Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1366/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ: 09806443)
до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
15.04.2021 Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за заявою-договором від 22.05.2019 №ID6425867 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "кредит на розвиток бізнесу"), яка станом на 30.03.2021 становить 83 787,97 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 63 886,00 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) у розмірі 0,04 грн., заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) у розмірі 17 727,66 грн., пеня на суму простроченої заборгованості (за період з 29.09.2020 по 29.03.2021) у розмірі 1513,37 грн., штраф за період з 29.09.2020 по 29.03.2021 у розмірі 660,90 грн., а також просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №ID6425867 від 22.05.2019.
На виконання вимог статті 176 ГПК України, 19.04.2021 судом сформовано онлайн довідку про реєстрацію місця проживання особи через вебсайт "Портал електронних сервісів міста Харкова", з якої вбачається, що Фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , по теперішній час.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1366/21 від 15.04.2021) Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1366/21. Визначено, розгляд справи №922/1366/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
Фізична особа ОСОБА_1 своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористалась, відзив на позов не надав. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2021 було направлено на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у довідці про реєстрацію місця проживання Фізичної особи ОСОБА_1 . Проте, відповідну кореспонденцію повернуто до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "04.05.2021". Судом 13.05.2021 було повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження від 20.04.2021, проте зазначену кореспонденцію також повернуто до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" та зазначенням дати "24.05.2021".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 10.06.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
20.05.2019 Фізична особа-підприємець Красніков Максим Олександрович звернувся до Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" із анкетою-заявою про надання кредиту фізичній особі-підприємцю. Відповідну анкету-заяву підписано Красніковим Максимом Олександровичем кваліфікованим електронним підписом 22.05.2019 (а.с.16-17 т.1).
Відповідно до вищезазначеної анкети-заяви Фізичної особи-підприємця Краснікова Максима Олександровича, бажана сума кредиту становить 300 000,00 грн. строком на 12 місяців для поповнення оборотних коштів і закупівлі товару.
22.05.2019 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Красніковим Максимом Олександровичем (позичальник) укладено заяву-договір №ID6425867 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "ТАСКОМБАНК", відповідно до п.4.1. якого, цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» та цінові параметри продукту є кредитним договором (надалі - Кредитний договір) (а.с.18-19 т1).
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника №2600.7.279763.001, відкритий у AT "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес (п.1.2.Кредитного договору).
Відповідно до п.2.1., 2.2. Кредитного договору, розмір кредиту становить 100000,00 грн.
Розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти) становить 0,0001% річних (п.2.3.1.Кредитного договору).
Розмір комісійної винагороди становить 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно) (п.2.3.2.Кредитного договору).
Відповідно до п.2.4. Кредитного договору процентна ставка фіксована.
Згідно п.5.2. Кредитного договору, терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору.
Термін повернення кредиту: 22.05.2022 (п.2.6.Кредитного договору).
Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту (п.3.1.Кредитного договору).
У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення (п.3.3.Кредитного договору).
Пунктом 4.2. Кредитного договору визначено, що підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання договору.
В п. 4.2.1. Кредитного договору зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Відповідно до п.4.4. Кредитного договору, строк дії договору встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтур AT «ТАСКОМБАНК».
Додатком №1 до Кредитного договору сторони погодили терміни та графік погашення кредиту (а.с.20-21 т.1).
05.06.2020 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Красніковим Максимом Олександровичем (позичальник) укладено додатковий договір №1 (надалі - Додатковий договір) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, за умовами якого сторони домовились викласти Додаток №1 до Кредитного договору в редакції згідно Додатку №1 до цього Додаткового договору (а.с.22-24 т.1).
В матеріалах справи міститься витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "ТАСКОМБАНК", введених в дію з 18.01.2019 (надалі - Правила) (а.с.25-29 т.1).
Відповідно до п.18.1.13 Правил, при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24|БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтверження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно з п.18.2.23.8. Правил, банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п.18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Пунктом 18.2.2.2.5 Правил передбачено, що клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Пунктом 18.2.5.1. Правил визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів та комісії за користування кредитом, передбачених цим розділом Правил, або строків повернення кредиту, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно п.18.2.5.1. Правил, нарахування неустойки та/або штрафу, який визначений в цінових параметрах, за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. У випадку порушення цільового використання кредиту клієнт сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку порушення зобов'язань, вказаних у п.18.2.2.2.7, 18.2.2.2.9 цього розділу Правил, клієнт сплачує штраф у розмірі 2% від розміру кредиту, діючого на момент застосування штрафу.
Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів, припинити подальшу видачу кредитів у разі невиконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, на строк до виконання відповідних зобов'язань п.18.2.23.8.,п.18.2.2.3.9.Правил).
Як вбачається із банківської виписки, кошти за Кредитним договором позивачем було перераховано, а відповідачем було отримано 22.05.2019 у передбачений Кредитним договором спосіб, а саме шляхом перерахування на відповідний рахунок відповідача, зазначений в Кредитному договорі (а.с.48 т.1).
Разом з цим, позивач зазначає, що до відома відповідача протягом всього періоду обслуговування в AT «ТАСКОМБАНК» регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК», до яких відповідач приєднався шляхом укладення Заяви-договору №ID6425867 від 22.05.2019.
Проте, як стверджує позивач, умови Кредитного договору відповідачем не виконані, кредитні кошти у встановлені Кредитним договором строки, зокрема згідно з встановленим графіком погашення кредиту, позивачу не повернуті.
Як вбачається із розрахунку заборгованості по Кредитному договору та банківських виписок по особовому рахунку відповідача (а.с.44-47,50-71 т.1), наданих позивачем, станом на 30.03.2021 заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 83 787,97 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 63 886,00 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,04 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 17 727, 66 грн.; пеня на суму простроченої заборгованості (за період з 29.09.2020 по 29.03.2021) - 1 513,37 грн.; штраф за період з 29.09.2020 по 29.03.2021 - 660,90 грн.
Разом з цим, позивачем повідомленнями-вимогами №29113/70 від 01.12.2020 та №29116/70 від 01.12.2020 було повідомлено відповідача про наявність заборгованості останнього за Кредитним договором та про необхідність її погашення. Зазначено, що повернення кредиту та сплата нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф) повинні бути здійснені позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику (а.с.32-43 т.1).
Як стверджує позивач, вищезазначені повідомлення-вимоги не було отримано відповідачем та повернуто позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання, а заборгованість відповідачем так і не була погашена, у зв'язку із чим позивач змушений звернутись до суду з даним позовом про стягнення боргу в достроковому порядку повернення кредиту.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець Красніков Максим Олександрович, 22.05.2019 скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Заяву-договір №ID6425867 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «кредит на розвиток бізнесу») кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням відповідного кваліфікованого електронного підпису на самому Кредитному договорі.
Проаналізувавши відносини, які склались між сторонами по справі суд зазначає, що за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем є кредитним договором.
При цьому, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статтей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статтей 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.
Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особових рахунках підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами наданими позивачем за Кредитним договором №ID6425867 від 22.05.20219.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не виконано умов Кредитного договору.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості по Кредитному договору №ID6425867 від 22.05.20219, нарахованих відсотків та комісії, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Кредитного договору.
Таким чином, заборгованість відповідача по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 63 886,00 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) у розмірі 0,04 грн., заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) у розмірі 17 727,66 грн. належним чином доведена позивачем, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, у цій Заяві-договорі, підписаній відповідачем 22.05.2019, наявні умови договору про встановлення відповідальності.
Тобто, відповідачу були зрозумілі та доведені до його відома умови відповідного Кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені на суму простроченої заборгованості за період з 29.09.2020 по 29.03.2021 у розмірі 1513,37 грн. та штрафу за період з 29.09.2020 по 29.03.2021 у розмірі 660,90 грн.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність у вигляді пені передбачена п.3.3. Кредитного договору.
Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правовідносини, з яких виник даний спір, виникли внаслідок підприємницької діяльності відповідача.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач припинив свою діяльність як фізична осіба-підприємець 10.02.2021 за власним рішенням (а.с.92 т.1).
Відповідно до п.73. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05 червня 2018 року, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції (чинній з 15 грудня 2017 року) спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №338/180/17 від 05 червня 2018 року, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов'язки його сторін.
Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
З огляду на зазначене, оскільки підприємницька діяльність відповідача припинена, обов'язки Фізичної особи-підприємця Краснікова Максима Олександровича за укладеним Кредитним договором №ID6425867 від 22.05.2019 залишаються за ним як за фізичною особою.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Фізичної особи Краснікова Максима Олександровича - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи Краснікова Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; код ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за заявою-договором від 22.05.2019 №ID6425867 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "кредит на розвиток бізнесу"), а саме: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 63 886 (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) у розмірі 0 (нуль) грн. 04 коп., заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) у розмірі 17 727 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 66 коп., пеня на суму простроченої заборгованості (за період з 29.09.2020 по 29.03.2021) у розмірі 1 513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 37 коп., штраф за період з 29.09.2020 по 29.03.2021 у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн. 90 коп., а також просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "10" червня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко