м. Вінниця
08 червня 2021 р. Справа № 120/3101/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни розглянувши письмово клопотання про поновлення строку по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної підтримки Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціальної підтримки Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом 3 групи внаслідок війни та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII.
Позивач вважає, що у 2020 році виплату до 05 травня разової грошової допомоги, йому здійснено у зменшеному розмірі, ніж це передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 13.04.2021 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у даній справі. Розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 24.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути її недоліки, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав разом із доказами поважності причин пропуску строку.
04.06.2021 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуальних строків. Мотивуючи подану заяву, представник вказав, що позивач лише в лютому 2021 року дізнався із засобів масової інформації про скасування Конституційним Судом України окремого положення пункту 26 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині та невідповідність розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня. Тому, 09.03.2021 звернувся із відповідною заявою, на яку 23.03.2021 листом № А-08-46754/8-04-32 отримав відповідь. Разом з тим, представник позивача вказує, що дії відповідача, які полягають у зменшенні виплати щорічної разової грошової допомоги є триваючим правопорушенням.
Серед іншого, як на підставу пропуску строку, вказує на установлення на всій території України карантину.
Визначаючись щодо заяви представника позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено, предметом позову є вимоги позивача про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- здійснення виплати суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням виплаченої суми.
За змістом статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Розглядаючи справу № 607/7919/17, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Отже, шестимісячний строк звернення до суду із позовом у цій справі спливає 30.03.2021.
Однак, із відмітки поштового відділення на конверті в якому надіслано позовну заяву до суду встановлено, що позов здано на пошту з метою направлення до Вінницького окружного адміністративного суду 05.04.2021, тобто із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.
Щодо аргументів представника позивача про те, що з метою відновлення свого порушеного права на перерахунок щорічних виплат до 5 травня позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, яка датована 09.03.2021, то такі не беруться до уваги, оскільки подання такої заяви та отримання відповіді на неї від 23.03.2021 № А-08-46754/8-04-32 не змінює моменту з якого починає свій відлік строк звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання допомоги.
До того ж, із тексту заяви встановлено, що звертаючись із нею до відповідача позивач вже знав про існування протиправної, на його думку, бездіяльності щодо недоплати щорічної допомоги до 5 травня (мотив ухвали узгоджується із висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 31.03.2021 в справі № 240/12017/19).
Крім цього, строк звернення із заявою до відповідача про повну виплату недоплаченої допомоги до 5 травня встановлений вказаною вище нормою ст. 17-1 Закону № 3551-XII і цього строку позивач не дотримався.
Щодо посилання представника позивача, на введення на території України карантину, як на можливу підставу для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 року № 405 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" установлено карантин на усій території України до 30 червня 2021 року.
Відповідно до названих постанов Кабінету Міністрів України судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.
17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX), відповідно до якого пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС був викладений в новій редакції.
Відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Водночас представником не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду із цим позовом з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином та не надає доказів, які б підтверджували вказане.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 29.04.2021 у справі № 754/11751/20, від 28.04.2021 у справі № 200/14482/19-а.
Окрім того, слід звернути увагу й на те, що карантинні заходи на даний час ще не припинено, проте, це не перешкодило позивачу звернутись з цим позовом до суду та попередньо до Департаменту соціальної політики із відповідною заявою.
Стосовно доводів представника, що дії відповідача які полягають у здійсненні виплати разової грошової допомоги до 05 травня є триваючим правопорушенням, то такі не впливають на висновки про пропущення строку звернення до суду, адже в силу ч. 2 ст. 122 КАС України визначальним для визначення моменту із якого бере свій відлік процесуальний строк є не момент припинення правопорушення (усунення стану за якого триває правопорушення), а момент коли позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів внаслідок такого правопорушення.
Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн. Із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 висловлює свою незгоду із сумою отриманої допомоги, вважаючи, що її розмір повинен визначатися на підставі норм ст. 12 Закону № 3551-XII.
При цьому враховуючи, що рішення Конституційного Суду України, в тому числі й рішення від 27.02.2020, підлягають обов'язковому опублікуванню з метою доведення їх змісту до невизначеного кола осіб, дата коли позивач дізнався про прийняте Конституційним Судом рішення не змінює моменту із якого починає свій відлік строк звернення до суду.
Відтак, отримавши допомогу у розмірі 1390,00 грн, позивач мав усі передумови висловити незгоду із її розміром, звернувшись до суду із позовом у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк.
З огляду на вищевикладене, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, причини на які зіслався представник позивача мотивуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду не є поважними та не можуть бути підставою для його задоволення.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що позов слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 171, 240, 248, 256 КАС України суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що наведені у заяві від 03.06.2021.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної підтримки Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна