Справа № 466/1784/20
08 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар сз ОСОБА_2
Справа № 466\1784\20; 1-кп/466/192/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали кримінального провадження № 12019140000000788 від 04.11.2019 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, інваліда III групи, тимчасово непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, а саме: вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2019 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК україни звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_3 - 04 листопада 2019 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «Honda Accord» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним проїзною частиною вулиці Шевченка у місті Львові у напрямку до виїзду за межі міста, при проїзді її ділянки поблизу будинку № 317, грубо порушив вимоги Р 1 п.п. 1.3, 1.5; Р 2 п.п. 2.3 б), д); Р 12 п.п. 12.3, Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді велосипеда марки «Тrек» та велосипедиста ОСОБА_6 , який перетинаючи на ньому зліва - вправо в межах нерегульованого світлофором пішохідного переходу з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, позначеного дорожньою розміткою 1.14.3 «Зебра», проїзну частину вул. Шевченка, рухався у напрямку його смуги руху, та якого він об'єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, такими своїми діями створив аварійну обстановку, що призвела до наїзду на потерпілого ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_3 Правил дорожнього руху потерпілий ОСОБА_6 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1098/2019 від 27.11.2019, отримав тілесні ушкодження, що призвели до настання смерті.
Таким чином, ОСОБА_3 , 04 листопада 2019 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «Honda Accord» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним проїзною частиною вулиці Шевченка у місті Львові у напрямку до виїзду за межі міста, при проїзді її ділянки поблизу будинку № 317, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, в результаті чого відбувся наїзд на потерпілого ОСОБА_6 , у результаті якого він від отриманих тілесних ушкоджень помер, тобто ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що у вчиненому щиро розкаюється, зазначив, що дійсно 04 листопада 2019 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, керував автомобілем «Honda Accord» реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись ним проїзною частиною вулиці Шевченка у місті Львові у напрямку до виїзду за межі міста, при проїзді її ділянки поблизу будинку № 317, порушив правила дорожнього руху, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді велосипеда марки «Тrек» та велосипедиста ОСОБА_6 , який перетинаючи на ньому зліва - вправо в межах нерегульованого світлофором пішохідного переходу з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, позначеного дорожньою розміткою 1.14.3 «Зебра», проїзну частину вул. Шевченка, рухався у напрямку його смуги руху, та якого він об'єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, такими своїми діями він створив аварійну обстановку, що призвела до наїзду на потерпілого, що їхав на велосипеді ОСОБА_6 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Цивільний позов визнає частково. Зазначає, що сума позовних вимог є для нього значно великою, частково відшкодовував спричинену шкоду та передав дружині померлого 37 000 гривень.
Крім того зазначив, що не має змоги відшкодувати моральну шкоду в розмірі, зазначеному потерпілою, оскільки він є інвалідом III групи, у нього на утриманні є неповнолітння дитина, заявлена потерпілою сума морального відшкодування є для нього дуже великою. Згідний заплатити потерпілій 120-150 тис. грн.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України його провина підтверджується слідуючими дослідженими у судовому засіданні доказами:
- показами потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що під час ДТП, яке відбулось 04.11.2019 року з вини обвинуваченого ОСОБА_3 загинув її син ОСОБА_6 . Зазначила, що їй було відомо, що в цей день син ОСОБА_6 мав намір відвідати її, однак на протязі значного часу він не приїжджав, тому вона часто телефонувала йому. Але слухавку телефона потерпілий не піднімав та не приїхав у зазначений час. Після чого вона дізналася про ДТП, де її сина на велосипеді збив автомобіль, яким керував обвинувачкний ОСОБА_3 . Щодо відшкодування шкоди потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що станом на 29.07.2020 року обвинувачений ніяких коштів їй не відшкодував і не пропонував. Просила суд суворо покарати обвинуваченого та призначити покарання у виді позбавлення волі.
- показами потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що під час ДТП, яке відбулось з вини обвинуваченого ОСОБА_3 загинув її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона перебувала в шлюбі. Потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що 04.11.2019 року, будучи на 7 місяці вагітності пішла зранку на роботу. Потерпілого ОСОБА_6 бачила останній раз. ОСОБА_6 їй повідомив, що мав намір в цей день поїхати в банк а також відвідати свою матір, яка проживала за іншою адресою. На протязі цілого дня потерпілий своїй дружині не телефонував жодного разу. Повертаючись з роботи, орієнтовно о 20.00 год. цього ж дня на вул.Шевченка вона побачила дорожньо - транспортну пригоду та свого брата, який стояв на зупинці цієї ж вулиці. Вийшовши з маршрутки, від брата вона дізналася, що у даній ДТП загинув її чоловік ОСОБА_6 . Щодо відшкодування шкоди потерпіла ОСОБА_8 повідомила, що станом на 29.07.2020 року обвинувачений ніяких коштів їй не відшкодував. Зі сторони обвинуваченого надходили пропозиції щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій, однак вона не мала наміру спілкуватись з обвинуваченим та його представником. Також адвокат обвинуваченого пропонував визначити суму моральної шкоди, однак потерпіла також відмовилась спілкуватись з ним та не обговорювала суму морального відшкодування, просила суд суворо покарати обвинуваченого та призначити покарання у виді позбавлення волі;
- показами експерта ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що при проведенні дослідження робоча гальмівна система автомобіля «Хонда Акорд», р.н. НОМЕР_3 , система рульового управління та система зовнішнього освітлення знаходилась в працездатному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією, иу зв"язку з наведеним обвинувачений ОСОБА_3 міг вжити заходів для зменшення швидкості руху та уникнути ДТП;
- показами експерта ОСОБА_11 - який в судовому засіданні пояснив, що причиною виникнення даної ДТП є невідповідність дій та порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , який з технічної точки зору мав можливість запобігти наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування гальмування, виконуючи вимоги п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України;
Вказані показання потерпілих, експертів, судом оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують події кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 .
Також вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст.ст. 352, 353, 356 КПК України щодо допиту експертів та потерпілих в судовому засіданні.
Більш того, ці показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено.
Крім показань потерпілих, експертів в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується також фактичними даними, які містяться в досліджених судом документах :
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.11.2019 р. та схемою до нього;
-висновком медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції від 05.11.2019 року №419 щодо відсутності у ОСОБА_3 ознак сп'яніння;
- висновком експерта № 1098/2019 згідно якого гр. ОСОБА_6 отримав такі тілесні ушкодження: при зовнішньому дослідженні - синці на лиці спереду справа, на животі справа, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна в середній третині, на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на правій сідниці, в ділянці лівої п'ятки; садна - на тилі синців в ділянці хвостовика правої брови, на кінчику носа, на животі справа в підреберній ділянці, на зовнішній поверхні середньої третини правого стегна, на лівій гомілці, а також садна на колінах, на рівні біля 53 см від рівня підошви стоп, на стопах, в ділянці лівої пахвинної ділянки ззаду; забійні рани - глибока на правій боковій поверхні живота, на висоті біля 122 см від рівня підошви стоп, з поверхневими п'ятьма ранами по верхньому її краю, поверхневі рани, на тлі синця і смугастого садна - на зовнішній поверхні правого стегна на висоті біля 86 см від підошви стоп, в ділянці лівої п'ятки, з частковим відривом її; при внутрішньому дослідженні - відкритий поперечний лінійний перелом склепіння черепа, з переходом на основу черепа, більше справа, з розгалуженнями в передній черепній ямці справа, з крововиливом над і більше під тверду мозкову оболонку, по біля 100 мл справа і зліва, майже суцільно - в м'які мозкові оболонки і біля стовбурової ділянки головного мозку, в шлуночки, забійні крововиливи в речовині головного мозку, із смугастим підшкірним крововиливом в скронево-тім'яних ділянках (ВТЧМТ- відкрита тупа черепно-мозкова травма); краєвий перелом крила правої клубової кістки; прямі переломи 7-10-го ребер справа поміж передньо-пахвинною і середньо-пахвинною лініями, з ушкодженням пристінкової плеври, з крововиливом під пристінкову плевру і з вільною кров'ю біля 150 мл в правій плевральній порожнині; поперечний перелом правої стегнової кістки на висоті біля 86 см від рівня підошви стоп; поверхневий розрив печінки біля діафрагми, з вільною кров'ю біля 200 мл в ділянці печінки: крововиливи - підшкірно на голові по ходу лінійного поперечного перелому, в ділянці правої реберної дуги, на правому куполі діафрагми, в ділянці наднирників і частково нирок, більше справа, в ділянці сліпої кишки. Вказані ушкодження мають ознаки дії тупого предмету (удар, тертя), спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті, по ступеню тяжкості відкрита тупа черепно-мозкова травма, переломи ребер з ушкодженням пристінкової плеври із кровотечою в плевральну порожнину, з гемотораксом, розрив печінки з кровотечою в черевну порожнину кожне окремо відносяться до тяжкого по критерію небезпеки для життя в час спричинення, в даному випадку призвели до настання смерті. Характер і локалізація ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа гр-на ОСОБА_6 , дають підстави вважати, що вони утворились при зіштовхненні автомобіля в русі з потерпілим при первинному контакті з ним правою стороною потерпілого. Смерть гр-на ОСОБА_6 настала внаслідок тупої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепінні і основи черепа, з крововиливами над, під мозкові оболонки, в речовину і в шлуночки головного мозку на тлі переломів ребер та розриву печінки;
- протоколом огляду трупа ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який лежить на автомобільній каталці на спині в приміщенні приймального відділення у кімнаті №12 «Санітарний пропускник КНП «КЛШМД м.Львова» від 04.11.2019 року;
- висновоком експерта № 6203 від 18.12.2019 року за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи, згідно якого встановлено, що у даному випадку мав місце перехресний наїзд автомобіля Хонда Аккорд, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на велосипед, яким керував ОСОБА_6 , при якому їхні поздовжні осі розміщуються під кутом біля 90 градусів, так як це зображено на схемі № НОМЕР_4 , що додається до цього висновку. На велосипеді, яким керував ОСОБА_6 пошкоджень, які характерні для зіткнення з іншим транспортним засобом немає. Місце наїзду автомобіля Хонда Аккорд, реєстраційний номер НОМЕР_2 на велосипедиста ОСОБА_6 знаходиться на пішохідному переході в районі правої крайньої смуги руху на ділянці розміщення початку сліду ковзання чорного кольору довжиною 0,6 м., тобто на віддалі 2,5 м. від лінії горизонтальної розмітки 1.5, яка поділяє смуги руху одного напрямку та на віддалі 0,8 м. від краю пішохідного переходу в сторону центра м.Львів. Установити як розміщувались автомобіль Хонда Аккорд, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та велосипед, яким керував ОСОБА_6 , в первинний момент їх контактування, не виявляється можливим по причині відсутності необхідного комплексу ознак, що свідчать про це (слідів коліс автомобіля й велосипеда);
- висновоком експерта № 6256 від 28.01.2020 року за результатами проведення судово-автотехнічної експертизи, згідно якого на момент огляду експертного дослідження системи переднього і заднього гальмів досліджуваного велосипеда «Трек» знаходились в працездатному стані і забезпечували виконання передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху велосипеда та його зупинці. На момент огляду і експертного дослідження рульове керування досліджуваного велосипеда «Трек» перебувало в працездатному стані і забезпечувало виконання передбачених конструкцією функцій по підтриманню заданого напрямку руху велосипеда та його зміні. На момент огляду та експертного дослідження зовнішнє освітлення велосипеда «Трек» не відповідають вимогам ПДР України, які полягають у відсутності світлоповертачів спереду - білого кольору, по боках - оранжевого кольору та ззаду - червоного кольору, а також відсутності ліхтаря (для руху в темну пору доби). Відповідно до отриманих результатів, які детальніше описані в дослідницькій частині, дане питання стосовно систем переднього і заднього гальма та рульового керування втрачає технічний зміст. Невідповідність зовнішнього освітлення велосипеда вимогам ПДР України, виникла до моменту дорожньо-транспортної пригоди, водій велосипеда мав можливість її виявити перед виїздом шляхом візуального огляду велосипеда. Відповідно до отриманих результатів, які детальніше описані в дослідницькій частині, дане питання стосовно систем переднього і заднього гальма та рульового керування втрачає технічний зміст. Для відповіді на запитання про те, чи технічний стан зовнішнього освітлення велосипеда «Трек» міг (чи не міг) перебувати у причинно- наслідковому зв'язку з фактом даної ДТП необхідне дослідження усіх обставин пригоди, що не являється предметом даноїекспертизи;
- висновоком експерта № 6255 від 28.01.2020 року за результатами проведення судово-автотехнічної експертизи, згідно якого на момент огляду і експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «Хонда Акорд» р.н. НОМЕР_3 знаходилась в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по зменшенню швидкості руху автомобіля та його зупинці. На момент огляду і експертного дослідження система рульового управління представленого на дослідження автомобіля «Хонда Акорд» р.н. НОМЕР_3 перебувала в працездатному стані і забезпечувала виконання передбачених конструкцією функцій по підтриманню заданого напрямку руху автомобіля та його зміні. На момент огляду і експертного дослідження система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля «Хонда Акорд» р.н. НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. Відповідно до отриманих результатів, які детальніше описані в дослідницькій частині, дане питання втрачає технічний зміст;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.01.2021 року за участю свідка ОСОБА_12 у м.Львів, вул.Шевченка, поблизу буд.№317, під час якого використовувались: автомобіль «Мерседес Бенс Е320», реєстраційний номер НОМЕР_5 , автомобіль «Мерседес Бенс Віто», реєстраційний номер НОМЕР_6 , велосипед, крейда, відеокамера «Panasonic HC-V260», секундомір та калькулятор мобільного телефону;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.01.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 у м.Львів, вул.Шевченка, поблизу буд.№317, під час якого використовувались: автомобіль «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_7 , автомобіль «Мерседес Бенс Віто», реєстраційний номер НОМЕР_8 , велосипед, крейда, відеокамера «Panasonic HC-V260» калькулятор мобільного телефону;
- висновоком експерта № 229 від 30.01.2020 року за результатами проведення судово-автотехнічної експертизи, згідно якої в даній дорожній ситуації водій «Honda Accord» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , повинен був рухатись в населеному пункті зі швидкістю, що не перевищує 50км/год. у відповідності до вимог п.12.4 Правил дорожнього руху, а коли він мав об'єктивну можливість виявити із робочого місця водія велосипедиста, який рухається назустріч з виїздом на дорожню розмітку 1.14.3 «Зебра» ПДР України з подальшим рухом зліва направо по напрямку руху автомобіля, у напрямку його смуги, повинен був діяти відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_6 , рухаючись назустріч автомобілю «Honda Accord» р.н. НОМЕР_3 по проїжджій частині з моменту виконання маневру лівого поворота в'їжджаючи на пішохідний перехід не мав переваги перед другими учасниками руху, а також при наявності двох смуг для руху, повинен був керуватись вимогами п.11.14 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в даному випадку водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в даному випадку водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста шляхом своєчасного застосування гальмування (як способу зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), виконуючи вимоги п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України. Виходячи з вищенаведеного, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації, велосипедист ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути даної ДТП, діючи у відповідності до вимог виконуючи вимоги п.11.14 Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Honda Accord» н.з. НОМЕР_3 . При заданих вихідних даних причиною виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Honda Accord» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 вимогам п.12.3, п.12.4 чинних Правил дорожнього руху України. Також при заданих вихідних даних причиною виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, у варіантах вказаних в дослідницькій частині є невідповідність дій ОСОБА_6 , вимогам п.11.14. Правил дорожнього руху України;
- постановою старшого слідчого ВРЗ СТ СУ ГУНП у Львівській області майора міліції ОСОБА_13 від 05.11.2019 року про визнання речовим доказом велосипеда марки «Trec», фіолетового кольору у кримінальному провадженні № 12019140000000788 від 04.11.2019 року;
- постановою старшого слідчого ВРЗ СТ СУ ГУНП у Львівській області майора міліції ОСОБА_13 від 05.11.2019 року про визнання речовим доказом автомобіля марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 у кримінальному провадженні № 12019140000000788 від 04.11.2019 року;
- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_14 від 05.11.2019 року про накладення арешту на велосипед марки «Trec», власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 ;
- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_14 від 05.11.2019 року про накладення арешту на автомобіль марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_15 , яка зареєстрована за адресю: АДРЕСА_1 .
Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 .
Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред'явленого йому обвинувачення.
Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 . Обставини, які пом"якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненому злочині .
Обставин, які обтяжують відповідальність обвинуваченого - судом не встановлено.
Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дочку, є інвалідом третьої групи, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, позицію потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які просили призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, загибель людини, наслідки, що настали від злочину для потерпілих, позицію останніх, які наполягали на реальному позбавленні волі, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді реального позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, що відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20, п.21Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує позицію потерпілих та те, що ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху України, та внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий ОСОБА_6 загинув, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на три роки.
Що стосується заявленого у справі цивільного позову, суд зазначає наступне.
Представник відповідача ПАТ «Українська пожежно страхова компанія» в судові засідання не з'являвся, подав відзив на позов, в якому просить відмовити представнику потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_16 в задоволенні цивільного позову про стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_8 - 25 038,00 грн. моральної шкоди та стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_8 , яка діє в інтересах малолітньої дочки- ОСОБА_17 - 25 038,00 грн. моральної шкоди .
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в пункті 6 зазначено, що Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «Українська пожежно страхова компанія», що стверджується полісом №АМ/5110010 від 07.11.2018 року.
Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоровю потерпілого становить 200 000 грн. на одного потерпілого. Страхова сума (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 100 000 грн.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004(далі Закон) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідач власників наземних транспортних засобів" встановлені умови і підстави відшкодування заподіяної життю та здоров'ю потерпілого:
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України,шкода,завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах,а саме:шкода завдана одній особі вини іншої особи,відшкодовується винною особою.
Потерпіла не обов"язково повинна звертатися до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування з метою отримання страхового відшкодування. Вона може реалізувати своє право і шляхом подачі позову. Даний висновок полягає в тому, що потерпіла не обов"язково повинна подавати у страхову компанію заяву про виплату та чекати 90 днів на врегулюваннястрахового випадку. Потерпіла має право відразу подати позов до страховика та вимагати від нього здійснення страхової виплати. При цьому відсутність факту подачі заяви на виплату не може бути підставою для відмови в задоволенні позову. Вперше такий висновок був зазначений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі №465/4287/15. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові №537//5586/17 від 09.04.2020 року.
У відповідності до п. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю особи,її чоловіку(дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям(усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування(регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами. Станом на 04 листопада 2019 мінімальна заробітна плата складала 4173 грн., отже розмір страхового відшкодування-моральна шкода складає 4173грн. х 12= 56 676 грн.
Таким чином, з урахуванням заявлених ОСОБА_8 позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 56 676 грн. на користь ОСОБА_8 з ПАТ «Українська пожежно страхова компанія».
Представник потерпілої, цивільного позивача ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_16 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. Завдану моральну шкоду потерпіла оцінює в 474 972 грн. та просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 474 972 грн. із розрахунку того, що ОСОБА_3 станом на 24.04.2020 р. їй не відшкодовано моральну шкоду. В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що у зв'язку із смертю ОСОБА_6 вона втратила чоловіка, батька малолітньої дитини, перенесла та продовжує переносити моральні страждання у зв'язку із такою втратою, у неї різко змінився налагоджений ритм життя, відбулись вимушені зміни внаслідок чого порушено звичайний уклад життя, постійно пригнічений стан, швидка втома, постійне відчуття психологічгного дискомфорту, порушення сну, дипресивного стану, відновлення якого вимагає значного часу, зусиль та витрат.
Крім цього, ОСОБА_8 як законний представник звернулася до суду із позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_17 до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та просить стягнути з останнього в користь неповнолітньої ОСОБА_17 474 972 грн. - моральної шкоди.
Суд вивчивши матеріали справи, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що пред'явлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 , суд виходить з принципу виваженості, розумності, справедливості та бере до уваги характер вчиненого злочину, характер, обсяг та тяжкість моральних страждань перенесених потерпілою в зв'язку із втратою чоловіка, батька її малолітньої доньки (на час смерті батька вона була ненародженою), вік підсудного, його майновий стан, який має на утриманні неповнолітню дитину, є інвалідом третьої групи, відношення ОСОБА_3 до вчиненого ним правопорушеня, який повністю визнав свою вину у вчиненому сприявши тим самим якнайшвидшому розгляду справи судом, зобов"язався в подальшому сплачувати моральну шкоду потерпілим, а також суд враховує те, що ОСОБА_3 після події частково відшкодував потерпілій моральну шкоду в розмірі 37 000 грн.
Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв'язку з смертю ОСОБА_6 є його дружина потерпіла ОСОБА_8 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 79 т.1/.
З огляду на зазначене суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача відносно позивача, позивачу ОСОБА_8 завдано моральної шкоди.
Наявність моральної шкоди на думку суду підтверджується душевними стражданням пережитим у зв'язку із втратою чоловіка та батька малолітньої дочки ОСОБА_18 , яка на час загибелі батька ще не народилася, душевним хвилюванням у зв'язку з різкою зміною налагодженого ритму життя, в житті позивача відбулися вимушені зміни, внаслідок чого було порушено звичайний уклад життя, відновлення якого вимагає додаткового часу, зусиль та витрат, незворотністю негативних наслідків (смерть чоловіка), викликаних діями обвинуваченого.
Все вище описане наклало свій негативний відбиток на життя і здоров'я позивача та заподіяло моральну шкоду.
Суд вивчивши матеріали справи, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, прийшов до переконання, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення моральних збитків в сумі 474 972 грн підлягає до часткового задоволення відповідно до ст. ст. 127 - 129 КПК України та ст. 1167 ЦК України.
Судом також враховується, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
А відтак враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути в користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд також враховує і той факт, що відповідач частково відшкодував потерпілій ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 37 000 грн.
Щодо вирішення цивільного позову законного представника малолітньої ОСОБА_17 - ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди сумі 474 972 грн, то при дослідженні позовної заяви суд не знайшов обґрунтування та доведеність вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 474 972 грн., тому знаходить її такою, що не підлягає до задоволення.
Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
З огляду на зазначене, ОСОБА_17 є дочкою ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини /а.с. 81 т.1/, однак народжена через три місяці після смерті потерпілого, відповідно моральні страждання їй не могли бути завдані, оскільки дитина ще не усвідрмлювала цього, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення даної позовної вимоги.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_3 , на думку суду, слід залишити без змін до вступ у вироку в законну силу.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого витрати на залучення експерта в сумі 14 444,00 грн. за проведення судових експертиз на користь держави .
Питання щодо накладеного арешту необхідно вирішити у відповідності до положень ст.174 КПК України, питання щодо речових доказів - у відповідності до ст. 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 (три) роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ- 20602681 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 - 56 676 грн. ( п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень) моральної шкоди.
Cтягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в користь потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 - 400 000 грн. (чотириста тисяч гривень) моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ- 20602681 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в інтересах малолітньої дочки- ОСОБА_17 - 25 038,00 грн. моральної шкоди та стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в користь потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_17 474 972 грн. моральної шкоди- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:
-за проведення судової транспортно- трасологічної експертизи № 6203 від 18.12.2019 р. - 5 652,00 гривень;
-за проведення судової автотехнічної експертизи № 6256 від 28.01.2020 р. - 1 727,00 гривень;
-за проведення судової автотехнічної експертизи експертизи № 6255 від 28.01.2020 р. - 3 140,00 гривень;
-за проведення судової автотехнічної експертизи № 229 від 30.01.2020 р. -3 925,00 гривень;
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_14 від 05.11.2019 року в межах кримінального провадження №12019140000000788 від 04.11.2019 року про накладення арешту на велосипед марки «Trec», власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_2 - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_14 від 05.11.2019 року в межах кримінального провадження №12019140000000788 від 04.11.2019 року про накладення арешту на автомобіль марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_15 , яка зареєстрована за адресю: АДРЕСА_1 - скасувати.
Речові докази у справі:
1) велосипед марки «Trec», фіолетового кольору у кримінальному провадженні № 12019140000000788 від 04.11.2019 року, який згідно постанови старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області від 05.11.2019 року визнано речовим доказом та зберігається на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 13- повернути потерпілій ОСОБА_8 ;
2) автомобіль марки «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 у кримінальному провадженні № 12019140000000788 від 04.11.2019 року, який згідно постанови старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області від 05.11.2019 року визнано речовим доказом та зберігається на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Львів, вул.Конюшинна, 13 - повернути ОСОБА_15 .
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_3 залишити попередньо обраний у вигляді домашнього арешту.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1