Справа № 455/484/20
Провадження № 1-кп/452/174/2021
іменем України
08 червня 2021 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12020140320000033 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Соснівка Старосамбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, не працюючого, військовозобов'язаного, учасника бойових дій, раніше не судимого, -
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 18.01.2020 року маючи умисел на незаконну порубку лісу, пішов у лісовий масив, який розташований на території с. Соснівка Старосамбірського району Львівської області, а саме в кварталі № 7 Спаського лісництва Державного підприємства «Старосамбірське лісомисливське господарство», на території якого розташований регіональний ландшафтний парк місцевого значення "Верхнє Дністровські Бескиди", що відноситься до природно-заповідного фонду, де порушуючи встановлений порядок проведення рубки деревини, незаконно, без відповідного на це дозволу, з використанням бензопили, зрізав одне дерево породи «Ялиця», загальною кубомасою 3,08 м. куб., чим заподіяв шкоду інтересам держави, а саме Великосільській сільській раді Старосамбірського району на суму 8 754 гривні.
Маючи умисел на незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, ОСОБА_3 за допомогою трактора китайського виробництва синього кольору із написом ВР 244, який належить його батькові ОСОБА_6 , стягнув покрижовані ним дві колоди незаконно зрізаного дерева породи «ялиця», загальна кубомаса яких становила 1,52 м.куб., довжиною 6 метрів кожна, з лісового масиву на польову дорогу поблизу села Соснівка Старосамбірського району Львівської області.
Під час незаконного перевезення по території природо-заповідного фонду, з місця незаконної порубки до власного будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 був виявлений працівниками лісової охорони ДП «Старосамбірське ЛМГ» та залишив місце злочину.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні незаконної порубки та перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду, тобто кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 3 ст. 246 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та показав, що події мали місце числа вказаного в обвинувальному акті. Його батька не було вдома, він взяв пилу, пішов і незаконно зрізав одне дерево. При зрізуванні дерева був сам. З собою брав пилу, сокиру. В подальшому звернувся до батька з приводу того, щоб допомогти перевезти колоди, оскільки не вміє користуватись трактором, та повідомив йому, що будучи в лісгоспі він попросив і йому як учаснику АТО законно виписали дерево. Батько йому допоміг. Ланцюги брали коли вже були з батьком. Шкоду він не відшкодував.
Проживає з батьком в одному будинку. Трактор, бензопила та інші предмети належали батьку. Трактор батько придбав у приватного підприємця. Він не встиг нажити такі речі.
Представник потерпілого у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просив розглядати кримінальне провадження без участі представника Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області.
Свідок ОСОБА_6 показав, що обвинувачений є його сином. Він попросив допомогти йому перевезти колоди. Його сину неодноразово виписували ліс як учаснику АТО, тому він нічого не підозрюючи, поїхав трактором з ним до лісу. Він своїм трактором йому допоміг, погрузили ялицю. Підійшов лісник, попросив подати документи, оглянувши які повідомив, що вони не дійсні. В подальшому лісник викликав працівників з органів.
Бензопила і трактор належать йому, що підтверджується документами. Трактор він придбав у 2012 році у м. Львові. По місцю його проживання проживає три сім'ї і кожен по свому веде господарство. Трактор і бензопилу він зберігав окремо, бо це належить йому. Про те, що син не має дозволу на вирубку дерева і документи у нього недійсні, йому не було відомо. Про дані обставини довідався від лісника. Увесь інвентар, а саме ланци, сокири, ломи, стягувач, вилучені у сина, належать йому.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Суд доходить висновку, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 246 КК України, оскільки він вчинив незаконну порубку та перевезення незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні троє малолітніх дітей, є учасником АТО.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Аналізуючи вищенаведені докази, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 246 КК України у виді штрафу.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Оскільки оглянута під час розгляду справи Сервісна книжка посвідчує право власності ОСОБА_6 на бензопилу марки «Штіль»; Видаткова накладна № РН-0000053 від 30.10.2012 року, акти прийому-передачі міні трактора від 30.10.2012 року, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 610956, АБ №588750, сертифікат відповідності, дилерський договір, засвідчують право власності ОСОБА_6 на міні-трактор DF-244 (а.с. 31-39), та він, як власник не знав і не міг знати про їх незаконне використання - дані речі слід повернути власнику ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 246 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази:
-лісопродукцію породи ялиця в кількості 2 колоди, загальною кубомасою - 1,52 м.куб., що знаходиться на зберіганні у майстра лісу ДП «Старосамбірське ЛМГ» ОСОБА_7 за адресою с. Великосілля Самбірського району Львівської області - конфіскувати в дохід держави, після набрання вироком законної сили;
-одну бензопилу помаранчевого кольору марки «Штіль» - повернути власнику ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили
-три металеві ланци, 10 ланців до бензопили, 2 сокири, 3 металеві ломи, 1 металевий стягувач, що заходяться в камері зберігання речових доказів Відділення № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області - конфіскувати в дохід держави, після набрання вироком законної сили;
-транспортний засіб - трактор синього кольору китайського виробництва «DF-244», що знаходиться на зберіганні на території Відділення № 1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області - повернути власнику ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя