м. Вінниця
10 червня 2021 р. Справа № 120/4493/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради, відповідач), в якій просила:
- визнати протиправними дії щодо відмови у наданні їй статусу та посвідчення "член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни";
- зобов'язати надати ОСОБА_1 статус та посвідчення "член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, вона являється вдовою ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда війни І групи. У квітні 2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила надати їй статус члена сім'ї загиблого ветерана війни та видати відповідне посвідчення. Однак листом від 30.04.2021 №С-0870143 відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено встановлення дружинам померлих ветеранів війни з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни. Позивач, вважаючи надану відмову протиправною, звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 13.05.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Водночас вказаною нормою не передбачено статусу для члена сім'ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, тоді як експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 25/01/2021 №3998 не може бути підставою для видачі позивачеві посвідчення члена сім'ї загиблого, оскільки не підтверджує причинний зв'язок смерті померлого чоловіка з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час виконання обов'язків військової служби. Окрім того, захворювання, внаслідок якого помер чоловік позивача, не пов'язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.
Посилаючись на роз'яснення Міністерства у справах ветеранів України від 16.09.2020 №7837.05/09.1-20 вказали, що відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки причина смерті таких ліквідаторів не пов'язана із захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Крім того, відповідач вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки питання щодо надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видача відповідного посвідчення є виключною компетенцією відповідача.
Враховуючи наведене, відповідач вважає свою відмову правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 08.04.1986, між позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 887 від 08.04.1986.
Згідно з довідкою Ленінського районного військового комісаріату від 01.04.1991 №4/297 ОСОБА_3 дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 13.06.1988 по 29.10.1988 (а.с.11).
Довідкою Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 12.04.2009 серії АС №02581 чоловіку позивача ОСОБА_3 встановлено 1 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Посвідченням від 21.04.2009 серії НОМЕР_2 підтверджено статус ОСОБА_3 як інваліда 1 групи та особи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
20.10.2020 чоловік позивача помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 20.10.2020.
Як зазначено в експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 25.01.2021 № 3998, основний діагноз ОСОБА_3 : "Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ст.3, ризик 4. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. з наслідками перенесеного ГПМК (2008 р.), ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз. СН-І ст. Коронавірусна хвороба". Висновок: Захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач звернулася до відповідала із заявою про надання їй статусу члена загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення, додавши до заяви експертний висновок.
Листом від 30.04.2021 № С-08-70143 Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради відмовило у встановленні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п.1 ст.10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у зв'язку з відсутністю правових підстав. Посилаючись на роз'яснення Міністерства у справах ветеранів України від 16.09.2020 №7837.05/09.1-20 вказали, що відсутні правові підстави для встановлення дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки причина смерті таких ліквідаторів не пов'язана із захворюванням, одержаним під час перебування на фронті або в період проходження військової служби (в тому числі й на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Додатково повідомили, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана із захворюваннями, отриманими під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказану відмову позивачка вважає протиправною, а тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи в контексті даної спірної ситуації, суд виходить з наступного.
Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХII).
В преамбулі до Закону № 3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Такими чином, обов'язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов'язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 21.04.2009, померлий чоловік позивача ОСОБА_3 був особою з інвалідністю І групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону № 3551-ХII.
Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402)
Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв'язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об'єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв'язку обов'язкова):
а) "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 25.01.2021 №3998 захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено, що:
по-перше, на чоловіка позивача за життя поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни;
по-друге, до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов'язане з виконанням ним обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В силу приписів пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями статті 4, пункту 2 частини другої статті 7 Закону 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім'ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Отже, позивач ОСОБА_1 , будучи членом сім'ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХII.
Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.
При цьому судом враховуються висновки Сьомого апеляційного адміністративний суд, наведені у постанові від 04.02.2021 у справі № 120/3692/20-а.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не підтвердження причинного зв'язку смерті чоловіка позивачки із захворюванням, яке одержане в період проходження військової служби, оскільки вказаний факт повністю спростовується вищезгаданим експертним висновком.
Відтак дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо присвоєння позивачеві статусу та надання посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі положень пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є протиправними.
Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, враховуючи протиправний характер наданої відповідачем відмови, задля ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим зобов'язати відповідача вчинити дії щодо видачі позивачці посвідчення члена сім'ї загиблого відповідно до Закону № 3551-ХII.
Посилання відповідача на лист-роз'яснення Міністерства у справах ветеранів України від 16.09.2020 № 7837.05/09.1-20 суд не враховує, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовим актами і не можуть встановлювати нові правові норми, носять лише інформаційний, рекомендаційний характер.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім'ї загиблого" на підставі положень пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім'ї загиблого" як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 38782790)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.06.2021
Суддя Томчук Андрій Валерійович