Іменем України
08 червня 2021 року м. Кропивницький
справа № 383/1088/20
провадження № 22-ц/4809/958/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І.,
за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року у складі судді Бондаренка В.В.
Представник позивача - адвокат Швець Роман Юрійович 22.03.2021 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №383/1088/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Кетрисанівської сільської ради про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною.
В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.03.2021 вказаний позов задоволено повністю. Вирішивши справу по суті позовних вимог, судом в рішенні не відображено питання про судові витрати в частині правової допомоги.
Просив ухвалити додаткове рішення, яким солідарно стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Кетрисанівської сільської ради на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на надання правової (правничої) допомоги.
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача надано договір про надання (правничої) правової допомоги від 12.02.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.03.2021 та розрахункову квитанцію про оплату послуг за договором (правничої) правової допомоги № 117 від 15.02.2021 року.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на надання правової (правничої) допомоги.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача - адвокат Швець Р.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення судових витрат на надання правової (правничої) допомоги.
Зокрема зазначав, що договір № 117 був дійсно укладений між адвокатом та позивачем. Однак, відмінність полягає лише в тому, що 12.02.2021 позивач уклав договір як фізична особа, а 15.02.2021 такий самий договір, укладений між ним, як ФОП та адвокатом. Беручи до уваги, що сторони суттєво не змінилися, а предмет договору залишився одним і тим самим, сторони дійшли згоди про присвоєння одного й того номеру договору, оскільки було замінено лише громадянина ОСОБА_1 на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Зазначав, що судом не взято до уваги п.5.1. Договору, де вказана фіксована сума гонорару, яка була сплачена позивачем адвокатові та є належним, достатнім письмовим доказом, що підтверджує витрати на правничу (правову) допомогу позивачем.
Звертає увагу суду, що судом було неповно досліджено матеріали справи, оскільки ОСОБА_1 було подано клопотання про залучення представника адвоката Швеця Романа Юрійовича на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2021 №117, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №000708 від 09.09.2019 та ордер про надання правової допомоги серії АА №1083777 від 24.02.2021.
Тому, вважає, посилання суду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення позивачем витрат є безпідставними, надуманими та необґрунтованими.
Зазначав, що матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги, а саме адвокатський запит з додатками, заяву про судові витрати з додатками, відповідь на відзив відповідача на позовну заяву з додатками, всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень, копія квитанції, яка підтверджує сплату клієнтом гонорару на користь адвоката.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Кетрисанівської сільської ради зазначив, що в своїх запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, обґрунтував свою позицію щодо відмови сплати правової (правничої) допомоги на користь позивача. Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не передавалась до комунальної власності Кетрисанівської сільської ради та заява від позивача щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 06.04.2004, укладеного між ним та Бобринецькою районною державною адміністрацією до сільської ради не надходила, вважає, що підстави щодо сплати витрат на надання правової допомоги заявнику відсутні. Просив залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, представник Кетрисанівської сільської ради заперечив проти скарги.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що представником позивача до закінчення судових дебатів не було зроблено відповідної заяви з приводу судових витрат на правничу допомогу, а тому з урахуванням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України вона задоволенню не підлягає.
Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст.137 ЦПК України).
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.03.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Кетрисанівської сільської ради про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн.
Виходячи з положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Конструкція даної норми свідчить проте, що в ній мова йде про заяву щодо надання доказів на підтвердження судових витрат у п'ятиденний строк після ухвалення рішення. При цьому положення ст. 134 ЦПК України визначають обов'язок сторони разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Першою заявою по суті для позивача є позовна заява. Наслідком недодержання цього обов'язку, є право суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат на правничу допомогу.
Проте, як під час всього розгляду справи, так у день ухвалення рішення - 18 березня 2021 року, ні позивач ні його представник, до закінчення судових дебатів у справі, не зробили усної чи письмової заяви щодо відшкодування судових витрат. Також позивачем не було виконано вимоги щодо подання з першою заявою по суті спору попереднього розрахунок судових витрат.
Заява про стягнення таких судових витрат із відповідними доказами подана до суду 22.03.2021 (а.с.172). Таким чином, докази на підтвердження судових витрат були подані в межах п'ятиденного строку, їх достовірність сторонами не оспорюється.
Разом з тим, оскільки стороною позивача не були виконані вимоги статей 134, 141 ЦПК України, то це, як правильно зазначив суд першої інстанції, є підставою для відмови у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
О.І. Чельник