Провадження № 22-ц/803/4737/21 Справа № 210/177/21 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
10 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач- Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ратушної Руслани Павлівнина рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року, ухваленого суддею Ступаком С.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),-
У січні 2021 року адвокат Ратушна Р.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику внаслідок ушкодження здоров'я.
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що позивач ОСОБА_1 , працюючи в період часу з 29.08.2000 р. по 23.12.2020 р. на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі кар'єра у Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг», підпадав під дію шкідливих факторів: відбрації, важкості праці, шуму які мають місце при виконанні основних технологічних операцій, а також при проведенні допоміжних технологічних операцій.
Вище зазначені факти підтверджуються Актом №12 Форми П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання», Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, Медичними висновками лікарсько-експертної комісії ДУ «Українським науково-дослідним інститутом промислової медецини» та трудовою книжкою виданою на ім'я Позивача.
У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини Відповідача, Позивачем отримано хронічні професійні захворювання.
Відповідно до п.п.1, 2, 3, 9, 10, 14 акту Форми П-4, 13.10.2020 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, Позивачу встановлено наступний діагноз: «вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-переферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ ст., т. 3, ангіопатія сітківки OU/ CH 1 ст. Ризик 3, у поєднанні з полірадикулопатією на шийному (С5, С:, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом. Двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей;хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість 1 ступеня (з легким зниженням слуху)».
Відповідно до п.17 Акту Позивач, працюючи водієм автотранспортних засобів, зайнятих на транспортування гірничої маси в технологічному процесі кар'єра, автоколона №1 (кар'єрних автомобілів, зайнятих на транспортування гірничої маси), служба експлуатації, ГТЦ гірничого департаменту ПАТ «АМКР» виконував транспортування гірничої маси в кар'єрі, перебував в умовах підвищеної вібрації, запиленості та шуму, що перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
Відповідно до п.18 Акту форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання Позивача є - причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): вібрація, пил, шум: рівень загальної вібрації згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні норми виробничої загальної та локальної вібрації» складає: 111дБ; 69 дБ при ГДР - 65 дБ; концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони в 2,2-2,65 разів перевищує гранично допустиму концентрацію (4,4-5,29 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88; еквівалентний рівень шуму на робочому місці - 85 дБА, що на 5 дБА перевищує нормативний показник, згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».
У зв'язку із заподіянням шкоди, Позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності по трьом професійним захворюванням: 1) вібраційна хвороба - 40%2) ХОЗЛ - 20% 3) Туг - 5%, з 07.12.2020 року до 01.01.2022 року, що підтверджується Довідкою МСЕК серія 12ААА №079443 від 14.12.2020 року. Крім того, Довідкою МСЕК серія 12ААБ №627454 від 14.12.2020 року позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності з 07 грудня 2020 року, причина інвалідності - професійне захворювання.
У зв'язку з наявністю професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями. Позивача турбує стійкий біль у шийно-грудному та попереково крижовому відділах хребта з іррадіацією в ліву ногу, що посилюється при рухах та після фізичних навантажень, переміні положення тіла, оніміння в ній, біль у колінних суглобах, біль у колінних суглобах, біль у шиї та плечовому поясі, періодичне відчуття запаморочення пов'язане з рухами голови, похитування при ході, періодичне підвищення артеріального тиску, частий головний біль, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, періодичний переважно сухий кашель, задишку при фізичному навантажені. Також у зв'язку з тим, що він відчуває постійний біль у суглобах не може підняти більше 5 кг, що викликає труднощі у здійсненні покупок в магазинах. Він не може обійтися без сторонньої допомоги. Він припинив працювати у грудні 2020 року. За станом здоров'я вимушений був звільнитися у віці 52 роки. Позивачеві складно керувати транспортним засобом, через біль він не може протягом тривалого часу керувати ним. Пересуваючись по вулиці, Позивач відчуває постійну задишку, у зв'язку з чим підвищується пульс, що також заважає нормальній життєдіяльності, перебуваючи у громадських місцях, транспорті, Позивач, відчуваючи ОСОБА_3 , часто бачить на власні очі, як на нього звертають увагу оточуючі, помилково вважаючи, що Позивач хворіє на інфекційні хвороби, а відтак становить загрозу для перехожих. Це негативно впливає на психоемоційний стан здоров'я Позивача, він замикається у собі.
У зв'язку з чим, просила суд стягнути на користь позивача 130 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 950 (дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Представник позивача ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши стягнутий судом з відповідача на користь позивача розмір моральної шкоди до 100 000 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
При цьому, скаржник зазначає, що при визначені розміру моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що на підприємстві відповідача, позивач пропрацював більше 20 років, з яких в шкідливих умовах праці, що призвели к виникненню у позивача трьох професійних захворювань ОСОБА_1 пропрацював 18 років 07 місяців, що на її думку є підставою для збільшення розміру відшкодування, завданої позивачеві моральної шкоди. Представник позивача вважає, стягнутий судом розмір моральної шкоди значно заниженим, таким, що не відповідає принципу розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці в аналогічних справах про відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров'я через отримані професійні захворювання.
Представник вказує, що позивач у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями змушений багато часу проводити в лікарнях, де незадовільні умови для життя, побутові незручності, що позивач змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків, що підтверджено виписними епікризами з лікарень. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 . Довідкою МСЕК від 14.12.2020 року первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності по трьом професійним захворюванням та з 07 грудня 2020 року встановлена третя група інвалідності з переоглядом в кінці 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 , відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає у задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з 29.08.2000 року по 07.03.2002 року працював на посаді водія автомобіля, ЦПА, КДГМК «Криворіжсталь», з 07.03.2002 року по 01.11.2002 року на посаді водія автомобіля, зайнятий в технологічному процесі в кар'єрі ГТЦ, КДГМК «Криворіжсталь», з 01.11.2002 року по 20.01.2004 року на посаді водія автомобілю, зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі в кар'єрі ГТЦ, КДГМК «Криворіжсталь», з 20.01.2004 року по 10.03.2005 року на посаді водія автомобілю зайнятий в технологічному процесі в кар'єрі ГТЦ, КДГМК «Криворіжсталь», з 10.03.2005 року по 12.12.2008 року на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятий в технологічному процесі кар'єра ГТЦ, КДГМК «Криворіжсталь», з 12.12.2008 року по 12.05.2010 року водій автотранспортних засобів, зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі кар'єра, автоколони №4, ГТЦ, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 12.05.2010 року по 01.03.2018 року водій автотранспортних засобів, зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі кар'єра, ГТЦ ГТ, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01.03.2018 року по 17.10.2019 року водій автотранспортних засобів, зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі кар'єра, автоколона №1, служба експлуатації , ГТЦ ГД ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 17.10.2019 року переведений в ГТЦ ГТ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» водій автотранспортних засобів, автоколона №1, кар'єрні автомобілі, зайнятий на транспортуванні гірничої маси , служба експлуатації, 23.12.2020 року звільнений за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, за ст.38 КЗпП України. (а.с. 9-17)
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №12 від 04 листопада 2020 року, Позивач, працюючи на підприємстві Відповідача, перебував в умовах підвищеної вібрації, запиленості та шуму, що перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
Згідно пункту 18 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, є вібрація, пил, шум: рівень загальної вібрації згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні норми виробничої загальної та локальної вібрації» складає: 111дБ; 69 дБ при ГДР - 65 дБ; концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони в 2,2-2,65 разів перевищує гранично допустиму концентрацію (4,4-5,29 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88. Еквівалентний рівень шуму на робочому місці - 85 дБА, що на 5 дБА перевищує нормативний показник, згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.
Відповідно до п.14 акту «Розслідування хронічного професійного захворювання» № 12 від 04.11.2020 року позивачу встановлено діагноз : «вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-переферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ ст., ст. 3, ангіопатія сітківки OU. CH 1 ст. Ризик 3, у поєднанні з полірадикулопатією на шийному (С5, С6, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом. Двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, деформуючим артрозом у поєднанні з періартрозом (ліктових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.Т75.2. хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. J44. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).Н90.3»
Згідно пункту 17 вказаного Акту вбачається, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: Позивач працюючи водієм автотранспортних засобів, зайнятих на транспортування гірничої маси в технологічному процесі кар'єра, автоколона №1 (кар'єрних автомобілів, зайнятих на транспортування гірничої маси), служба експлуатації, ГТЦ гірничого департаменту ПАТ «АМКР» виконував транспортування гірничої маси в кар'єрі, перебував в умовах підвищеної вібрації, запиленості та шуму, що перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця. (а.с. 18-22)
Відповідно до Санітарно-гігієнічних характеристик умов праці ОСОБА_1 , складаної т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В.Є. від 29.10.2019 року вих. № 972/4.6-9, на робочому місці водія автотранспортних засобів, зайнятого на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі кар'єра основними шкідливими факторами є вібрація, важкість праці, шум, які мають місце при виконанні основних технологічних операцій, а також при проведені допоміжних технологічних операцій. Супутнім фактором є мікроклімат (температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря). Умови праці ОСОБА_1 в професії водія автотранспортних засобів, зайнятими в транспортування гірничої маси в технологічному процесі кар'єра: по вмісту хімічних речовини в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по мікроклімату - до 2 класу «Допустимі»; по шумовому навантаженню - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; по рівню вібрації - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; по напруженості праці - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі». (а.с.24-26)
Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, складеним ДУ «Українським Науково-дослідним інститутом промислової медицини» від 13.10.2020 року №1654, встановлено, що згідно Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №972/4.6.-9 від 29.10.2019 року, виданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровські області, ОСОБА_1 наражався на дію: загальної вібрації, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму та пилу, показники яких перевищували ГДР. Внаслідок шкідливих умов праці Позивач отримав професійне захворювання. ( а.с.27-28)
У зв'язку із заподіянням шкоди, Позивач, 14.12.2020 року, вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 65 % внаслідок професійних захворювань, з яких 40 % - відбраційна хвороба, 20 % по ХОЗЛ, 5 % по туговухості з 07 грудня 2020 року до 01 січня 2022 року. (а.с.29)
Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12ААБ № 627454, ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з 07 грудня 2020 року, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження. (а.с.30).
Наявність професійних захворювань у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами, з яких вбачається що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, а саме: УКР НДІ ПРОММЕД у період з 08.01.2020 року по 17.01.2020 року, з 01.10.2020 року по 16.10.2020 року, з діагнозом: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації, церебрально-переферичний ангіодистонічний синдром з частими акроангіоспазмами та вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ ст., ст. 3, ангіопатія сітківки OU. CH 1 ст. Ризик 3, у поєднанні з полірадикулопатією на шийному (С5, С6, С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом. Двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, деформуючим артрозом у поєднанні з періартрозом (ліктових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.Т75.2. хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня. J44.
З виписки № 82, №170 та №241 КНП «КМЛ №3» КМР» вбачається ОСОБА_1 в період з 17.10.2018 року по 29.10.2018 року, з 04.03.2019 року по 18.03.2019 року, з 13.06.2019 року по 24.06.2019 рік, з 14.02.2020 року по 27.02.2020 рік, з 28.04.2020 року по 11.05.2020 рік та в період з 18.06.2020 року по 30.06.2020 року, перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічна шийна та попереково-крижова полірадилукопатія вертебрально обумовлена, виражений больовий та м'язово-тонічний синдром, захворювання професійне.
Відповідно до виписного епікризу із медичної картки № У 3055 Криворізької міської клінічної лікарні №2 у період з 13.03.2020 року по 23.03.2020 рік ОСОБА_1 перебував на лікуванні хр. бронхіт з бронхообструктивним с-мом фаза інфекційного загострення. (а.с. 34-47).
Постановою Фонду соціального страхування України №0405/25103/25103.1/1 від 16 грудня 2020 року потерпілому ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності. (а.с. 31)
Постановою Фонду соціального страхування України №0405/25103/25103.1/2 від 16 грудня 2020 року, потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату. (а.с. 32)
В Індивідуальній програмі реабілітації інваліда №793 від 14.12.2020 року визначено обмеження Позивача до самообслуговування, пересування, трудової діяльності. Позивачу необхідно проходити відновну терапію, санаторно-курортне лікування, медичне спостереження, лікувальний масаж, лікувальну фізкультуру. Йому протипоказана важка праця в умовах вібрації, виробничого пилу, шуму, а працювати водієм можна лише у нешкідливих умовах. (а.с.33)
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв'язку з цим підстав покладення обов'язку відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров'я на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає слушними доводи представника позивача ОСОБА_2 щодо заниженого розміру стягнутої судом моральної шкоди, з огляду на таке.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин , виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (не майнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно частині 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини факту душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається зі змісту акту розслідування виникнення у Позивача професійних захворювань, стала тривала робота на підприємстві Відповідача в умовах підвищеної вібрації, запиленості та шуму, що перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця, тобто Актом встановлена вина роботодавця у виникненні у позивача професійних захворювань, який не забезпечив належні умови праці.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.
З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції взяв до уваги конкретні обставини справи, тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотність таких наслідків, розмір втрати працездатності, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійних захворюваннь, та з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, і виходячи із засад розумності та справедливості, визначив позивачу компенсацію моральної шкоди в розмірі 80 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги, що внаслідок отриманих позивачем трьох професійних захворювань, позивач втратив 65% професійної працездатності, які були йому встановлені первинно з 07.12.2020, з встановленням третьої групи інвалідності, з переоглядом до 01 січня 2022 року, з урахуванням стажу роботи позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача більше 18 років, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити цей розмір зі 80 000 грн. до 100 000 грн., тобто до заявлених у скарзі вимог.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачу моральної шкоди буде 100 000 грн.
Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров'я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1500 грн. за подання представником позивача позивачем апеляційної скарги (1000 грн. - 1% від задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог х 150% - ставка судового збору за подачу апеляційної скарги).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ратушної Руслани Павлівни задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2021 рокув частині розміру моральної шкоди, змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь ОСОБА_1 з 80 000 (вісімдесяти тисяч гривень) грн. до 100 000 (ста тисяч гривень) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»за подання представником позивача апеляційної скарги на користь держави судовий збір у розмірі 1500 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: