.12.2020 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00456 від 08.12.2020 року (номер митної декларації, встановлений після коригування - № UA 110130/2020/036114).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшов на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору поставки, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства витребував у позивача додаткові документи, а не здійснив перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.
Ухвалою від 05.02.2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
Представником Дніпровської митниці Держмитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до положень частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митних декларацій, з урахуванням положень ст. 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» та АО «Новокаоліновий гірничозбагачувальний комбінат» (Російська Федерація) був укладений зовнішньоекономічний договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020 року з протоколом узгодження розбіжностей від 20.08.2020 року.
На умовах та в рамках зовнішньоекономічного договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» та АО «Новокаоліновий гірничозбагачувальний комбінат», було здійснено відповідно до специфікації № 2 від 10.11.2020 року та специфікації № 3 від 10.11.2020 року поставку товару каолін з Російської Федерації до України.
07.12.2020 року декларантом було подано митну декларацію № UA110130/2020/035918.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем додано до декларації наступні документи: зовнішньоекономічний договір поставки продукції №45 К від 03.08.2020 р.; протокол узгодження розбіжностей до договору поставки продукції №45 К від 03.08.2020 р.; специфікація №2 від 10.11.2020 р. до договору поставки продукції №45 К від 03.08.2020 р.; специфікація №3 від 10.11.2020 р. до договору поставки продукції №45 К від 03.08.2020 р.; додаткова угода №1 від 07.09.2020 р. до договору поставки продукції№45 К від 03.08.2020 р., рахунок-фактура №3166 від 27.11.2020р.; договір транспортного експедирування №1163/05-18 від 29.05.2018 р.; заявка на перевезення вантажу №13 від 10.11.2020р.; довідка про транспортні витрати на доставку вантажу №94/12 від 07.12.2020р.; рахунок за оплату залізничного перевезення вантажу №1347 від 07.12.2020р.; залізнична накладна (СМГС) № 29995497 від 27.11 2020р.; банківські платіжні документи (SWIFT) б/н від 10.11.2020р., б/н від 01.12.2020р.; МД10511010/271120/0213262 від 27.11.2020р.; прайс-лист від виробника АО «Новокаолиновий ГЗК» від 01.11.2020 р.; лист виробника про включення витрат та собівартість продукції №б/н від 07.10.2020 р.; додаток до листа виробника (калькуляція собівартості каоліну усіх марок) №б/н від 07.10.2020 р.; рахунок на оплату продукції №1359 від 10.11.2020 р., №1439 від 30.11.2020 р.; висновок експерта ДТПП №ГО-2715 від 07.12.2020р.; додаток до висновку експерта ДТПП (прайс-листа) №ГО-2715 від 07.12.2020р.; сертифікат якості (паспорт) на продукцію №767 від 26.11.2020р.,№768 від 26.11.2020р.; інформація з офіційного сайту АО «Новокаоліновий ГЗК»; лист виробника про регламент виготовлення та застосування продукції №б/н від 07.10.2020 p.; ГОСТ 19608-84 від 01.01.1986 р.; ТУ (технічні умови) 08.12.21-002-05494314-2019 від 10.11.2019 р. на каолін сухого збагачення; свідоцтво офіційного дилера №01/08-20 від 03.08 2020 р. терміном дії до 03.08.2021 р.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, відповідачем встановлено наступне. Поставка товару здійснюється на підставі контракту від 03.08.2020 №45К. Згідно контракту, умови оплати, найменування та ціна товару узгоджується у відповідній специфікації (п. 1.1). Згідно наданих до митного контролю специфікацій від 10.11.2020 № №2, 3 умовами оплати товару є 100% передплата, після здійснення якої товар відвантажується протягом 10 днів. Згідно гр. 70 наданих до митного контролю платіжних доручень, які датуються 10.11.2020 та 01.12.2020, оплата здійснена на підставі рахунків №1359 від 10.11.2020 та №1439 від 30.11.2020. Проте до митного контролю надано рахунок-фактуру за номером 3166 від 27.11.2020, що не відповідає та не кореспондується із зазначеними рахунками у платіжних документах. Крім того, наданий до митного контролю рахунок-фактура за номером 3166 від 27.11.2620 містить посилання на платіжний документ від 10.11.2020 №214. Такий платіжний документ до митного контролю не надано. Таким чином, неможливо ідентифікувати оплату товару з оцінюваною партією товару. Факт передплати відповідно до умов договору не підтверджено документально. Наданий до митного контролю прайс - лист не містить періоду або строку дії, крім того в ньому виділено вартість укладки каоліна в палети, що не відображена у розрахунку вартості згідно наданого до митного контролю рахунку та специфікації. В рахунку-фактурі № 3166 від 27.11.2020 відсутні умови поставки, але в специфікаціях №2,3 сторонами узгоджено умови поставки FCA, при цьому рахунок не містить посилання на вищезазначену специфікацію. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA cm. Джабик (Росія). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. При цьому серед складових митної вартості зазначено лише транспортування. