09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15803/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕФ"
до: Банку;
товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена"
про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна,
Державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово",
товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс" (далі - Товариство) та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства
до Банку;
товариства з обмеженою відповідальністю "Ардена"
про визнання договору іпотеки недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "АЕФ",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючкова Тамара Віталіївна;
державний реєстратор філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово",
товариство з обмеженою відповідальністю "АЕФ",
17.05.2021 (згідно зі штампом апеляційного господарського суду) Банк звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 зі справи №910/15803/19.
04.06.2021 (згідно зі штампом Верховного Суду) Товариство подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Банку у цій справі.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та матеріали справи, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 про повернення апеляційної скарги Банку на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.04.2021 про виправлення описки.
Повертаючи апеляційну скаргу Банку у цій справі, апеляційний господарський суд керувався приписами пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України, згідно з положеннями якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Апеляційним господарським судом зазначено про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 07.04.2021 (про виправлення описки) є складовою частиною ухвали, в яку відповідні виправлення вносилися (в даному випадку це ухвала від 18.03.2021 про прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи), оскарження якої окремо від рішення суду відповідно до положень статті 255 ГПК України не передбачено.
Звертаючись з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 про повернення апеляційної скарги, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.
Однак разом з цим ухвала про внесення виправлень (описка) є складовою частиною того судового рішення, до якого такі виправлення вносяться, а тому і оскаржена така ухвала окремо від рішення суду може бути лише в тому випадку, коли таке оскарження передбачено для "основного" судового рішення. Такими "основними" судовими рішеннями у розумінні ГПК України є рішення по суті спору та ухвали, що визначені у статті 255 цього ж Кодексу.
Такі процесуально-процедурні обмеження права на оскарження деяких ухвал господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя, і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду вищої інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються взагалі права на оскарження таких проміжних ухвал господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ухвала господарського суду від 18.03.2021, до якої були внесені виправлення оскаржуваною в апеляційному поряду ухвалою від 07.04.2021, не міститься в переліку ухвал відповідно до статті 255 ГПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, а тому судом апеляційної інстанції з урахуванням встановлених при перевірці матеріалів апеляційної скарги обставин, застосування положень пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у цій справі, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 234, 243, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 зі справи № 910/15803/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко