Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
08 червня 2021 року м. ХарківСправа № 922/814/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши матеріали справи у підготовчому засіданні
за позовом Виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 , 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 1 в інтересах держави, в особі 1. Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан конституції, буд. 7, 2. Північно - Східного офісу Держаудитслужби, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під., 10 пов.
до 1. Департаменту освіти Харківської міської ради, 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррембудсервіс-2016», 62473, Харківська обл., Харківський р-н., м. Мерефа, пров. Базарний, буд. 2
про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача 1: Романенко Т.М. (самопредставництво);
позивача 2: не з'явився;
відповідача 1: Каденко Н.М. (самопредставництво);
відповідача 2: не з'явився;
прокурора: Хольченков А.О., службове посвідчення № 057299 від 09.10.2020 року.
Виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради та Північно - Східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1: Департаменту освіти Харківської міської ради та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррембудсервіс-2016» про
- визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи з питання організації процедур закупівель/спрощених закупівель, оформлене протоколом прийняття рішення про визнання переможця відкритих торгів та намір укласти договір про закупівлю № 15 від 03.08.2020 року про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррембудсервіс-2016» переможцем закупівлі за оголошенням UA-2020-07-13-003524-b щодо закупівлі робіт «Капітальний ремонт будівлі Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 132 Харківської міської ради Харківської області за адресою: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 1 (ДК 021:2015 45453000-7- Капітальний ремонт і реставрація)»;
- визнання недійсним договору № 132ШТ від 14.08.2020 року про закупівлю робіт, укладений між Департаментом освіти Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррембудсервіс-2016» щодо закупівлі робіт «Капітальний ремонт будівлі Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 132 Харківської міської ради Харківської області за адресою: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 1 (ДК 021:2015 45453000-7- Капітальний ремонт і реставрація)».
Також до стягнення заявлені судові витрати.
16.04.2021 року від позивача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8657) про залишення позовної заяви без розгляду, у якій просить суд, позов Виконуючого обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради та Північно - Східного офісу Держаудитслужби залишити без розгляду (т. 2, а.с 35-37).
16.04.2021 року від позивача 1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8658) про відмову від позову, у якій останній, просить суд, прийняти, розглянути та задовольнити заяву Харківської міської ради про відмову від позову у справі № 922/814/21. Закрити провадження у справі № 922/814/21. Судові витрати покласти на прокуратуру (т. 2, а.с. 40-42).
21.04.2021 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 9107) про закриття провадження у справі, у якому, останній, просить суд, закрити провадження у справі як такого, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відсутній предмет спору (т. 2, а.с. 53-55).
26.04.2021 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради, зав про відмову від позову та залишення позову без розгляду (вх. № 9787) (т. 2, а.с. 75-88).
18.05.2021 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі (вх. № 11329), у яких прокурор просив суд, відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2 та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 2, а.с. 110-120).
Ухвалою суду від 27.05.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 08.06.2021 року.
07.06.2021 року від прокурора через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив Депатраменту освіти Харківської міської ради (вх. № 13332).
Уповноважений представник позивача 2 у призначене підготовче засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Уповноважений представник відповідача 2 у призначене підготовче засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Присутній у підготовчому засіданні прокурор заяви усне клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
Присутній у підготовчому засіданні представник позивача 2 підтримав надані до суду заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Присутній у підготовчому засіданні прокурор проти наданих заяв позивача 1 про відмову від позову та закриття провадження у справі заперечував.
Розглянувши усне клопотання прокурора про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
При розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях; заяви, клопотання подаються в письмовій або усній формі (частина 1, 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вищевикладене, приписи частини 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (пропуск строку, встановленого судом, не звільняє учасника від обов'язку подання доказів чи інших матеріалів), задля дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на право прокурора подати до суду відповідь на відзив, суд вважає за необхідне задовольнити усне клопотання прокурора № б/н від 08.06.2021 року про поновлення строку на подання відповіді на відзив, та долучити до матеріалів справи № 922/814/21 відповідь на відзив. Подальший розгляд справи вести з її урахуванням.
Суд дослідивши матеріали справи, заяву позивача 1 (вх. № 8657 від 16.04.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду, зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду заяви (вх. № 8657 від 16.04.2021 року) позивач - 1 зазначає, що у позовній заяві прокурора відсутня інформація, що прокурор, до подання позову, оскаржував закупівлю робіт "Капітальний ремонт будівлі Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 132 Харківської міської ради, Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 1 (ДК 021:201545453000-7-Капітальний ремонт і реставрація)" до уповноважених органів, які здійснюють контроль у разі виявлення ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що такий орган не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави. Також зазначає, що на підтвердженням обставин бездіяльності Північно - Східного офісу Держаудитслужби прокурором надано копію листа від 29.12.2020 року щодо здійснення закупівель із порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Північно - Східний офіс Держаудитслужби листом від 16.01.2021 року надав відповідь, у якій повідомив, що у разі виявлення підстав, зазначених пунктом 4 порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 01.08.2013 року № 631, буде розглянуто питання щодо можливості проведення перевірки з урахуванням фактичної зайнятості працівників офісу та доцільності вжиття заходів цивільно - правового характеру. Таким чином, на думку позивача 1, уповноважений на те орган не відмовився від здійснення покладених на нього повноважень, а в межах розумних строків вирішує питання щодо проведення перевірки закупівлі, щодо якої був здійснений моніторинг. Також зазначає, що юридичний департамент Харківської міської ради листом від 27.01.2021 року № 286/9-21 повідомлено керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, що згідно з пунктом 3 частини 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У листі Харківської місцевої прокуратури № 1 не доведено, що виконавчі органі Харківської міської ради не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист своїх інтересів. Також, лист від Харківської місцевої прокуратури № 1 не містить інформації щодо наявності підстав для здійснення дій, спрямованих на захист інтересів територіальної громади м. Харкова або держави, не зазначено у чому саме полягає порушення таких інтересів. За твердженнями позивача 1, позивачі підтвердили, що підстав для здійснення реагування на момент отримання листа Харківської місцевої прокуратури № 1 не виявлено, а при їх виявленні Північно - Східний офіс Держаудитслужби та Харківська міська рада можуть самостійно звернутися до суду. Тому прокурором не доведено право на представництво інтересів держави у суді. На думку позивача 1, прокурор передчасно звернувся до суду, перебрав на себе функції компетентного органу, уповноваженого державою захищати відповідні інтереси, повідомивши його. У зв'язку із чим, прокурор не обґрунтовано обставин бездіяльності компетентних органів щодо захисту інтересів держави, а тому не підтверджено підстав представництва інтересів держави у суді відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (т. 2, а.с 35-37).
Крім того, відповідач 2 у наданому до суду клопотанні (вх. № 9107 від 21.04.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду, зазначив, що не відповідає дійсності та не підтверджено жодним нормативно - правовим актом твердження прокурора про те "що у випадку недостатності у Харківської міської ради коштів, вона їх негайно отримує із бюджету". Харківська міська рада може отримати дотації та субвенції виключно в запланованих межах бюджетних видатків. Таким чином, за твердженнями відповідача 2, у даному випадку інтереси Харківської міської ради не можуть прирівнюватись до інтересів держави та не потребують захисту з боку прокуратури. Також зазначає, що визначений прокурор позивач 2 є територіальним підрозділом контролю. Він сам контролює та гарантує дотримання інтересів держави та створений для їх захисту. У зв'язку із чим, за думку відповідача 2 у даному випадку прокурор подає позов в інтересах держави від імені органу, що самостійно створений для захисту інтересів держави.
Щодо наявності спору, зазначає, що оскільки обидва органи обґрунтовують передчасність цього питання, то матеріалами справ доведено відсутність спору та відсутність порушення прав держави на дату подання позовної заяви, а тому звернення до суду є передчасним (т. 2, а.с. 53-55).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позицію викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає посилання позивача 1 на те, що прокурором не доведено право на представництво інтересів держави у суді, та на те, що прокурор передчасно звернувся до суду, перебрав на себе функції компетентного органу, уповноваженого державою захищати відповідні інтереси, повідомивши його. У зв'язку із чим, прокурор не обґрунтовано обставин бездіяльності компетентних органів щодо захисту інтересів держави, а тому не підтверджено підстав представництва інтересів держави у суді відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та посилання відповідача 2 на те, що у даному випадку прокурор подає позов в інтересах держави від імені органу, що самостійно створений для захисту інтересів держави, оскільки останні, спростовуються вищевикладеними нормами.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/19 прокурор, не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор попередньо в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся із лист від 29.12.2012 року за № 42-10952 вих. № 20 до Північно - Східного офісу Держаудитслужби та з листом від 29.12.2020 року за № 42-10951 вих. № 20 до Харківської міської ради (т. 1, а.с. 256-257).
Листом від 16.01.2021 року за № 202031-17/255-2021 Північно - Східний офіс Держаудитслужби повідомив, що у разі виявлення підстав для зазначених у пункті 4 порядку, буде розглянуто питання щодо можливості проведення перевірки (т. 1, а.с. 258-259).
Листом від 27.01.2021 року № 586/9-21 Харківська міська рада повідомила зокрема, що прокурором не доведено, що виконавчі органи міської ради не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист своїх інтересів. Також зазначено, що Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними, а у випадку встановлення фактів порушення інтересів територіальної громади м. Харкова в змозі самостійно захистити їх у суді (т. 1, а.с. 37-38).
При цьому, Північно - Східний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Харківської області, оскільки Держаудитслужба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради та Північно - Східного офісу Держаудитслужби.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача 1 та відповідача 2 з приводу відсутності підстав представництва інтересів держави в особі визначених позивачів не приймається судом, та спростовується викладеними нормами та матеріалами справи.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача 1 (вх. № 8657 від 16.04.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання відповідача 2 (вх. № 9107 від 21.04.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду в частині, закриття провадження у справі № 922/814/21, як такого, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відсутній предмет спору, що заявлений спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві, суд зазначає наступне.
В обґрунтування наданого до суду клопотання (вх. № 9107 від 21.04.2021 року) відповідач 2 зазначає, що враховуючи характеристику предмету позовних вимог, заявлений спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві. Також відповідач 2 посилається на вимоги статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", та зазначає, зміст цієї статті загалом передбачає оскарження процедур саме у системі адміністративних судів (т. 2, а.с. 53-55).
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.
Відповідно до вимог пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
Таким чином, сторонами у господарському процесі за загальним правилом є юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про
- визнання незаконним та скасування рішення уповноваженої особи з питання організації процедур закупівель/спрощених закупівель, оформлене протоколом прийняття рішення про визнання переможця відкритих торгів та намір укласти договір про закупівлю № 15 від 03.08.2020 року ;
- визнання недійсним договору № 132ШТ від 14.08.2020 року про закупівлю робіт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення уповноваженої особи з питань організації та проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, оформлене протоколом прийняття рішення щодо визначення переможця відкритих торгів та намір укласти договір про закупівлю № 15 від 03.08.2020 року про визнання відповідача 2 переможцем не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним. Оскільки вказане призвело до укладання укладання замовником договору з учасником процедури закупівлі, пропозиція якого відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" підлягала відхиленню.
З аналізу вищевикладеного слідує, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду, у зв'язку із чим суд не приймає посилання відповідача -2 на вимоги статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" зміст якої, на думку відповідача 2 передбачає оскарження процедур саме у системі адміністративних судів, як на підставу для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частині 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд не приймає посилання позивача 1 викладені у заяві (вх. № 8657 від 16.04.2021 року т. 2, а.с. 35-37) та відповідача 2 викладені у клопотання (вх. 3 9107 від 21.04.2021 року, т. 2, а.с. 53-55) на відсутність предмету спору, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення ((річ, право, інше майно).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 13/51-04.
У даному випадку, наявні у матеріалах справи документи, не містять доказів у підтвердження припинення існування предмета спору.
А самі лише посилання відповідача 2 на те, що Харківська міська рада та Північно - Східного офісу Держаудитслужби разом обґрунтовують передчасність цього питання, у зв'язку із чим, на думку останнього, звернення до суду є передчасним не може бути підставною для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.
Згідно з частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здіснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача 2 (вх. № 9107 від 24.04.2021 року) про закриття провадження у справі.
Суд дослідивши матеріали справи, та заяву позивача 1 (вх. № 8658 від 16.04.2021 року) про відмову від позову зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду заяви (вх. № 8658 від 16.04.2021 року) позивач 1 зокрема зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протиправне витрачання позивачем та відповідачами коштів з місцевого бюджету та перевищення ліміту використання бюджетних коштів. Також. не наведений розмір шкоди, яка завдана та взагалі наявності такої шкоди. Прокурор у своїй позовній заяві не зазначено належних та допустимих підстав звернення до суду із даним позовом. У зв'язку із чим, на думку позивача 1 прокурором не дотримано балансу між поставленими цілями та використаними засобами та не визначено, які цілі будуть досягнуті. На думку позивача 1, прокурор звертаючись із даним позовом до суду, фактично втручається в діяльність органів місцевого самоврядування. Юридичним департаментом Харківської міської ради листом від 27.01.2021 року № 586/9-21 повідомлено керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, що згідно з пунктом 3 частини 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку із чим, позивач 1 відмовляється від позову та просить суд, зазначену відмову задовольнити та закрити провадження у справі № 922/814/21 (т. 2, а.с. 40-42).
Як вбачається із матеріалів справи, виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради та Північно - Східного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1: Департаменту освіти Харківської міської ради та до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррембудсервіс-2016» про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд не приймає посилання позивача 1 що Харківська міська рада не вважає свої інтереси порушеними, а у випадку встановлення фактів порушення інтересів територіальної громади м. Харкова в змозі самостійно захистити свої інтереси у суді, як на підставу для подання заяви про відмову від позову, оскільки як вбачається із змісту пунктів 1, 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, суд враховує, що відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.
При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю, зокрема якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави; - відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наявним у матеріалах справи документах, із урахуванням позиції представників сторін, дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 8658 від 16.04.2021 року) відмову від позову у справі № 922/814/21 (у порядку статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 13, 42, 46, 76, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Усне клопотання прокурора (№ б/н від 08.06.2021 року) про поновлення строку на подання відповіді на відзив - задовольнити.
Відповідь на відзив (вх. № 13332 від 07.06.2021 року) долучити до матеріалів справи та подальший розгляд справи вести з їх урахуванням .
У задоволенні заяви (вх. № 8657 від 16.04.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позивача 1 - відмовити.
У задоволенні заяви (вх. № 8658 від 16.04.2021 року) відмову від позову у справі № 922/814/21 (у порядку статті 191 Господарського процесуального кодексу України) позивача 1 - відмовити.
У задоволенні клопотання (вх. № 9107 від 24.04.2021 року) про закриття провадження у справі відповідача 2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 08.06.2021 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в цій частині, подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Ухвалу підписано 10.06.2021 року
Суддя О.О. Ємельянова