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Також, складовою митної вартості є укладка товару на палети згідно наданого до митного контролю прайс-листа. За відсутності зазначеної послуги у специфікаціях та рахунку-фактурі даний платіж має бути включений до складових митної вартості за задекларований у ЕМД. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої cm. 5З МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Враховуючи зазначене, відсутність у банківських платіжних документах (копії swift) посилання на платіжні документи які надано до митного оформлення (інвойс) унеможливлює ідентифікацію оплати партії товару, що задекларована. Така ж правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України: Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару (Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року - Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2). Згідно умов зазначених у наданих до митного контролю специфікаціях 2,3 поставка товару здійснюється протягом 10 днів після здійснення 100% передплати, але згідно заявлених даних відправка була здійснена 27.11.2020, в той час як останній платіжний документ Свіфт датується 01.12.2020. Таким чином, відправлення товару здійснено всупереч положень договору. Висновок експертної організації від 07.12.2020 №ГО-2715 має довідковий характер та не може бути використаний у зв'язку із вищезазначеними розбіжностями.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Позивачу запропоновано надати додаткові документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (гемологами), та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
У відповідь на вищезазначене повідомлення декларантом позивача було направлено лист № 08- 12/зед від 08.12.2020 року, яким декларант позивача повідомив, що митному органу надані всі обов'язкові та можливі документи для підтвердження митної вартості, передбачені частиною другою та третьою ст. 53 МК України, які не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містять всі дані до вибраного декларантом методу визначення митної вартості, а також що надати додаткові документи в 10-денний термін позивач не має можливості.
08.12.2020 року митним органом направлено декларанту позивача повідомлення наступного змісту: «в доповнення до повідомлення №1 надаємо наступну інформацію. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA ст. Джабик (Росія). Товар постачається залізничним транспортом у вагонах № 29028503, №29051968 згідно залізничної накладної від 27.11.2020 № 29995497. Відповідно до інформації графи 23 залізничної накладної від 27.11.2020 № 29995497 безпосереднім перевізником оцінюваного товару за межами митної території України є ОАО «РЖД.Транс Центр». На митній території України товар перевозився УЗ ТОВ «Транс Центр». Надана залізнична накладна не містить інформації щодо тарифу перевезення за межами митної території України. Імпортером до митного оформлення надано договір транспортного експедирування, укладеного з компанією ТОВ «Транс Центр» від 29.05.2018 №1163/05-18. Відповідно до п.2.2 даного договору умови перевезення конкретної партії товару узгоджуються у заявці. Даний документ до митного оформлення не надано. Згідно з п.4.2 вищезазначеного договору передбачено винагороду експедитору ТОВ «Транс Центр». Разом з тим, наданий до митного оформлення рахунок від 07.12.2020 № 1347 не містить інформацію щодо числових значень винагороди експедитора. Митним органом здійснено перевірку числового значення розрахунку собівартості товару відповідно до наданої калькуляції собівартості від виробника АО «Новокаоліновий гірничозбагачувальний комбінат» (Росіяя) від 07.10.2020 б/н, а також додатку до неї. Середня собівартість для усіх марок каоліну розрахована на рівні 4605,60 рос.руб./тн. Згідно даних документів, ціна окремих марок розраховується на підставі продуктивності та якісних характеристик, але повинна бути не нижче середньої собівартості. Разом з тим, листом від 07.10.2020 б/н (калькуляція) зазначено, що окрім основних витрат на собівартість, до вартості товару включено митний збір (200рос.руб./тн), збір та прибирання вагонів (200 рос.руб./тн). Тобто, середня вартість товару розраховується на рівні 5005,60 рос.руб./тн. При цьому, що до даної ціни не включено числове значення прибутку підприємства. Враховуючи вищезазначене, наявна безприбутковість продажу каоліну марки КР-2, фактурна вартість якого визначена на рівні 4953,00 рос.руб./тн. Висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 07.12.2020 №ГО-2715 має довідковий характер і ґрунтується на документах, які мають розбіжності».
08.12.2020 позивачу було направлено рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000153/1 від 08.12.2020р. та графу 33 рішення про коригування митної вартості (обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом для визначення митної вартості).
В той же день позивач отримав повідомлення щодо відмови в митному оформленні та оформлену відповідачем картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00456.
Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000153/1 від 08.12.2020 року було здійснено коригування вартості товару №1/1 за кодом товару 2507002000, загальною вагою брутто 129900 кг та загальною вагою нето 125100 кг.
Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному орган право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Так, обґрунтовуючи правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, відповідачем зазначено про те, що згідно гр. 70 наданих до митного контролю платіжних доручень Свіфт, які датуються 10.11.2020 та 01.12.2020, оплата здійснена на підставі рахунків №1359 від 10.11.2020 та №1439 від 30.11.2020. Проте до митного контролю надано рахунок-фактуру за номером 3166 від 27.11.2020, що не відповідає та не кореспондується із зазначеними рахунками у платіжних документах.
З цього приводу судом встановлено наступне.
Так, до митного оформлення декларантом позивача було надано рахунок-фактуру № 3166 від 27.11.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.
Позивачем в позовній заяві, обґрунтовуючи дану обставину, зазначено, що даний рахунок є універсальним передавальним документом (УПД), який постачальник за контрактом передав позивачу разом з поставленим товаром в день відвантаження товару, і датується такий рахунок (УПД) датою відвантаження товару покупцю. В свою чергу рахунки № 1359 від 10.11.2020 р. та № 1439 від 30.11.2020 року є рахунками на оплату, відповідно до яких позивачем і було здійснено платіж за контрактом. Вказані рахунки на оплату № 1359 від 10.11.2020 р. та № 1439 від 30.11.2020 року були надані позивачем відповідачу при поданні митної декларації, проте митним органом не надано оцінки даному факту.
Судом приймаються такі пояснення позивача, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими до митного органу документами, зокрема з додаткової угоди №1 від 07.09.2020 року, якою внесено зміни до п. 3.12 договору та передбачено обов'язкове надання постачальником разом з товаром оригіналу УПД.
З дослідженого судом рахунку №3166 від 27.11.2020 року вбачається, що в ньому безпосередньо зазначено, що такий документ являється універсальним передавальним документом. Відповідно до інформації відображеної в даному документі, найменування товару, коду виду товару, назви, ціни, вартості та ваги повністю відповідають та узгоджуються з інформацією зазначеною в специфікаціях №№2 та 3 наданих до митного органу та рахунках на оплату.
Окрім того, суд зазначає, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Щодо посилання відповідача на те, що наданий до митного контролю рахунок-фактура №3166 від 27.11.2020 містить посилання на платіжний документ від 10.11.2020 №214, який до митного контролю не надано, відповідно неможливо ідентифікувати оплату товару з оцінюваною партією товару, а факт передплати відповідно до умов договору не підтверджено документально, суд зазначає наступне.
Наданий позивачем рахунок-фактура (універсальний передавальний документ) № 3166 від 27.11.2020р. містить посилання на платіжно-розрахунковий документ № 214 від 10.11.2020р.
Позивач зазначає про те, що платіжно-розрахунковий документ № 214 від 10.11.2020 є платіжним дорученням про зарахування передоплати від позивача на користь постачальника товару.
Зазначена обставина підтверджується листом виробника товару АО «Новокаоліновий гірничозбагачувальний комбінат» №б/н від 19.01.2021 року та наданою копію платіжного доручення № 214 від 10.11.2020 року, що підтверджує факт здійснення позивачем передоплати за товар, що здійснена 10.11.2020 року у розмірі 609 880 руб.
Стосовно посилань відповідача, що у рахунку-фактурі відсутні умови поставки, тоді як в специфікації №1 сторонами узгоджено умови поставки FCA, при цьому рахунок не містить посилання на вищезазначену специфікацію суд зазначає, що посилання на умови поставки та специфікацію не є обов'язковим реквізитом рахунків-фактур.
Натомість, рахунок-фактура (універсальний передавальний документ) має посилання на договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., а умови поставки товару FCA узгоджені сторонами в пункті 3.6 Договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020р. та специфікації № 1 від 08.09.2020р. до нього, що є достатнім для можливості встановити, на яких умовах поставки формувалась ціна товару.
Необґрунтованими суд знаходить також зауваження митного органу, що наданий разом з декларацією прайс-лист адресний, наданий виключно на адресу позивача, оскільки прайс-лист за своїм призначенням є способом розповсюдження продавцем інформації про товар та не впливає на числові показники митної вартості товару. В свою чергу, наявність зазначення в прайс-листі можливості надання платної послуги з укладання каоліну в палети, за відсутності факту поставки каоліну, упакованого таким способом, не має бути відображеною у розрахунку вартості товару в рахунках на оплату та специфікаціях.
Щодо відсутності заявки на перевезення вантажу, то даний факт спростовується матеріалами справи, а саме митною декларацією, в графі 44 якої зазначено заявку №13 від 10.11.2020 року, копію якої надано до матеріалів справи та досліджено судом.
Судом також не приймаються посилання митного органу на відсутність інформації у рахунку від 07.12.2020 року №1347 щодо числових значень винагороди експедитора, оскільки, відповідно до п.4.2 договору №1163/05-18 від 29.05.2018 року така винагорода входить до вартості послуг, зазначених в рахунку.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2020/000153/1 від 08.12.2020 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2020/00456 від 08.12.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (код ЄДРПОУ 38600516, 49041, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 3) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 540 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська