ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 травня 2021 року Справа № 923/898/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон", м. Херсон
про стягнення заборгованості у розмірі 233 387,36 грн.
представники сторін не з'явились
Управління комунальної власності Херсонської міської ради (просп. Ушакова, 37, м. Херсон, 73003 код ЄДРПОУ: 37465469) звернулось до Господарського суду херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (просп. Адмірала Сенявіна, 27, м. Херсон, 73034 код ЄДРПОУ: 32618245) про стягнення заборгованості з орендної платну розмірі 233 387,36 грн. (двісті тридцять три тисячі триста вісімдесят сім гривень 36 коп.), нараховану за договором оренди № 172-23-065 від 26.12.2003.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на положення ст.ст. 284, 286 ГК України, ст.ст. 193, 284, 286, 509, 610, 629 Цивільного кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 р. даний позов передано на розгляд судді Ярошенко В. П.
Ухвалою суду від 09.09.2020 позовну заяву Управління комунальної власності Херсонської міської ради залишено без руху.
17.09.2020 за вх. № 6967/20 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито провадження у справі № 923/898/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.10.2020.
В підготовчому засіданні 15.10.2020 оголошувалась перерва до 12.11.2020.
Ухвалою суду від 12.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 16.12.2020. Відкладено підготовче засідання до 01.12.2020.
Відповідач в судовому засіданні та відповідно до відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання до 22.12.2020.
17.12.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надає додаткове обґрунтування підстав для звернення з позовною заявою. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.12.2020 відкладено підготовче засідання до 14.01.2021.
Ухвалою суду від 14.01.2021 відкладено підготовче засідання до 04.02.2021.
Ухвалою від 04.02.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/898/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
В судовому засіданні 02.03.2021 оголошувалась перерва до 18.03.2021.
Ухвалою суду від 18.03.2021 відкладено судове засідання до 02.04.2021.
В судовому засіданні 02.04.2021 оголошувалась перерва до 27.04.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021 відкладено судове засідання до 20.05.2021.
20.05.2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники сторін 20.05.2021 року до суду не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
До матеріалів справи долучено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
26 грудня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (далі за текстом рішення - відповідач, Товариство) був укладений Договір оренди державного майна № 172-23-065 (далі за текстом рішення - договір оренди від 26.12.2003), за умовами якого Регіональне відділення передало Товариству у строкове платне користування державне майно, а саме, вбудовані приміщення підвалу, загальною площею 184,3 кв.м, що розташовані по просп. Текстильників, 3 в м. Херсоні строком до 31.12.2004. Факт передачі зазначеного майна в користування орендареві підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 26.12.2003.
Додатковою угодою № 1 від 14.01.2005 до вказаного договору серед іншого сторони домовилися пункти 10.1 та 10.5 договору виклали в такій редакції:
"10.1. Строк дії договору визначити в 11 місяців. Цей договір діє з 31.12.2004 до 30.11.2005.
10.5. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. ".
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2005 до договору оренди від 26.12.2003 внесено зміни до пункту 1.2. розділу "Предмет договору".
Додатковою угодою № 3 від 26.12.2005 до договору оренди від 26.12.2003 сторони домовилися пункт 10.1 викласти в наступній редакції:
"10.1. Строк дії договору визначити в одинадцять місяців. Цей договір діє з 26.12.2005 до 25.11.2006. "
Додатковою угодою № 4 від 30.01.2007 до договору оренди від 26.12.2003 внесено зміни до пункту 3.1. розділу "Орендна плата".
Надалі, відповідно до рішення Херсонської міської ради від 06.06.2007 № 490 у зв'язку із передачею вищезазначеного майна до комунальної власності територіальної громади міста Херсона, орендодавець об'єкту оренди змінився і ним стало управління комунальної власності Херсонської міської ради, яке в свою чергу 29.10.2007 уклало із Товариством додаткову угоду №5 до договору оренди від 26.12.2003, якою внесено зміни до пункту 1 розділу "Предмет договору" та пункту 3.1 розділу "Орендна плата". Всі інші умови договору оренди від 26.12.2003 № 172-23-065 залишилися без змін.
Додатковим договором від 10.03.2011 до договору оренди від 26.12.2003, укладеним між управлінням комунальної власності та Товариством у зв'язку з реорганізацією орендодавця, внесено зміни в преамбулу договору оренди від 26.12.2003, в пункти 3.1, 3.1.4 розділу "Орендна плата" та розділ 10 "Строк дії та умови зміни, розірвання договору". Інші умови договору оренди від 26.12.2003 залишено без змін.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 26.12.2003 із урахуванням додаткового договору від 10.03.2011, орендна плата становить 929,76 грн. (січень 2011) згідно з рішенням міської ради від 29.09.2000 № 232 перераховується орендарем управлінню комунальної власності на р/р 37115004006900 ГУДКУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 5.2, Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Позивач зазначає, що в порушення умов договору оренди від 26.12.2003, а також норм господарського та цивільного законодавства України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон", як орендар вищевказаного майна, обов'язку зі сплати орендної плати не виконує, у зв'язку із чим заборгованість з орендної плати за користування комунальним майном станом на 31.08.2020 становить 233 387,36 грн.
З метою досудового врегулювання даного питання управління комунальної власності листами від 17.03.2020 за № 556 - 17, від 15.06.2020 за № 1156 - 20 та від 06.08.2020 за № 1412-17 пред'являло вимоги щодо погашення заборгованості до Боржника, але станом на день звернення до суду із даною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" не відреагувало на вказані листи та заборгованості не сплатило.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 4 Стаття 75 ГПКУ визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини щодо передачі майна до комунальної власності, зміни орендодавця та укладання додаткових угод від 29.10.2007 та від 10.03.2011 до договору оренди від 26.12.2003 встановлені рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.11.2011 у справі №5024/1514/2011 за позовом Товариства до управління комунальної власності про визнання права на приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу, яке набрало законної сили.
Надалі Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Південний регіон" на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, у постанові від 10.02.2020 по справі № 923/82/19 за позовом Товариства до управління комунальної власності про визнання права власності, дійшов наступних висновків:
"7.17. На підставі всього вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанції, при розгляді даного спору правомірно враховано, що з урахуванням умов пункту 10.5. договору оренди № 172-23-065 від 26.12.2003, в редакції додаткової угоди №1 від 14.01.2005, про те, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, належних доказів які б беззаперечно свідчили про те, що договір оренди № 172-23-065 від 26.12.2003 припинив свою дію саме 25.06.2011, як зазначено позивачем у позовній заяві, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
Натомість, судами встановлено, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують внесення позивачем орендної плати за користування спірними нежитловими приміщеннями у будинку № 3 по проспекту Текстильників згідно з договором оренди від 26.12.3003 № 172-23-065 до серпня 2018року включно."
Із викладеного вбачається, що договір оренди № 172-23-065 від 26.12.2003 із урахуванням додаткової угоди №5 від 29.10.2007 та додаткового договору від 10.03.2011, укладений між управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ "Південний регіон", умовами якого орендарю у строкове платне користування передано вбудовані приміщення підвалу, загальною площею 184,3 кв.м, що розташовані по просп. Текстильників, 3 в м. Херсоні, починаючи з 25.11.2006 (остання дата, визначена як кінець строку дії договору згідно з додатковою угодою №3) автоматично продовжувався на той самий термін (11 місяців) у зв'язку із відсутністю заяв однієї із сторін про припинення договору. Отже орендовані приміщення і на теперішній час перебувають у користуванні Відповідача.
Згідно із частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначається у договорі.
Відповідно до пункту 5.2, Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
За твердженням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон", як орендар вищевказаного майна, обов'язку зі сплати орендної плати не виконує, у зв'язку із чим заборгованість з орендної плати за користування комунальним майном станом на 31.08.2020 становить 233 387,36 грн.
Суд не погоджується з вказаним твердженням позивача, що вказана сума 233 387,36 грн. є боргом зі сплати орендної плати за договором, враховуючи наступне.
Вищевказаним рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.06.2019 у справі № 923/82/19 за позовом Товариства до управління комунальної власності про визнання права власності, яке набрало законної сили, суд дійшов наступних висновків:
"Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що договір оренди № 172-23-065 від 26.12.2003р. припинив свою дію саме 25.06.2011р., як зазначено позивачем у позовній заяві. Натомість, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують внесення позивачем орендної плати за користування нежилими приміщеннями у будинку № 3 по проспекту Текстильників згідно договору оренди від 26.12.3003 № 172-23-065 в строки до серпня 2018 року включно. ".
Тобто, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" сплачував орендну плату за договором до серпня 2018 року включно.
Крім того, вищевказаним рішенням судом встановлено наступне:
"Щодо доводів позивача, викладених у запереченні на відзив, що листом від 06.11.2018р. № 2041-17 відповідач повідомив позивача про те що, договірні відносини відсутні, а право власності на майно не оформлювалось, у зв'язку з чим, 18.01.2019р. відповідач повернув кошти позивачу у сумі 149790 грн., які були сплачені позивачем в рахунок оплати оренди майна, то на думку суду, дані обставини не свідчать, що договір оренди припинив дію 25.06.2011р. ".
Вказана обставина сторонами в судовому засіданні не заперечувалась.
Матеріали справи містять лист управління комунальної власності № 556-17 від ь17.03.2020 з якого вбачається, що після отримання постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 923/82/19 просив повернути кошти перераховані 17.01.2020 Управлінням на рахунок Товариства у сумі 149 790,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Законодавцем передбачено, що такий перелік, зазначений в частині 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України).
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 Цивільного кодексу України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія Цивільного кодексу України.
Таким чином, звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Вирішуючи спір, суд має з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Суд констатує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди № 172-23-065 від 26.12.2003 в розмірі 233 387,36 грн., з яких 149 790,00 грн. є помилково перераховані Товариству, які попередньо сплачені позивачем в рахунок оплати оренди майна.
Враховуючи вищевказане, суд не вправі визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права є не ефективним.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів в частині стягнення 149 790,00 грн., як заборгованість зі сплати оренди, а тому позовні вимоги останнього не призведуть до усунення порушень і захисту його прав і законних інтересів.
У зв'язку з вищевикладеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми в розмірі 149 790,00 грн.
Що стосується решти вимог, а саме 83 597,36 грн. (233 387,36 грн. - 149 790,00 грн.) суд зазначає наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем вищевказану заборгованість за договором оренди комунального майна не сплачено.
Згідно приписів ч. 1 статті 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між сторонами укладений договір оренди майна.
Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
У відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.
За приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Разом з тим, враховуючи, що орендоване майно є комунальним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Зокрема, відповідно до статті 1 вказаного Закону - оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк".
Статтею 193 ГК України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 83 597,36 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу з орендної плати у розмірі 149 790,00 грн., заява відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності судом не розглядається.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (просп. Адмірала Сенявіна, 27, м. Херсон, 73034 код ЄДРПОУ: 32618245) на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради (просп. Ушакова, 37, м. Херсон, 73003 код ЄДРПОУ: 37465469) заборгованість з орендної плати за договором оренди № 172-23-065 від 26.12.2003 у розмірі 83 597,36 грн. та витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1254,00 грн.
3. В решті вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення - 10.06.2021.
Суддя В.П.Ярошенко