28 травня 2021 року Справа № 926/26/21
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях в інтересах Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 180000,00 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судового засідання Марущак Л.В.
Представники:
від позивача - Сопко С.П.
від відповідача - Решетов В.В.
від третьої особи позивача - не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою в інтересах Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 180000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи особою, яка несе матеріальну відповідальність за схоронність матеріальних цінностей порушила посадові обов'язки в.о. директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики щодо збереження ввіреного їй майна, а саме верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів, чим спричинила Новодністровській державній швейно-трикотажній фабриці значні збити у розмірі 180000,00 грн, тому з метою поновлення порушених прав просить стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано судді Тинку О.С.
Ухвалою суду від 20 січня 2021 року відкрито провадження у справі, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 08 лютого 2021 року.
08 лютого 2021 року відповідач у судове засідання не з'явилась у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 22 лютого 2021 року.
12 лютого 2021 року на адресу суду надійшла заява адвоката Решетова В.В. про залучення його у справі в якості представника відповідача та надання доступу до електронної справи, яку судом задоволено.
17 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов з додатками. На виконання вимог частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем надано докази, які підтверджують надсилання даного відзиву позивачу. Також у поданому відзиві відповідач просить суд витребувати у позивача ряд письмових доказів.
Згідно відзиву відповідач вважає позов необґрунтованим.
В обґрунтування поданого відзиву на позов відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо належності спірного майна на праві власності Державі або на праві господарського відання Швейній фабриці, а також передання Регіональному відділенню ФДМУ спірного майна та що це майно включене до цілісного майнового комплексу, а відтак, Регіональне відділення ФДМУ не має повноважень по управлінню зазначеним майном. Крім того відповідач вказує, що позивачем не доведено втрату відповідачем майна та наявність збитків (шкоди). Відповідач стверджує, що з ним не укладався договір про повну матеріальну відповідальність або контракт. За таких обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
22 лютого 2021 року відповідач надіслав на адресу суду клопотання про долучення до справи завірених копій документів.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року за клопотанням відповідача відкладено розгляд клопотання про витребування доказів та за клопотанням сторін відкладено підготовче засідання на 15 березня 2021 року.
15 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.
Ухвалою від 15 березня 2021 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відклав розгляд клопотання відповідача про витребування доказів у позивача до 29 березня 2021 року. Відклав підготовче засідання на 29 березня 2021 року.
29 березня 2021 року представник відповідача подав суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Також 29 березня 2021 року представник відповідача подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке суд задовольнив.
У судовому засіданні 29 березня 2021 року залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, яке зазначене у відзиві на позов від 17 лютого 2021 року, відкладено розгляд заяви відповідача про закриття провадження у справі, а також оголошено перерву до 12 квітня 2021 року.
05 квітня 2021 року позивачем подано суду заперечення на клопотання щодо закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 12 квітня 2021 року представником відповідача подано суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке суд задовольнив.
Ухвалою від 12 квітня 2021 року суд відклав підготовче засідання на 20 квітня 2021 року. Відклав розгляд заяви відповідача про закриття провадження у справі до 20 квітня 2021 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ). Зобов'язано позивача надіслати третій особі копії позовної заяви і доданих до неї документів, докази чого надати суду. Третій особі до початку підготовчого засідання надати суду відповідно до статті 168 Господарського процесуального кодексу України: письмові пояснення і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) щодо укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Новодністровською державною швейно-трикотажною фабрикою договору № б/н безоплатної передачі майна від 23 грудня 2011 року та акту приймання-передачі від 23 грудня 2011 року, яким передано третьою особою у володіння відповідача станок для виготовлення текстилю, вартість 93000,00 грн та ресивер для пару, вартістю 87000,00 грн; письмові пояснення і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують/не підтверджують право приватної власності третьої особи на верстат (гумоокруточна машина) ОПН-1 у кількості 1 шт. (первісна вартість 93000,00 грн) та ресивери у кількості 3 шт. (первісна вартість 87000,00 грн (29000,00*3), а також місцеперебування вказаного обладнання; письмові пояснення і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують на підтримку або заперечення проти позову. Одночасно надіслати учасникам справи копію пояснення та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.
13 квітня 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 12 квітня 2021 року надіслав на адресу суду докази направлення копії позовної заяви третій особі.
20 квітня 2021 року позивач надіслав на адресу суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке суд задовольнив.
Ухвалою від 20 квітня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі (вх. № 1238 від 29.03.2021р.). Закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 20 квітня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 11 травня 2021 року. Повторно зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ФОП ОСОБА_2 в строк до 11 травня 2021 року виконати вимоги ухвалу суду від 12 квітня 2021 року. Повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Запропоновано позивачу надати суду копію повного тексту наказу від 10.07.2015 року та додатку до нього - висновок про вартість майна, оскільки в матеріалах справи міститься лише витяг з вказаних документів. Запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення щодо існування інших документів, передбачених законодавством, щодо прийняття відповідача на роботу як в.о. директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики; баланс Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики на момент отримання майна ОСОБА_1 та в подальшому передання майна ОСОБА_1 . Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ФОП ОСОБА_2 копію ухвали направлено за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб: АДРЕСА_1 , а також шляхом здійснення телефонограми за телефоном НОМЕР_2 , який зазначений у вищезгаданому реєстрі.
30 квітня 2021 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 20 квітня 2021 року надіслав на адресу суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
11 травня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 травня 2021 року.
20 травня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву в межах розумного строку, а саме до 28 травня 2021 року.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначає наступне.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 2 статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд розпочав розгляд справи по суті 20 квітня 2021 року, а відтак, строк розгляду справи по суті сплив 20 травня 2021 року.
В той же час, в силу норм ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 pоку і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 року.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обмеження права доступу до суду не відповідає статті 6 Конвенції у тому випадку, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v Germany).
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з бронюванням залу судового засідання № 2 іншим складом суду, що в свою чергу унеможливило продовження розгляду справи, суд вийшов за межі строку розгляду справи по суті та оголосив по справі перерву в межах розумного строку, а саме до 28 травня 2021 року.
У судовому засідання 28 травня 2021 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладене у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні 28 травня 2021 року просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на викладене у відзиві, а також у поданих суду письмових поясненнях просив застосувати строки звернення до суду, встановлені ст. 233 КЗпП України, а саме в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Третя особа в судові засідання, в тому числі на 28 травня 2021 року, не з'являлась, причини неявки суду не відомі.
При цьому суд зазначає, що саме за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третій особі направлялась кореспонденція по даній справі.
Надіслані третій особі ухвали суду про дату, час і місце судових засідань з розгляду справи повертались без вручення з відміткою підприємства Укрпошта, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи викладене, суд у відповідності до статті 120, частини 9 статті 165, частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Тобто, господарським судам підвідомчі справи за позовами юридичних осіб до її посадової особи, у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені, або справи за позовами власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах, до її посадової особи, у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені.
Відповідно до частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок у постанові від 14.04.2020 уроку справа № 910/12217/19, що наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 231 від 06.03.2019 року “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права шляхом злиття Регіональних відділень Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Цим же наказом (п. 2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено правонаступником майна, прав та обов'язків РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, РВ ФДМУ по Чернівецькій області та РВ ФДМУ по Тернопільській області.
Також установлено, що регіональні відділення Фонду держмайна, які реорганізовуються шляхом злиття, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
Наказом Фонду державного майна України від 14.03.2019 року № 255 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, а наказом від 11.06.2019 року № 555 затверджено зміни до названого Положення, відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області.
Згідно з наказом Фонду державного майна України від 18.06.2019 року № 578 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях визначено 20 червня 2019 року.
Державна реєстрація новоутвореної юридичної особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях проведена 18.03.2019 року.
Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відкрито рахунки в Державній казначейській службі.
Натомість, наказом Фонду державного майна України від 20.06.2019 року № 596 визнано таким, що втратило чинність, зокрема, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, затверджене наказом ФДМУ від 02.10.2012 року № 3607.
Разом з тим, Фондом державного майна України, якому відповідно до статті 6 Закону України “Про Фонд державного майна України” підпорядковуються регіональні відділення Фонду, визначено, що майно, права та обов'язки РВ ФДМУ по Чернівецькій області перейшли в установленому порядку до правонаступника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.
Також судом встановлено, що Новодністровська державна швейно-трикотажна фабрика створена наказом Міністерства промислової політики України №149 від 28.04.1998 року на базі державного майна структурного підрозділу - учбово-виробничого цеху по випуску швейних і трикотажних виробів Дирекції по будівництву Новодністровської державної панчішно- шкарпеткової фабрики шляхом відокремлення.
За пропозицією Мінпромполітики наказом Фонду державного майна України від 28.08.03 року №1524 «Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації» цілісний майновий комплекс - Новодністровську державну швейно-трикотажну фабрику (Чернівецька обл., м. Новодністровськ) включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Згідно з Порядком передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації, у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000 року №667 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2000 року за №224/4445, регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області 05.11.2003 року прийнято функції з управління майном Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики від Мінпромполітики по акту приймання-передачі.
Відповідно до наказу від 08.01.2013 року №2 на посаду в.о. директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики призначено ОСОБА_3 . В подальшому, на підставі вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» наказом Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькі області від 09.12.2016 року №410 ОСОБА_3 звільнено з посади в.о. директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.01.2017 року, наказом Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькі області від 19.01.2017 року №18 ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики.
Одночасно, вказаним наказом ОСОБА_1 наказано забезпечити оформлення в установленому порядку акту приймання-передачі справ, документів, печаток, штампів та майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики та подати його до регіонального відділення, збереження майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики.
Відповідно до акту приймання-передавання від 19.01.2017 року, колишнім в.о. директора підприємства - ОСОБА_3 передано новопризначеній на посаду в.о. директора ОСОБА_1 справи, документи, печатки, штампи та майно Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики.
У вказаному акті зафіксовано перелік документів, що передаються новому в.о. директора фабрики, а також у акті відображено перелік майна, яке закріплене за Новодністровською державною швейно-трикотажною фабрикою згідно даних бухгалтерського обліку.
Тобто, при передачі ОСОБА_3 та прийманні ОСОБА_1 по вищезазначеному акту майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, останніми підтверджено фактичну наявність цього майна, вказаного в акті приймання передачі.
Відповідно до вищезазначеного акту приймання-передачі ОСОБА_1 прийняла майно по pax. 104 (машини та обладнання) на загальну суму 219251,58 грн, в тому числі п. 42-45 зазначені верстат (гумоокруточна машина) ОПН-1 (первісна вартість 93000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн) на загальну суму 180000,00 грн.
09 вересня 2019 року до Регіонального відділення надійшла заява в.о.директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики ОСОБА_1 від 04.09.2019 року з проханням звільнити її із займаної посади за власним бажанням.
Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 18.09.2019 року №85 ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики з 23.09.2019 року.
Згідно з п.2 зазначеного наказу в.о.директора - ОСОБА_1 зобов'язано до 23.09.2019 року передати Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях по акту приймання-передавання печатки, штампи та майно Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики.
Відповідно до акту приймання-передавання від 23.09.2019 року, який підписано ОСОБА_1 , з однієї сторони, та органом приватизації, з іншої сторони, передано справи, документи, печатки, штампи та майно Новодністровської державної швейно- трикотажної фабрики, окрім верстата (гумоокруточна машина) ОПН-1 (первісна вартість 93000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн) на загальну суму 180000,00 грн (п. 42-45).
Одночасно, у вказаному акті зазначено, що його складено у трьох примірниках за участю працівників Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яких на дату складання цього акту - 23.09.2019 року не допустили до 4-х одиниць майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, зокрема: верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів, які зазначені у таблиці під номерами 42-45 та розташовані на території ВАТ «Новодністровський хлібозавод» м. Новодністровськ Чернівецької області, у зв'язку з відмовою керівника ВАТ «Новодністровський хлібозавод» ОСОБА_2 допустити працівників Управління на територію заводу.
З метою встановлення місця перебування відсутнього майна, орган приватизації листом від 01.10.2019 року №10-121-00650 звернувся до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з проханням вжити заходів реагування в межах наданих повноважень.
20 листопада 2019 року за вх. №10/00987 на адресу органу приватизації надійшов лист Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 04.11.2019 року №3941/123/43/04-19 в якому повідомлялося, що ОСОБА_2 згідно ст. 63 Конституції України відмовився надавати письмові пояснення, однак в усній формі зазначив, що дійсно є головою ВАТ «Новодністровський хлібозавод» та до нього декілька разів телефонували з Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях стосовно верстату ОПН-1 та 3-х ресиверів, які на думку працівників вказаного управління, знаходяться на території хлібозаводу. Проте, гр. ОСОБА_2 повідомив, що вище перерахованого майна на території хлібозаводу немає.
Опитати гр. ОСОБА_1 не представилось можливим, оскільки не вдалось встановити її місце проживання та знаходження. На дзвінки мобільного телефону не відповідає.
Таким чином, інформація про перебування верстату ОПН-1 та 3- х ресиверів на території ВАТ «Новодністровський хлібозавод» не підтвердилась.
Щодо володіння, користування та розпорядження Новодністровською державною швейно-трикотажною фабрикою верстата (гумоокруточна машина) ОПН-1 (первісна вартість 93000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн) на загальну суму 180000,00 грн суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є відшкодування ОСОБА_1 . Новодністровській державній швейно-трикотажній фабриці матеріальної шкоди в розмірі 180000,00 грн, завданої внаслідок не збереження ввіреного їй майна фабрики, а саме верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 у кількості 1 шт. (первісна вартість 93000,00 грн) та ресиверів у кількості 3 шт. (первісна вартість 87000,00 грн (29000,00*3).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме договору № б/н безоплатної передачі майна від 23 грудня 2011 року та акту приймання-передачі від 23 грудня 2011 року, ФОП ОСОБА_2 передав у володіння, а Новодністровська державна швейно-трикотажна фабрика прийняла станок для виготовлення текстилю, вартість 93000,00 грн та ресивер для пару, вартістю 87000,00 грн, які належать передавачу на праві приватної власності.
Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що за цим договором передавач безоплатно зобов'язується передати набувачеві у володіння, встановлене цим договором, майно (обладнання), зазначене у п. 1.2. договору, а набувач зобов'язується володіти цим майном (обладнанням) на власний розсуд.
Відповідно до п. 2 зазначеного договору, за цим договором набувач користується майно відповідно до його призначення, але не обмежується цим, здійснює також і інше користування майном, метою якого є задоволення будь-яких інших потреб набувача, включаючи його передачу в користування третім особам на підставі будь яких цивільних договорів.
Згідно п. 2.1.1. вказаного договору, за цим договором набувач зобов'язаний здійснювати володіння майном.
Ухвалою від 12 квітня 2021 року суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 . Також вказаною ухвалою суд постановив третій особі до початку підготовчого засідання надати суду відповідно до статті 168 Господарського процесуального кодексу України: письмові пояснення і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) щодо укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Новодністровською державною швейно-трикотажною фабрикою договору № б/н безоплатної передачі майна від 23 грудня 2011 року та акту приймання-передачі від 23 грудня 2011 року, яким передано третьою особою у володіння відповідача станок для виготовлення текстилю, вартість 93000,00 грн та ресивер для пару, вартістю 87000,00 грн; письмові пояснення і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують/не підтверджують право приватної власності третьої особи на верстат (гумоокруточна машина) ОПН-1 у кількості 1 шт. (первісна вартість 93000,00 грн) та ресивери у кількості 3 шт. (первісна вартість 87000,00 грн (29000,00*3), а також місцеперебування вказаного обладнання.
При цьому, третя особа у судове засідання не з'являлась та не подала до суду вищевказаних письмових пояснень.
Однак, як вбачається із наданих позивачем 27.05.2021 року письмових пояснень, майно передане згідно договору безоплатної передачі від 23.12.2011 року є саме тим втраченим обладнанням щодо якого існує спір у даній справі. Часткова зміна назви та кількості обладнання зумовлена необхідністю їх приведення у відповідність до реальних показників та маркувань.
Таким чином, суд зазначає, що верстат (гумоокруточна машина) ОПН-1 (первісна вартість 93000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн), ресивер (первісна вартість 29000,00 грн) на загальну суму 180000,00 грн було набуто у володіння, користування та розпорядження Новодністровською державною швейно-трикотажною фабрикою відповідно до договору № б/н безоплатної передачі майна від 23 грудня 2011 року та акту приймання-передачі від 23 грудня 2011 року.
Згідно ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відшкодуванню шкоди присвячена глава 82 Цивільного Кодексу України.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Так, причинний зв'язок полягає в тому, що відповідач не передав згідно акту приймання-передавання від 23.09.2019 року 4-х одиниць майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, зокрема: верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів, які зазначені у таблиці під номерами 42-45, які були прийняті відповідачем за актом приймання-передавання від 19.01.2017 року.
Тобто, між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою існує безпосередній причинний зв'язок.
При цьому, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди.
Також, суду не подано належних та допустимих доказів відсутності вини у діях відповідача.
Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» відповідальність за збереження цілісності майнових комплексів та за шкоду, завдану таким об'єктам, несуть керівники відповідних підприємств.
Пунктом 4.6 Статуту Новодністровської ДШТФ передбачено, що збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду або арбітражного суду.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначає розмір матеріальної шкоди у сумі 180000,00 грн виходячи з первісної вартості верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 (первісна вартість 93000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн), ресивера (первісна вартість 29000,00 грн).
При цьому, як встановлено судом, в матеріалах справи наявний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЦІНКА-ІНФОРМ» №19/17 про оцінку об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу - Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики від 28.02.2017 року.
У відповідності до вказаного звіту, ринкова вартість верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 становить 62529,00 грн, ресивера становить 15035,00 грн, ресивера становить 15035,00 грн, ресивера становить 15035,00 грн (п. 42-45 таблиці звіту, стор. 80), всього 107634,00 грн.
Доказів, які б спростовували висновки суду щодо ринкової вартості майна, а саме щодо вартості верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 у сумі 62529,00 грн, ресивера у сумі 15035,00 грн, ресивера у сумі 15035,00 грн, ресивера у сумі 15035,00 грн, учасниками справи не надані та у матеріалах справи відсутні.
Також, відповідачем не надано суду належних, беззаперечних та допустимих доказів відсутності підстав для передачі Новодністровській державній швейно-трикотажній фабриці верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів.
Отже саме з вини відповідача понесені матеріальні втрати у вигляді вартості не отриманих верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що як встановлено у ході судових засідань, а також не заперечується сторонами, з моменту призначення ОСОБА_1 на ОСОБА_7 директора вона була єдиним працівником на Новодністровській державній швейно-трикотажній фабриці.
Отже, інших матеріально-відповідальних осіб на фабриці не було і безпосередньо відповідач відповідала за ввірене їй майно державного підприємства.
Таким чином, відповідач, будучи особою, яка несе матеріальну відповідальність за схоронність матеріальних цінностей, порушила посадові обов'язки в.о. директора щодо збереження ввіреного їй майна.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики матеріальної шкоди у сумі 107634,00 грн.
Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування позовної давності, передбаченої ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов, який прийнято та розглянуто судом як справу у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (п. 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто спір у даній справі не є трудовим спором.
Отже, до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, оскільки ОСОБА_1 не передала згідно акту приймання-передавання від 23.09.2019 року 4-х одиниць майна Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики, зокрема: верстату (гумоокруточна машина) ОПН-1 та 3-х ресиверів, які були прийняті ОСОБА_1 за актом приймання-передавання від 19.01.2017 року, то перебіг позовної давності починається з 23.09.2019 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 05.01.2021 року, а отже позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності.
За таких обставин, суд відхиляє клопотання представника відповідача про застосування позовної давності, передбаченої ст. 233 КЗпП України до розглядуваних позовних вимог.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 42891875) в інтересах Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, Промбаза, код ЄДРПОУ 25077191) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 180000,00 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, Промбаза, код ЄДРПОУ 25077191) матеріальну шкоду в сумі 107634,00 грн.
3. У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 42891875) в інтересах Новодністровської державної швейно-трикотажної фабрики (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, Промбаза, код ЄДРПОУ 25077191) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 72366,00 грн - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 42891875) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2102,00 грн за наступними реквізитами: отримувач - Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях, код 42891875, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA398201720343110003000142097, МФО 820172.
У судовому засіданні 28 травня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 08 червня 2021 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя О.С. Тинок