Провадження № 22-ц/803/5001/21 Справа № 205/1457/21 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 21
09 червня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договору дарування недійсним,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просила визнати недійсним договір дарування квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В. за № 4345.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження по справі.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційний скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Відмовляючи у відкритті провадження по справі, районний суд виходив з того, що позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Таким чином, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі в тому разі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Важливим моментом є те, що у поданій позовній заяві мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, яка знаходиться на розгляді в цьому чи іншому суді.
При цьому не вважаються тотожними спори, які співпадають за предметом і підставою, але пред'явлені із зміненим суб'єктивним складом. Також не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову. При цьому питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 205/4829/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус ДМНО Солошенко Ю.В., приватний нотаріус ДМНО Павловська Г.О., про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з незаконного володіння.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між дарувальником ОСОБА_1 і ОСОБА_2 03.11.2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №4345; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 і вирішено питання щодо судового збору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасовано, та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус ДМНО Солошенко Ю.В., приватний нотаріус ДМНО Павловська Г.О., про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з незаконного володіння.
Однак, вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження по справі з підстав, передбачених вказаною нормою процесуального права, суддя без врахування наведених положень помилково прийшов до висновку про тотожність заявленого позову, з позовом, за яким було ухвалено рішення у справі № 205/4829/17.
Як вбачається з поданої позовної заяви у цій справі, як підставу для звернення до суду щодо недійсності правочину, ОСОБА_1 посилалась а ст. 235 ЦК України, тобто на удаваність вказаного правочину.
Тоді як, в справі № 205/4829/17 підставою позову була ст. 234 ЦК України, тобто визнання договору дарування фіктивним правочином.
Отже, дані справи не є тотожними.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Таким чином, висновок судді про тотожність предмета спору, що стало наслідком відмови у відкритті провадження у справі, є помилковим та передчасним.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко