3 червня 2021 року
м. Харків
справа № 616/979/19
провадження № 22-ц/818/2994/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головного територіального управління юстиції в Харківській області Кріт Анна Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну скаргу з апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року, постановлену у складі судді Буніна Є.О.,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову та дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кріт А.В. ( далі державного виконавця). Просив скасувати постанови державного виконавця від 13 листопада 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 60554170 в частині стягнення заборгованості за аліментами станом на 11 листопада 2019 року в сумі 128158,98 грн та від 19 листопада 2019 року про накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 60554170. Також просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості за аліментами станом на 11 листопада 2019 року в сумі 128158,98 грн у виконавчому провадженні № 60554170 та скасувати вказаний розрахунок.
Скарга мотивована тим, що 11 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60554170 на виконання виконавчого листа, виданого Великобурлуцьким районним судом Харківської області відповідно до рішення від 03 серпня 2007 року про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від доходу, починаючи з 04 липня 2007 року і до досягнення нею повноліття. 11 листопада 2019 року за заявою стягувача державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості за аліментами за десять років з 11 листопада 2009 року по 11 листопада 2019 року в розмірі 128158,98 грн. 13 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника щодо стягнення заборгованості, яка станом на 11 листопада 2019 року складає 128158,98 грн, а 19 листопада 2019 року винесено постанову про накладення арешту на все його майно, у зв'язку з наявною заборгованістю за аліментами. Скаржник уважає вказані постанови незаконними, оскільки вони були прийняті виконавцем за умов перевищення своїх повноважень та порушенням його прав, а зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості за аліментами вважає протиправним. Посилається на те, що з 2005 року по 2007 рік він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із окремим проживанням після розірвання шлюбу, рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.08.2007 по справі № 2-231/07 з нього на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі ј частки його доходу. У 2009 році колишнє подружжя поновило шлюбні відносини та знову почало проживати разом. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них ще народилася друга дочка - ОСОБА_6 . До 30 березня 2010 року вищезазначене рішення суду виконувалося примусово, але 30.03.2010 ОСОБА_2 звернулась до виконавчої служби з заявою про повернення їй виконавчого листа про стягнення з нього аліментів на старшу дочку. З 2009 року по січень 2017 року він проживав разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а з січня 2017 року у м. Харкові за адресою належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 . У 2018 році фактичне подружжя купили сусідню квартиру АДРЕСА_3 , яку оформили на ОСОБА_7 П Під час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували та утримували дітей, забезпечували їх харчуванням, одягом, необхідними навчальними матеріалами, ліками, коли діти хворіли; купляли техніку та мобільні телефони. Тобто весь цей час ОСОБА_1 і ОСОБА_2 жили як одна родина, виховували дочок. У вересні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини та спільне проживання. Після чого ОСОБА_2 залишилась проживати за адресою: АДРЕСА_4 . За таких обставин ОСОБА_2 не має права на стягнення заборгованості за аліментами за період з 11 листопада 2009 року по вересень 2019 року, оскільки весь цей час дочка проживала разом із батьком та він в повному обсязі брав участь у її утриманні та виконував свої батьківські обов'язки. Державний виконавець діяла упереджено, не розібралася в ситуації, що склалася, не перевірила чи сплачували раніше аліменти на підставі того ж самого судового рішення, чи були наявні виконавчі провадження та причини їх закриття, в результаті чого зробила неправильний розрахунок про існування заборгованості. Крім цього про зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості скаржник повідомлений не був, тому не міг надати державному виконавцю вищезазначені відомості.
Ухвалою Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року скарга ОСОБА_1 задоволена.
Ухвала мотивована тим, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець діяв з порушенням повноважень та у спосіб, який не передбачено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». В ході судового розгляду встановлено, що у період з липня 2008 року по січень 2017 року ОСОБА_1 проживав спільно з ОСОБА_2 та їх неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , 2005 року народження, та ОСОБА_8 , 2009 року народження, за адресою: АДРЕСА_5 та утримував дітей.
Не погоджуючись з ухвалою Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року суду Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (надалі Міжрайонний ВДВС) та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга Міжрайонного ВДВС мотивована тим, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження № 60554170 діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Суд першої інстанції неповно встановив обставини у справі та помилково не врахував, що на момент надходження до відділу виконавчого документа, до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не додано жодних довідок щодо отримання боржником доходів за період з 11 листопада 2009 року по 11 листопада 2019 року, тому виконавцем розраховано заборгованість по сплаті аліментів, виходячи з середньомісячної заробітної плати, що склалася в регіоні згідно з даними Харківського обласного управління статистики, про що було повідомлено сторін виконавчого провадження. Також у разі надання до відділу доказів про сплату аліментів за вказаний період, розрахунок буде перераховано. Однак боржником до теперішнього часу до відділу не надано жодного підтвердження щодо сплати ним аліментів.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що зроблені судом висновки не відповідають фактичним обставинам у справі та вимогам закону. У період з грудня 2009 року по січень 2017 року вона та ОСОБА_1 не перебували у фактичних шлюбних відносинах, не були прописані на одній жилплощі, не вели спільного господарства, у них не було спільного бюджету. За період з 2009 року по 2019 рік ОСОБА_1 фінансової допомоги на утримання дочки ОСОБА_5 не надавав, оскільки проживав окремо та мав інші стосунки. ОСОБА_2 працює з 2001 року і по теперішній час, ніколи на утриманні ОСОБА_1 не знаходилась. У січні 2017 року ОСОБА_1 запропонував їй з дітьми переїхати проживати до м. Харкова, проте вже у 2018 році знов почав стосунки з іншою жінкою, з якою спільно проживав до лютого 2019 року. Тому апелянт змушена була придбати сусідню квартиру тому, що вона працювала у Донецькому апеляційному господарському суді та не мала наміру повертатися до ОСОБА_9 . Депутатський акт, який покладено в основу висновку суду щодо спільного проживання її та ОСОБА_1 , складений протиправно та не має відповідного підтвердження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року ухвалу Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03 березня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у зазначеній постанові, скасовуючи ухвалу районного суду апеляційний суд не звернув уваги на те, що при здійснені державним виконавцем розрахунку не враховано, що ОСОБА_1 отримує регулярний та постійний дохід у Військовій частині № НОМЕР_1 , де працює, що виключає можливість застосування приписів частини другої статті 195 Сімейного кодексу України (надалі СК України) щодо відповідного періоду часу, коли платник аліментів отримував фактичний заробіток (дохід). Крім цього, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи має Закон України № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, та яким до частини першої статті 194 СК України були внесені зміни щодо часу нарахування заборгованості за аліментами зворотню дію в часі у вказаній частині.
Відповідно до ч. 5 ст. 411 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія уважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.ч. 2,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Згідно даних довідки начальника Великобурлуцького РВДВС ГТУЮ у Харківській області від 21.11.2019 з 03 серпня 2009 року на виконанні у Великобурлуцькому РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження (надалі ВП) № 18023302 з виконання виконавчого листа № 2-231/07 від 03 серпня 2007 року, виданого Великобурлуцьким районним судом Харківської області 04 листопада 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 30.03.2010 відповідно до заяви ОСОБА_2 ВП № 18023302 завершено, державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Згідно перевірки даних ЄДРВП, АСВП та журналів реєстрації вхідної кореспонденції (станом на 21.11.2019) виконавчий лист № 2-231/07 від 03.08.2007, виданий Великобурлуцьким районним судом Харківської області, на виконання до Великобурлуцького РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області не надходив та на виконанні не перебуває (т. 1 а.с. 15).
За заявою ОСОБА_2 Великобурлуцьким районним судом Харківської області 04.11.2019 видано дублікат виконавчого листа № 616/714/19 на виконання заочного рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 серпня 2007 року (т.1 а.с. 144).
11.11.2019 державним виконавцем Міжрайонного ВДВС за заявою ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження № 60554170 (надалі ВП № 60554170) з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 616/714/19, виданого Великобурлуцьким районним судом Харківської області 04.11.2019 про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 липня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 7-8).
У той же день, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам у ВП № 60554170, згідно якого станом на 11.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 складає 128158,98 гривень (т. 1 а. с. 12-14).
13.11.2019 відомості про ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників (т. 1 а. с. 146).
Зі змісту розрахунку заборгованості по аліментам убачається, що вказаний розрахунок здійснено за період з 11.11.2009 по 11.11.2019, виходячи, відповідно до частини другої статті 195 СК України, з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості ( т. 1 а.с 12-14).
Згідно з відповіддю Пенсійного Фонду України боржник ОСОБА_1 отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 ( т. 1 а. с. 145).
13.11.2019 державним винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (т. 1 а. с. 9-10) та 19.11.2019 винесена постанова про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 у ВП № 60554170 (т. 1 а. с. 11).
Відповідно до акту депутата Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 27.11.2019, ОСОБА_1 , 1983 року народження, разом з дружиною ОСОБА_2 , 1979 року народження, та їхніми дітьми: доньками ОСОБА_10 , 2005 року народження, та ОСОБА_11 , 2009 року народження, спільно проживали, виховували дітей та вели спільне господарство з липня 2008 року по січень 2017 року за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а. с. 16).
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання (частина перша статті 194 СК України в редакції, чинній на час здійснення оскарженого розрахунку заборгованості по аліментам).
Згідно з приписами статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Правовідносини, що виникли між сторонами виконавчого провадження, регулюються Законом України№ 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (надалі Закон).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
На підставі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок стягнення аліментів регулюється ст. 71 Закону.
Частинами першою та третьою статті 71 Закону визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (частина друга статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини четвертої статті 71 Закону виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень ,неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
На підставі п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 ст. 56 Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 1 ст. 69 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта ОСОБА_2 про те, що суд дійшов до не обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_12 в період з грудня 2009 року по січень 2017 року надав матеріальну допомогу донці ОСОБА_5 , оскільки проживав разом з ОСОБА_2 та доньками та перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах.
Зазначені обставини встановлені судом лише на підставі акту депутата Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 27.11.2019, що не є достатнім та належним доказом на підтвердження перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_12 у фактичних шлюбних відносинах з грудня 2009 року по січень 2017 року.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів на підтвердження вищезазначеного факту, якими можуть бути: довідка про реєстрацію місця проживання разом із ОСОБА_2 , спільне придбання ними рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім'ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, показання свідків, тощо.
Тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 у зв'язку з не врахуванням державним виконавцем факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 та спільного утримання ними неповнолітніх дітей, що, на думку суду, свідчило про відсутність у скаржника заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем в порушення ч. 4 ст. 71 Закону не повідомлено ОСОБА_1 про здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, чим позбавлено останнього можливості надати необхідні пояснення та доводи.
Виходячи з аналізу розрахунку заборгованості по аліментах за виконавчим листом № 2-231/07 від 03.08.2007, виданого Великобурлуцьким районним судом Харківської області 04.11.2019, судова колегія уважає, що при здійсненні розрахунку заборгованості державним виконавцем не враховано того, що ОСОБА_1 отримував постійний дохід у військовій частині № НОМЕР_1 , де працював, що виключало можливість застосування приписів ч. 2 ст. 195 СК України до відповідного періоду часу, коли платник аліментів отримував фактичний заробіток ( дохід).
Також судовою колегією установлено, що державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості не враховано, що згідно з роз'ясненнями п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", яка узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Тобто з урахуванням положення ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплений принцип зворотної дії в часі закону та інших нормативно-правових актів тільки у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ст. 5 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Заборона зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Отже, ч.1 ст. 194 СК України в редакції, що діяла на час ухвалення заочного рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03.08.2007 і на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, було передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
На час здійснення державним виконавцем Міжрайонного ВДВС розрахунку заборгованості від 11.11.2019 частина перша статті 194 СК України діяла вже в іншій редакції, в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII: «Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання». Вказана редакція закону не підлягала застосуванню при виконанні судового рішення від 03.08.2007, вперше пред'явленого до виконання до набрання чинності Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII.
Тому 11 листопада 2019 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС неправомірно було застосовано ч.1 ст. 194 СК України в редакції закону від 03 липня 2018 року № 2475-VIII та нарахована заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період з 11.11.2009 по 11.11.2019, тобто за 10 років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Оскільки зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам у розмірі 128 158,98 грн не відповідає вимогам закону, судова колегія вважає його протиправним та таким що, підлягає скасуванню. Тому, як слідство (з підстав неправильного визначення розміру державним виконавцем суми, що підлягає стягненню), підлягає скасуванню й постанова державного виконавця від 19.11.2019 про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 у межах суми стягнення в розмірі 128 158,98 грн та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.11.2019 у ВП № 60554170.
Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах ОСОБА_2 та Міжрайонного ВДВС, не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки за встановлених судом обставин наведені апелянтами аргументи не є суттєвими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Враховуючи викладене, суд уважає, що доводи апеляційних скарг частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, тому вони підлягають задоволенню частково, а ухвала суду від 20.05.2020 - зміні. У задоволені скарги ОСОБА_1 належить відмовити з підстав, наведених у постанові суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задовольнити частково.
Ухвалу Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2020 року змінити в частині мотивів задоволення скарги.
Мотивувальну частину постанови викласти в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 червня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук