Справа № 2-238/10
03 червня 2010 року
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Якутюка В.С.,
при секретарі Давиденко М.В.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальних і моральних збитків, -
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_4 не чинити їй перешкод в користуванні межею між належною їй земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача, розташованих по вул..Першотравневій в с.Саварка Богуславського району, зобов'язати відповідача звільнити вказану межу від каміння та металевих прутів, а також стягнути з ОСОБА_4 на її користь 2598 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (за часткове знищення врожаю), 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, посилаючись на те, що вона являється власником земельної ділянки розміром 0,1731 га, розташованої по вул.Першотравневій в с.Саварка, яка межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4, який самоправно переніс межу на її земельну ділянку і поставив на межі каміння та забив металеві прути, тим самим пошкодив в 2008 році частину врожаю картоплі, а в 2009 році частину врожаю пшениці, яку вона садила на своїй земельній ділянці, чим завдав їй матеріальної шкоди, а також своїми діями заподіяв їй і моральну шкоду, яку вона оцінює у 800 грн. На даний час оскільки відповідач не реагує на її зауваження, то вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, посилаючись на вищенаведені обставини і просила суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, оскільки він має державний акт на право власності на свою земельну ділянку і огородив межі цієї ділянки, а тому просив суд відмовити позивачці в задоволенні заявленого позову.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили факт того, що між сторонами виник конфлікт з приводу межі суміжних земельних ділянок і комісія двічі виходила на місце розташування земельних ділянок та пропонувала сторонам вирішити спірне питання в добровільному порядку, а в разі незгоди звернутися за вирішенням його до суду.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він приймав участь у виготовленні технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 і при цьому узгодження меж суміжних ділянок проводилось лише з сільською радою, оскільки на той час йому не було відомо, що позивачка ОСОБА_3 приватизувала свою земельну ділянку. При проведенні замірів розмірів земельних ділянок практично межа залишалась на одному місці, оскільки виміри робились не від паркану, а від насаджених поруч дерев. На даний час на межі дійсно знаходиться каміння та металеві прути, хоча межа повинна бути вільною і використовуватися обома сторонами, оскільки сама межа не являється власністю сторін, а належить до земель сільської ради.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково із слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачка ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки розміром 0,1731 га, розташованої по вул..Першотравневій в с.Саварка Богуславського району, яка їй виділена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту серії ЯД №757623 про право власності на земельну ділянку від 09 листопада 2007 року.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки розміром 0, 1731 га, розташованої по вул.Першотравневій в с.Саварка Богуславського району, яка їй виділена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акту серії ЯД №757623 про право власності на земельну ділянку від 09 листопада 2007 року.
Із ч.1 ст.106 ЗК України вбачається, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Із ч.1 ст.391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні своєю земельною ділянкою та межою між суміжними земельними ділянками підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 встановив на межі каміння, забив металеві прути та фактично зруйнував встановлену раніше межу між своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою позивачки, а тому ОСОБА_3 має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.
Із ч.1 ст.1167 ЦК України видно, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача на її користь 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, оскільки розмір визначений нею, не відповідає ступеню та характеру моральних страждань, перенесених нею, а тому є підстави для зменшення розміру моральної шкоди і визначає розмір моральної шкоди в сумі 300 грн.
Що стосується відшкодування позивачці матеріальних збитків в розмірі 2598 грн., то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1, крім власних розрахунків збитків, не надала суду доказів того, що саме відповідач заподіяв цю матеріальну шкоду та підтвердження розміру вказаної матеріальної шкоди (акти огляду земельної ділянки, відповідні довідки про вартість 1 кг картоплі та 1 кг пшениці та ін.), а тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд вважає, що відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають відшкодуванню судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
На підставі ст.ст.386, 391, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 58, 59, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні межею між суміжними земельними ділянками, розташованими по вул.Першотравневій в с.Саварка Богуславського району та зобов'язати його звільнити межу від каміння та металевих прутів, які перешкоджають користуватися нею.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 420 грн.(чотириста двадцять грн.).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий: суддя (підпис) Якутюк В.С.