Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1529/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватан 2016"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех"
про стягнення коштів 67658,54 грн.
за участю представників:
позивача - Захаров П.В.
відповідача - Маленко Ю.А.
В квітні 2021 до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТАН 201" (надалі - позивач) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" (надалі - відповідач) заборгованість у розмірі 67658,54 грн. , з яких : 65400 грн. - основний борг, 215,01 грн. - 3 % річних, 931,73 грн. - пеня та 1111,80 грн. - інфляційні збитки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та 25000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки за № 02112020/2 від 02.11.2020 в частині не сплати відповідачем поставленого товару за видатковою накладною № 65 від 04.02.2021 року на загальну суму 65400,00 грн.
28.05.21 господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначивши справу до розгляду на 20.05.21 року на 10:20 год (а.с. 26-27).
14.05.21 від відповідача надійшов відзив на позов в якому, директор ТОВ" Балкантех" проти позовних вимог заперечує та просить суд звернути увагу на великий розмір витрат на правничу допомогу що становить 25000,00 грн. при сумі боргу 65400,00 грн., на підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у повному обсязі. Разом з тим, відповідач надає як доказ часткової оплати платіжне доручення за № 3772 від 10.03.21 на суму 765,30 грн. Підставою для сплати є рахунок за № 36 від 04.02.21 р. (а.с.28-30).
Засідання відкладалося з 20.05.2021 по 26.05.2021, з 26.05.2021 по 08.06.2021.
В судовому засіданні 08.06.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача проти позову та заявлених позивачем судових витрат заперечував.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне, 02.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТАН-2016" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" (Покупець) укладений договір поставки за № 2112020/2 (а.с.9-12). У відповідності до умов договору, сторони погодили, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю виміру товару, загальна вартість кожної окремої поставки товару визначається Сторонами у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2 договору). Поставка за цим Договором здійснюється силами та засобами Постачальника зі складу Постачальника, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 7 на склад Покупця. Адреса складу Покупця додатково вказується ним у електронному повідомленні. Якщо інші умови поставки не обумовлені Сторонами додатково. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту отримання Покупцем Товару за видатковою накладною (п. 5 договору). Датою поставки партії Товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін (п. 6 договору).
У відповідності до п. 11 договору поставки за № 02112020 від 02.11.2020 оплата здійснюється у національній валюті України - гривні, за ціною, визначеною у накладній. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 12 договору).
На виконання умов договору № 02112020 від 02.11.2020 за видатковою накладною № 65 від 04.02.2021 року позивач поставив відповідачу товар, а саме: крейдяний компаунд 80(25кг) 160 мішків на суму 44500,00 грн; суперконцентрат білий БК 50/50 С з блакитним відтінком на суму 10000,00 грн, всього з ПДВ 65400,00 грн.
До видаткової накладної № НФ000000065 від 04.02.2021 позивачем надано товаро-транспортну накладну від 04.02.21 року за якою автомобіль ТАТА НОМЕР_1 доставив товар на адресу ТОВ"БАЛКАНТЕХ" (а.с.14-15).
До відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено копію платіжного доручення № 3772 від 10.03.2021 на суму 765,30 грн з призначенням платежу: плата згідно рах. № 36 від 04.02.2021.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів оплати видаткової накладної за № 65 від 04.02.21 на суму 64634.70 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення цієї суми боргу.
Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою для звернення ТОВ "Балкантех" до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу: згідно видаткової накладної № 65 від 04.02.21 за договором № 0211202/2 від 02.11.2020 поставлено крейдяний компаунд 80(25кг) 160 мішків на суму 44500,00 грн. та суперконцентрат білий БК 50/50 С з блакитним відтінком на суму 10000,00 грн. всього з ПДВ 65400,00 грн.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 12 укладеного сторонами Договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо стягнення пені, сторони передбачили в договорі поставки за № 0211202/2 від 02.11.2020 в пункті 14, що Покупець відповідає перед Постачальником за неналежне виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару. Оплата забезпечується неустойкою у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання або неналежного виконання зобов'язання, за кожний день прострочення.
Судом перевірено нарахування пені в розмірі 931,73 грн, 3% річних, що становлять 215,01 грн та інфляційних втрат в розмірі 1111,80 грн, а тому такі нарахування підлягають стягненню з відповідача на користь позивача разом із заборгованістю.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 31000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 10/04/2021-1, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2021, уточнений розрахунок вартості витрат на правничу допомогу.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти розміру заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що ця справа не є складно, а тому вартість заявлених послуг адвоката є неспівмірною із ціною позову.
Вивчивши заперечення відповідача та дослідивши надані позивачем докази понесення судових витрат судом встановлено, що в акті прийому-передачі наданих послуг від 10.04.2021 зазначається, що клієнтом було прийнято юридичні наступні послуги:
1. Правовий аналіз документів - 5000,00 грн;
2. Підготовка та складання позовної заяви - 10000,00 грн;
3. Представництво інтересів товариства в судових засіданнях (орієнтовно 5 судових засідань по 2000 грн кожне) - 10000,00 грн;
4. Підготовка та складання відповіді на відзив - 3000,00 грн;
5. Підготовка та складання уточненої позовної заяви - 3000,00 грн.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказам та викладеним відповідачем запереченням, суд виходить з того, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Предметом спору по даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, справа не є складною та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, у справі було проведено три судових засідання, уточнену позовну заяву позивача було залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку її подання, з огляду на зазначене та враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, суд вважає, що така сума не є розумно необхідною для даної справи та не відповідає критеріям реальності (дійсності) та розумності їх розміру, тому витрати позивача на правничу допомогу підлягають зменшенню до 10000,00 грн.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛКАНТЕХ" (код ЄДРПОУ 38279165, 61166, м.Харків, проспект Науки, буд. 36, кімната 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТАН 2016" (код ЄДРПОУ 40650770 м.Харків, вул. Єнакіївська,буд.7) 64634,70 суму основного боргу, 215,01 грн.- 3 % річних, 931,73 грн. - пені, 1111,80 грн., - інфляційних збитків, судовий збір 2 244,32 грн. та 10000,00 витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "10" червня 2021 р.
Суддя Л.С. Лаврова