просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
10 червня 2021 року м.Харків Справа № 913/131/21
Провадження №34/913/131/21
Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Лазуренка Сергія Миколайовича, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 30 981 грн. 77 коп.
Суть спору: Фізична особа-підприємець Лазуренко Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 981 грн. 77 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 101 861 грн. 77 коп., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами та видатковими накладними. В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 70 880 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 30 981 грн. 77 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією, яка була залишення останнім без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 справу №913/131/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.03.2021 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лазуренка Сергія Миколайовича залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
05.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла виправлена позовна заява, яка по суті є заявою про усунення недоліків, та в якій позивач зазначив ціну позову без врахування судових витрат у вигляді судового збору в сумі 30 981 грн. 77 коп.
Разом з заявою про усунення недоліків позивач надав належні докази направлення позовної заяви відповідачу, а також засвідчені належним чином копії документів, які були додані до позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача в даній справі не надходило.
При цьому, поштова кореспонденція у справі, а саме ухвала Господарського суду Луганської області від 06.04.2021, надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 21, к. 301, та повернулась 14.05.2021 на адресу суду із відміткою органу поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
До того ж, 15.05.2021 при спробі надати телефонограму відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер», з метою повідомлення про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №913/131/21, встановити зв'язок з абонентом за номером телефону НОМЕР_1 , який значиться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не вдалося, про що складено відповідну довідку.
Оскільки відповідачем не надано суду відзиву із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст. 165 ГПК України за наявними в справі матеріалами.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Фізичною особою-підприємцем Лазуренком Сергієм Миколайовичем (Постачальник, позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» (Покупець, відповідач) товар на суму 101 861 грн. 77 коп.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000012 від 22.01.2018 на суму 20 880 грн. 00 коп., №СФ-0000038 від 14.02.2018 на суму 24 573 грн. 48 коп., №СФ-0000050 від 27.03.2018 на суму 36 101 грн. 77 коп. та №СФ-0000051 від 27.03.2018 на суму 20 306 грн. 52 коп. (а.с. 53, 55, 57, 59).
Як зазначає позивач факт поставки товару відповідачу та його отримання останнім підтверджується видатковими накладними №РН-0000010 від 23.01.2018 на суму 20 880 грн. 00 коп., №РН-0000036 від 16.02.2018 на суму 24 573 грн. 48 коп., №РН-0000053 від 27.03.2018 на суму 36 101 грн. 77 коп. та №РН-0000054 від 27.03.2018 на суму 20 306 грн. 52 коп. (а.с. 54, 56, 58, 60).
Позивач вказує, що відповідач виконав зобов'язання щодо оплати за поставлений товар лише частково. Так, за видатковою накладною №РН-0000010 від 23.01.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000012 від 22.01.2018 на суму 20 880 грн. 00 коп., за видатковою накладною №РН-0000036 від 16.02.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000038 від 14.02.2018 на суму 24 573 грн. 48 коп. та за видатковою накладною №СФ-0000054 від 27.03.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000051 від 27.03.2018 на суму 20 306 грн. 52 коп. відповідач здійснив оплату в повному обсязі.
В свою чергу за видатковою накладною №РН-0000053 від 27.03.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000050 від 27.03.2018 відповідач здійснив оплату лише частково на суму 5 120 грн. 00 коп.
Наведені оплати підтверджуються виписками по банківському рахунку від 22.01.2018 та від 26.10.2018 відповідно (а.с. 61-62).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялася претензія б/н від 15.12.2020 на суму 30 981 грн. 77 коп., в якій просив протягом п'ятиденного строку з її отримання перерахувати на його розрахунковий рахунок суму боргу в розмірі 30 981 грн. 77 коп. (а.с. 63-65).
Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та заборгованість в розмірі 30 981 грн. 77 коп. не сплатив.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо сплати заборгованості за видатковою накладною №РН-0000053 від 27.03.2018 не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 981 грн. 77 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як з'ясовано судом, договір купівлі-продажу або поставки як окремий документ між сторонами не укладався, а продаж товару та його поставка здійснювалися шляхом підписання видаткових накладних.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Дослідивши видаткові накладні, за якими позивачем відповідачу був поставлений товар суд вважає, що вони відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Зважаючи на те, що у погоджених сторонами видаткових накладних визначено найменування товару, його кількість та ціну, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору поставки у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договорів поставки в простій письмовій формі.
Суд зауважує, що укладення між позивачем та відповідачем письмових правочинів, зміст яких зафіксований у видаткових накладних, і дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між сторонами саме правовідносин поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 2 ст. 662 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем товару відповідачу та його прийняття останнім, про що свідчать видаткові накладні №РН-0000010 від 23.01.2018 на суму 20 880 грн. 00 коп., №РН-0000036 від 16.02.2018 на суму 24 573 грн. 48 коп., №РН-0000053 від 27.03.2018 на суму 36 101 грн. 77 коп. та №РН-0000054 від 27.03.2018 на суму 20 306 грн. 52 коп., підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 54, 56, 58, 60).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідач мав оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар лише частково.
Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату в повному обсязі за трьома накладними з чотирьох, а саме: за видатковою накладною №РН-0000010 від 23.01.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000012 від 22.01.2018 на суму 20 880 грн. 00 коп., за видатковою накладною №РН-0000036 від 16.02.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000038 від 14.02.2018 на суму 24 573 грн. 48 коп. та за видатковою накладною №СФ-0000054 від 27.03.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000051 від 27.03.2018 на суму 20 306 грн. 52 коп.
Проте, за видатковою накладною №РН-0000053 від 27.03.2018 згідно рахунку-фактури №СФ-0000050 від 27.03.2018 відповідач здійснив оплату лише частково на суму 5 120 грн. 00 коп.
Здійснення відповідачем оплати товару на вказані суми підтверджується виписками по банківському рахунку позивача від 22.01.2018 та від 26.10.2018 (а.с. 61-62).
Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставленим товар за видатковою накладною №РН-0000053 від 27.03.2018 у повному обсязі у останнього виникла заборгованість в сумі 30 981 грн. 77 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 15.12.2020, в якій просив протягом п'ятиденного строку з її отримання перерахувати на його розрахунковий рахунок суму боргу в розмірі 30 981 грн. 77 коп. (а.с. 63-65).
Однак, як свідчать матеріали справи, у встановлений позивачем строк, відповідач за поставлений товар не розрахувався, заборгованість в розмірі 30 981 грн. 77 коп. не погасив.
Доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 30 981 грн. 77 коп. матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем у встановлений законодавством строк не сплачено заборгованість за поставлений Товар, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною №РН-0000053 від 27.03.2018.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 981 грн. 77 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю. В зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 30 981 грн. 77 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача та стягнути його на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Лазуренка Сергія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсевер» (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 21, кімн. 301, ідентифікаційний код 39625442) на користь Фізичної особи-підприємця Лазуренка Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 30 981 грн. 77 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Рішення складено та підписано без його проголошення 10.06.2021.
Суддя А.В. Іванов