02 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/146/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Тернопільської міської ради
до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
відповідача 2 Монастириської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Тернопільводоканал"
про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на будівлю торгово-побутового призначення площею 56,1 кв. м. за ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на дану будівлю; закриття розділу Державного реєстру речових прав за №2197151161101 відносно будівлі торгово-побутового призначення площею 56,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ж
за участі представника позивача: Ахтемейчук Н.М.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Тернопільської міської ради до відповідачів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Монастириської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на будівлю торгово-побутового призначення та закриття розділу Державного реєстру речових прав за №2197151161101 відносно цієї будівлі.
Ухвалою суду від 21.04.2021 КП "Тернопільводоканал" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що державна реєстрація права власності за ФОП ОСОБА_1 на спірний об'єкт здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню у визначений законодавцем спосіб.
Третя особа надала суду пояснення, у яких вказала на те, що протиправні дії відповідачів загрожують нормальній безперебійній роботі системи централізованого водопостачання міста Тернополя. Водночас, через необґрунтованість належними доказами, судом відмовлено у клопотанні КП "Тернопільводоканал" від 01.06.21 р. про відкладення розгляду справи.
Приватний підприємець у засідання суду не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, на адресу суду поштові повідомлення про направлення процесуальних документів повернулися з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 року у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання. Адже такі дії зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо не отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення приватного підприємця про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що останній є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Монастириська міська рада не забезпечила прибуття повноважного представника у судові засідання, хоча про час, дату та місце судового розгляду цей учасник процесу повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про вручення йому поштового повідомлення.
Також, відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на позов.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду по суті.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши доводи позивача, господарський суд встановив наступне.
29 травня 2014 року між відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради (Орендар) та громадянином ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено Договір суборенди землі (надалі - Договір), за умовами якого Орендар, враховуючи п. 2 рішення Тернопільської міської ради від 24.12.2013 №6/42/49 надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_2 . На земельній ділянці знаходиться об'єкт - навіс. Інженерні мережі - водопроводи, кабель зв'язку ( п. 4 Договору).
Пунктом 5 даного правочину обумовлено, що земельна ділянка передається в суборенду з об'єктом зазначеним в п. 4 угоди.
Розділом "Умови використання земельної ділянки" Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду для будівництва та реконструкції існуючої зупинки громадського транспорту " АДРЕСА_3 " (п. 16); цільове призначення земельної ділянки-землі житлової та громадської забудови (п. 17); цільове використання землі, згідно КВЦПЗ - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (п. 17.1); умови збереження стану об'єкта суборенди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки (п. 18).
Щодо вказаного договору суборенди землі, у книзі записів засвідчення факту реєстрації, вчинено запис 13.05.2015 за №5405.
08.09.2017 Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за реєстраційним №68/17 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 видано Паспорт прив'язки групи тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з навісом для пасажирів на зупинці громадського транспорту, за адресою АДРЕСА_2 , зі строком дії до 08.09.2019 , а в подальшому - до 08.09.2021.
У Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246324622 від 01.03.2021 міститься інформація про те, що державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою С.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 54652110 від 20.10.20120 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №38730094 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на будівлю торгово-побутового призначення, загальною площею 56,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197151161101. Підставою виникнення права власності зазначено: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 12.10.2020, видавник : Приватне підприємство "ВолКас".
Водночас, у листі №52/14 від 16.03.2021 Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради зазначає, що адресний номер об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , не присвоювався.
Вважаючи дії відповідачів щодо здійснення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт протиправними та такими що порушують права територіальної громади м. Тернополя, орган місцевого самоврядування звернувся із відповідним позовом до суду.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з таких міркувань.
У статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
В силу ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Способом захисту свого цивільного права (інтересу) у даній справі Тернопільською міською радою визначено скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , припинення за ним права власності та закриття розділу у державному реєстрі щодо об'єкту.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( далі-Закон).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 даного нормативно-правового акту встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст.5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону обумовлено , що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі за текстом - Порядок).
Згідно з п.п.6, 7 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
Частиною 2 ст. 22 Закону передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Згідно зі ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, як-от: договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості; свідоцтва про право власності; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року);
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);
4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Таким чином, Порядком визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.
При цьому, з огляду на закріплені у ст. ст.9, 19 Закону положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246324622 від 01.03.2021 вбачається, що державному реєстратору ОСОБА_2 для здійснення реєстрації права власності на будівлю торгово-побутового призначення, що знаходиться по АДРЕСА_1 надавався технічний паспорт, серія та номер; б/н, виданий 12.10.2020 ПП "ВолКас".
В силу ст. ст. 1, 29, 37, 39-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги щодо прийняття в експлуатацію нового будівництва ставляться і до робіт з реконструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461) датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Як вбачається з матеріалів справи, на час проведення оспорюваної реєстрації ФОП ОСОБА_1 не надавались згадані декларація чи сертифікат на підтвердження прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва (його реконструкцію).
Із змісту листа Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №52/14 від 16.03.20201вбачається, що адресний номер "№2ж" група тимчасових споруд з навісом для пасажирів на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_2 не присвоювався.
З наведеного в сукупності суд констатує, що документи, які вказані відповідачем 1 як підстава здійснення державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомості та відповідно, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №38730094 про право власності, не можуть слугувати правовою підставою для набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на даний об'єкт та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права.
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
За твердженням представника позивача дозвільні документи на будівництво об'єкту нерухомості площею 56,1 кв. м. чи його реконструкцію не видавались і таке приміщення не приймалося в експлуатацію.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання ОСОБА_1 визначених наведеними нормами закону процедур оформлення дозвільних документів на будівництво даного приміщення та в подальшому прийняття його в експлуатацію як об'єкту нерухомості. Тому, суд доходить висновку, що відповідачем 1 для проведення державної реєстрації права власності не було надано державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі і, які б свідчили про виникнення права власності на дане нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об'єкт за ФОП ОСОБА_1 .
Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності у даному випадку проведена реєстратором за відсутності обов'язкових і необхідних документів. Відтак, спірна споруда не могла бути визначена державним реєстратором як об'єкт нерухомого майна.
Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні 20.10.2020 на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05:007:0067 по АДРЕСА_3 з об'єктами торгово-промислового призначення за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
В силу положень ч. 4 ст. 5 Закону не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Відповідно до ст. 24 цього ж нормативно - правового акту, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будівлю торгово-промислового призначення, загальною площею 56,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (як об'єкт нерухомого майна) прийнято із порушенням законодавчих вимог. Адже надані ОСОБА_1 документи для проведення державної реєстрації, не підтверджують набуття ним права власності на зареєстрований об'єкт та не відповідають переліку, зазначеному у п. 41 Порядку. Незважаючи на це, державна реєстрація права власності державним реєстратором проведена за відсутності, зокрема: документів, що підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; дозвільних документів на будівництво, документів на підтвердження прийняття об'єкта в експлуатацію.
Отже, у відповідача 1 відсутні підстави як для виникнення, так і для реєстрації права власності на будівлю торгово-призначення, загальною площею 56,1 кв. м по АДРЕСА_1 .
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності. У комунальній власності перебувають, в тому числі, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Наявність зареєстрованого права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 56,1 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Тернопільської міської ради як власника землі, котрий наділений повноваженнями вільно розпоряджатися своєю власністю, та свідчить про наявність правових підстав для скасування запису №38730094 від 16.10.2020 про право власності ОСОБА_1 на будівлю торгово-промислового призначення, площею 56,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим та повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, з огляду на суб'єктний склад сторін. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.
Оскільки предметом спору у даній справі є приватний інтерес Тернопільської міської ради, що стосується насамперед захисту її прав як власника земельної ділянки від порушень, вчинених державним реєстратором, господарський суд доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин.
Суд також зважає на те, що спірний об'єкт нерухомості використовується відповідачем 1 саме для здійснення ними господарської діяльності як суб'єктом підприємницької діяльності. З наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діяв виключно як Фізична особа-підприємець. Отже даний спір підлягає розгляду господарським судом, за викладеними у Господарському процесуальному кодексі України правилами.
Ухвалюючи рішення у даній справі судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст. 346 ЦК України).
Згідно зі ст. 26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав (ч. 7 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження (п. 19 Порядку).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку про задоволення позову Тернопільської міської ради, як обґрунтованого та не спростованого відповідачами.
В порядку ст. ст.123, 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності №38730094 від 16.10.2020, внесений державним реєстратором Монастириської міської ради Тернопільської області Савкою Сергієм Васильовичем про державну реєстрацію права власності на будівлю торгово-промислового призначення, загальною площею 56,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (смт. Вишнівець, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
3. Припинити за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (смт. Вишнівець, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на будівлю торгово-промислового призначення, загальною площею 56,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4. Закрити розділ Державного реєстру речових прав за №21977151161101 відносно будівлі торгово-промислового призначення, загальною площею 56,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Стягнути з Монастириської міської ради Тернопільської області, в особі державного реєстратора Савки Сергія Васильовича (м. Монастириськ, вул. Шевченка, буд. 19, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058433) на користь Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (смт. Вишнівець, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.06.2021.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко