Справа № 936/578/20
Іменем України
26 травня 2021 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Готра Т.Ю., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Балаж Н.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приват Банк» на рішення Воловецького районного суду від 21 серпня 2020 року у справі № 936/578/20 (Головуючий: Вотьканич В.А.), -
У липні 2020 року АТ КБ «Приват Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 вересня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, яким останній отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач отримав кредитні кошти проте не надав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості і станом на 31.05.2020 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 34 418,71 грн, яка складається із 23 873,93 грн заборгованість за тілом кредиту, яка включає в себе: 20,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту та 23 853,93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 544,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на вказані обставини АТ КБ «Приват Банк» просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості 34 418,71 грн та сплачений судовий збір у сумі 2 102,00 грн.
Рішенням Воловецького районного суду від 21 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду АТ КБ «Приват Банк» подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як суд порушив порядок встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши пояснення представника АТ КБ «Приват банк» - Дурдинець Р.Ю., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_1 - адвоката Повідайчик О.І. який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що 22 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою така складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві і підтверджує той факт, що відповідач повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були йому надані для ознайомлення у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір, за яким було надано наступні картки: НОМЕР_1 із датою відкриття 28.08.2013 року із терміном дії 01/16; НОМЕР_2 із датою відкриття 02.02.2016 року із терміном дії 08/19; 41496229394923833 із датою відкриття 30.08.2018 року із терміном дії 10/21.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 23.06.2016 року мало місце збільшення кредитного ліміту до 15 000 грн., а 19.07.2018 року кредитний ліміт зменшений до 0.00.
Із наданим банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язання по поверненню кредиту станом на 31.05.2020 року становить 34 418,71 грн., яка складається: 23 873,93 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 10 544,78 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку AT КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У заяві позичальника від 22.09.2011 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту просив стягнути заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині посилається на те, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», які розміщені на сайті, що подані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Судова колегія вважає, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.09.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.07.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільше сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 23.06.2016 року мало місце збільшення кредитного ліміту до 15 000 грн., якими відповідач користувався, що стверджується випискою про рух коштів по договору б/н від 22.09.2011 року і ця сума підлягає стягненню.
Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по тілу кредиту у розмірі 23 873,93 грн. і матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_1 цієї суми кредиту з урахуванням того, що кредитний ліміт був збільшений до 15 000 грн., якими відповідач користувався та до цієї суми додано позивачем відсотки за користування кредитними коштами та у послідуючому на цю суму нараховано також відсотки, що не передбачено договором.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» слід задовольнити частково, а у решті позову слід відмовити із вищезазначених підстав.
При заявленому клопотанні представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, судова колегія до уваги не приймає, оскільки із розрахунку заборгованості по договору вбачається, що останні проплати здійснені відповідачем мали місце 08.11.2019 року у сумі 144,01 грн. та 10.11.2019 року у сумі 40 грн., а позивач із позовом звернувся 23.07.2020 року тобто у межах строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу АТ КБ «Приват Банк» задовольнити.
Рішення Воловецького районного суду від 21 серпня 2020 року скасувати
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» 15 000 грн. заборгованості за кредитним договором.
У решті позову відповити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
Повний текст постанови складено - 03 червня 2021 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой