79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.05.2021 справа № 914/19/21
За позовом: Малого приватного підприємства фірми “Ерідон”, м. Київ
до відповідача 1: Фермерського господарства “Гал Агро Груп”, с. Великі Дідушичі Стрийського району Львівської області
до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , с. Великі Дідушичі Стрийського району Львівської області
про стягнення 306 601, 45 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Нерода В.Ю. - представник;
від відповідачів: не з'явився
Мале приватне підприємство фірма “Ерідон” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства “Гал Агро Груп” та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 308 723, 75 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву Малого приватного підприємства фірми “Ерідон” до Фермерського господарства “Гал Агро Груп” та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 308 723, 75 грн залишено без руху, надавши позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати суду доповнення до позовної заяви щодо ціни позову та обґрунтований детальний розрахунок пені.
Ухвалою суду від 27.01.2021 відкрито провадження у справі № 914/19/21 за правилами загального позовного провадження, оскільки 26 січня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. Підготовче судове засідання призначено на 22.02.2021.
Хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 06.05.2021. Ухвалою суду від 06.05.2021 судове засідання відкладено на 31.05.2021.
В судове засідання, яке відбулося 31.05.2021 в режимі відеоконференції, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
В судове засідання, яке відбулося 31.05.2021, представник відповідачів 1 та 2 не з'явився. Проте, в судовому засіданні 06.05.2021 представник відповідачів-1 та 2 позовні вимоги частково заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 31.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Мале приватне підприємство фірма “Ерідон” (надалі позивач, кредитор) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства “Гал Агро Груп” (надалі відповідач 1, боржник) та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач 2, поручитель) про солідарне стягнення 306 601, 45 грн заборгованості (з врахуванням уточнень до позовної заяви).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки від 17.09.2018 № 2131/19/84, укладеного між позивачем та відповідачем 1, та на підставі додатку від 21.09.2018 № 2131/19/84/ НОМЕР_1 до вказаного договору, позивач передав відповідачу 1 згідно видаткової накладної від 03.10.2018 № 88479 товар на загальну суму 394 200, 00 грн.
Боржник здійснив оплату частково, що підтверджується платіжними дорученнями від 05 жовтня 2018 № 3 на суму 98 550,00 грн; від 28 березня 2019 № 11 на суму 109 712, 00 грн в рахунок оплати товару за видатковою накладною від 03.10.2018 № 88479 зараховано 2 000, 02 грн; від 16.12.2020 № ПН39765083 на суму 195 000, 00 грн. Таким чином, загальний розмір основного боргу за даним договором становить 98 649, 98 грн.
Також, 11 квітня 2019 року між позивачем як кредитором, ФГ “Гал Агро Груп” як боржником та ФОП ОСОБА_1 як поручителем було укладено договір поруки № 11/4-1. Відповідно до вказаного договору поруки поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань як дійсних, так і тих, що виникнуть в майбутньому, а також за будь яке збільшення суми грошових зобов'язань, як дійсних так і тих, що виникнуть у майбутньому, а також за будь яке збільшення суми грошових зобов'язань за основним договором, включаючи, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань з оплати товару (боргових зобов'язань) та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за борговими зобов'язаннями.
Пунктом 1.4 договору поруки визначено, що вказаним договором забезпечуються зобов'язання боржника перед кредитором з оплати вартості товару на загальну суму 2 000 000, 00 грн з врахуванням зміни курсу продажу долару США та/чи Євро до гривні на день проведення оплати, як це передбачено основним договором (втрат, що пов'язані зі зміною курсу долара США та/чи Євро до гривні), у строки, передбачені у відповідних додатках до договору поставки від 17.09.2018 № 2131/19/84, з остаточним строком розрахунку до 30 жовтня 2019 та будь-яке збільшення цієї суми, внаслідок укладення нових додатків та/або додаткових угод до договору поставки від 17.09.2018 № 2131/19/84, а також відшкодування збитків, завданих порушенням боргових зобов'язань, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за вищезазначеними зобов'язаннями. Сторони цим передбачають в договорі поруки можливість збільшення сторонами договору суми (розміру) боргових зобов'язань і поручитель цим надає свою згоду на таку зміну боргових зобов'язань та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності.
Пунктом 1.5 договору поруки визначено, що у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до боржника чи ні. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), відшкодування збитків.
Несплата відповідачем 1 заборгованості згідно з умовами договору та незважаючи на вимогу позивача до поручителя від 21.10.2020 № 1510, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім солідарного стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 81 771, 04 грн пені, 71 496, 50 грн процентів за користування товарним кредитом, 39 720, 28 грн 10 % річних, 14 963, 65 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідачів.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідачів 1 та 2 у відзиві зазначає, що відповідачем 1 здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар, що підтверджено платіжними дорученнями від 05.10.2018 № 3 на суму 98 550, 00 грн, від 28.03.2019 № 11 на суму 109 712, 00 грн та від 16.12.2020 № ПН39765083 на суму 195 000, 00 грн. Відтак, станом на день подання позовної заяви відповідач 1 здійснив оплату за товар у сумі 403 262, 00 грн. Таким чином, у відповідача 1 наявна переплата в розмірі 9 062, 00 грн, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Згодом у письмових поясненнях представник відповідачів щодо основного боргу не заперечував, проте зазначив, що позивачем у договорі суттєво збільшено розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій, в порівнянні з тим, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім цього, представник відповідачів просив зменшити пеню до 33 % від заявлених вимог, проценти за користування товарним кредитом до 50 % від заявлених вимог, та річні до 3 % річних.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, між Малим приватним підприємством фірма “Ерідон” та Фермерським господарством “Гал Агро Груп” було укладено договір поставки від 17.09.2018 року № 2131/19/84 (надалі договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 договору поставки, в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Пунктом 1 додатку від 21.09.2018 № 2131/19/84/ НОМЕР_1 до договору поставки визначено, що поставці підлягав товар, а саме - “насіння озимої пшениці Матрікс І репродукція Вітавакс (1т)” вагою 30 000 кг, вартістю 394 200, 00 грн.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3.1 договору поставки, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Пунктом 3 додатку від 21.09.2018 № 2131/19/84/ НОМЕР_1 до договору поставки встановлено, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. договору поставки в наступному порядку: 25 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.10.2018; 75 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 09.08.2019.
Відповідно до п. 3.7 договору, здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні за якими саме додатками до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
Товар, що був отриманий відповідачем 1 на підставі договору поставки від 17.09.2018 № 2131/19/84, додатку від 21.09.2018 № 2131/19/84/1-ВН до договору поставки та видаткової накладної від 03.10.2018 № 88479 оплачений відповідачем 1 частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 98 649, 98 грн.
У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
11 квітня 2019 р. між позивачем як кредитором, відповідачем 1 як боржником та відповідачем 2 - ФОП ОСОБА_1 як поручителем було укладено договір поруки № 11/4-1 (надалі договір поруки). Відповідно до договору поруки, поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань як дійсних, так і тих, що виникнуть в майбутньому, а також за будь яке збільшення суми грошових зобов'язань, як дійсних так і тих, що виникнуть у майбутньому, а також за будь яке збільшення суми грошових зобов'язань за основним договором, включаючи, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань з оплати товару (боргових зобов'язань) та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за борговими зобов'язаннями.
Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що під “основним договором” в цьому договорі розуміється договір поставки № 2131/19/84 від 17.09.2018, який було укладено між кредитором (в основному договорі іменується “постачальник”) та “боржником” (в основному договорі іменується “покупець”), а також всі додатки, які будуть укладені до вищевказаного договору поставки в майбутньому.
Пунктом 1.4. договору поруки визначено, що вказаним договором забезпечуються зобов'язання боржника перед кредитором з оплати вартості товару на загальну суму 2 000 000, 00 грн з врахуванням зміни курсу продажу долару США та/чи Євро до гривні на день проведення оплати, як це передбачено основним договором (втрат, що пов'язані зі зміною курсу долара США та/чи Євро до гривні), у строки, передбачені у відповідних додатках до договору поставки № 2131/19/84 від 17.09.2018, з остаточним строком розрахунку до 30 жовтня 2019 року та будь-яке збільшення цієї суми, внаслідок укладення нових додатків та/або додаткових угод до договору поставки № 2131/19/84 від 17.09.2018 а також відшкодування збитків, завданих порушенням боргових зобов'язань, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за вищезазначеними зобов'язаннями. Сторони цим передбачають в договорі поруки можливість збільшення сторонами договору суми (розміру) боргових зобов'язань і поручитель цим надає свою згоду на таку зміну боргових зобов'язань та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності.
Пунктом 1.5 договору поруки визначено, що у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, незалежно від того, направлена вимога до поручителя чи ні, та незалежно від того, чи направлена вимога до боржника чи ні. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені), відшкодування збитків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Посилання відповідача 1 у відзиві на позовну заяву про відсутність заборгованості суд не вважає обгрунтованими, оскільки в зазначеному відповідачем 1 платіжному дорученні від 28.03.2019 № 11 на суму 109 712, 00 грн вказано наступне призначення платежу: “Оплата за Азофостка (нітроамофоска) NPK6:16:16 накладна № 90202 від 11.10.2018 з ПДВ”. Товар, що вказаний у видатковій накладній від 11.10.2018 № 90202 відвантажувався на умовах іншого договору поставки, що не є предметом розгляду у суді в цій справі, зокрема, це договір поставки від 17.09.2018 № 2131/18/284. Оплата у сумі 107 711, 98 грн згідно з платіжним дорученням від 28.03.2019 № 11 була зарахована за договором поставки від 17.09.2018 № 2131/18/284, відповідно борг за цим договором поставки, боржник погасив повністю. Щодо залишку у сумі 2 000, 02 грн, то позивачем вказану суму було зараховано в рахунок часткової оплати за договором поставки від 17.09.2018 № 2131/19/84, що є предметом розгляду у даній справі.
В подальшому, у поданих суду поясненнях від 06.05.2021 відповідачі погодилися із наявністю основного боргу у розмірі 98 649, 98 грн.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідачі доводів позовної заяви не спростували, доказів повного погашення заборгованості не представили. Представником відповідачів 1 та 2 доказів неправильного розрахунку позивачем заявлених до стягнення грошових сум не подано, власного контррозрахунку не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7 договору поставки встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 10 % (десять відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок 10 % річних в розмірі 39 720, 28 грн та інфляційних втрат в розмірі 14 963, 65 грн, вважає його таким що відповідає вимогам законодавства та умовам договору. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 10 % та інфляційних втрат у зазначених розмірах підлягають до задоволення.
Згідно положень п. 4, 5 додатку від 21.09.2018 № 2131/19/84-1-ВН до договору поставки, у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати на строк зазначений в п. 3 цього додатку, на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) 18 % річних нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Суд, перевіривши проведений позивачем розрахунок процентів за користування товарним кредитом в розмірі 18 % річних в сумі 71 496, 50 грн, вважає його таким, що відповідає умовам договору, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 18 % річних у зазначеному розмірі підлягають до задоволення.
Щодо посилань представника відповідачів, що позивачем у договорі суттєво збільшено розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій, суд зазначає, що нарахування саме 10 % річних та процентів за користування товарним кредитом в розмірі 18% річних відповідає умовам укладеного між сторонами договору поставки та вимогам ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відтак відсутні підстави для зменшення їх розміру.
Відповідачі, не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, у своїх письмових поясненнях на позовну заяву просили суд зменшити розмір пені до 33 % в сумі 13 375, 18 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Обгрунтовуючи своє клопотання про зменшення пені, відповідачі посилаються на те, що вказана заборгованість виникла з незалежних від відповідача 1 причин, оскільки він здійснює діяльність у сфері сільського господарства. Прибутки підприємства залежать безпосередньо від урожайності сільськогосподарських культур. Як 2019, так і 2020 роки були несприятливими через погодні умови, внаслідок чого частина урожаю була знищена, а підприємство зазнало збитків в розмірі 1 179 600, 00 грн. Водночас, відповідач 2 зазначає, що станом на момент подання позивачем позовної заяви до суду, незважаючи на збитковість господарської діяльності, боржником сплачено більшу частину вартості товару.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16 суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позивача та відповідачів щодо важкого фінансового стану відповідача 1, суд, враховуючи інтереси позивача та відповідачів, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачами клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає що з відповідачів слід стягнути пеню в розмірі 40 885, 52 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушичі, код ЄДРПОУ 40147334) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушичі, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства фірма «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, код ЄДРПОУ 19420704) суму в розмірі 265 715, 93 грн, з яких:
- 98 649, 98 грн - основна заборгованість;
- 14 963, 65 грн - інфляційні втрати;
- 39 720, 28 грн - 10% річних;
- 71 496, 50 грн - проценти за користування товарним кредитом;
- 40 885, 52 грн - пені.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Гал Агро Груп» (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушичі, код ЄДРПОУ 40147334) на користь Малого приватного підприємства фірма «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, код ЄДРПОУ 19420704) 2 295, 51 грн судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82484, Львівська область, Стрийський район, с. Великі Дідушичі, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства фірма «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, код ЄДРПОУ 19420704) 2 295, 51 грн судового збору.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 10 червня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк