АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-934/10 Головуючий в 1 інстанції - Гайдук В.Г. Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
29 березня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів - Пригорнєвої Л.І., Борисова Є.А. .
за участю секретаря - Пономарьової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою апелянта Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 17 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, комісії по трудових спорах про поновлення пропущеного строку, оскарження та скасування наказів, стягнення невиплачених сум, скасування рішення комісії по трудових спорах, скасування наказів, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановила:
У березні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовами до відповідачів Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, комісії по трудових спорах, які судом об'єднані в одне провадження, та в яких після неодноразових доповнень та уточнень, послалася, що вона з 12 вересня 1984 року знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, працювала на різних посадах, останній час працювала на посаді економіста 2 категорії планово-економічного відділу, під час її роботи відповідачем наказами №105 від 16 січня 2008 року, №2695 від 28 листопаду 2008 року, №2700 від 28 листопаду 208 року на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, та частково позбавлено матеріальної допомоги до відпустки та премії за жовтень 2008 року, що нею було оскаржено до комісії по трудових спорах відповідача, з рішенням якої від 24 лютого 2009 року вона не згодна, оскільки вважає, що підстав для видання вказаних наказів у відповідача не було, оскільки ніяких порушень своїх обов'язків вона не допускала. Також наказом відповідача № 74 від 28 січня 2009 року їй знову оголошено догану, з чим вона не згодна, бо ніяких порушень своїх обов'язків не допускала. Крім того наказом відповідача №558 від 21 травня 2009 року вона була звільнена за ст.. 40 п.1 КЗпП України, з чим не згодна, оскільки при її звільненні було порушено порядок звільнення з вказаних підстав, бо відсутнє фактичне скорочення штату, відповідачем не погоджено з профспілковим комітетом скорочення штату, не враховане її переважне право на залишення на роботі, більш висока кваліфікація, відсутність згоди профспілкового комітету на її звільнення. Тому позивачка остаточно просила скасувати всі вказані накази, поновити її на посаді економіста 2 категорії планово-економічного відділу, стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 22 травня 2009 року по день поновлення на роботі, виходячи з її середнього заробітку 1701,65 гр., стягнути судові витрати, скасувати рішення КТС, стягнути 25% матеріальної допомоги до відпустки у сумі 279 гр., стягнути 50% премії за жовтень 2008 року у сумі 182 гр., поновити строк звернення до суду, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 17 грудня 2009 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.
Суд поновив позивачці ОСОБА_2 строк на оскарження наказу №105 від 16 січня 2008 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Скасував видані відповідачем Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом накази №105 від 16 січня 2008 року про накладення на позивачку ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, №2695 від 28 листопаду 2008 року про позбавлення позивачки ОСОБА_2 50% премії за жовтень 2008 року, №2700 від 28 листопаду 2008 року про позбавлення позивачки ОСОБА_2 матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення, №74 від 28 січня 2009 року про накладення на позивачку ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, №150 від 9 лютого 2009 року, №194 від 23 лютого 2009 року, №36-к від 3 березня 2009 року, №558 від 21 травня 2009 року.
Скасував рішення комісії по трудових спорах Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату від 24 лютого 2009 року відносно заяви позивачки ОСОБА_2.
Поновив ОСОБА_2 на посаді економіста 2 категорії Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату з 21 травня 2009 року.
Стягнув з Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату на користь ОСОБА_2 14432 гр. 40 коп.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1701гр. 65 коп.
В задоволенні інших вимог відмовив за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат з рішення суду не згоден, посилається, що суд першої інстанції не взяв до уваги право відповідача самостійно визначати свою структуру та штати, що відноситься до компетенції генерального директора, також судом не враховано, що на момент прийняття судом рішення, у відповідача відсутній планово-економічний відділ, де працювала позивачка до звільнення, таким чином, суд першої інстанції фактично втрутився у господарську діяльність відповідача, що не входить до компетенції суду, тому відповідач просить скасувати рішення суду та відмовити позивачки у позові.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, в ній фактично наводяться доводи щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції тільки в частині поновлення позивачки на роботі, доводі стосовно рішення суду з інших позовних вимог позивачки, не наведено.
За таких обставин, судова колегія у даному випадку перевірює законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції саме у зазначених межах, в іншій частині зщаконність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції не перевіряється, оскільки встановлених законом підстав для цього не вбачається.
Згідно зі ст.. 213, 214 ЦПК України р ішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону виконано.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ч. 1 ст. 42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України .
Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.
Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Судом встановлено, що з 12 вересня 1984 року знаходилася з відповідачем у трудових відносинах, працювала на різних посадах, останній час працювала на посаді економіста 2 категорії планово-економічного відділу, наказом відповідача №558 від 21 травня 2009 року вона була звільнена за ст.. 40 п.1 КЗпП України, у зв'язку з тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, про що видано відповідний наказ. Однак при звільненні позивачки з зазначених підстав відповідачем одночасно з попередженням про наступне звільнення позивачці пропозиції щодо працевлаштування не надавалися, хоча вона надавала заяву про згоду на залишення її на посаді економіста ПЕВ без категорії, питання про переважне право позивачки на залишення на роботі не розглядалося, крім того, відповідачем не враховано, що профспілковим комітетом надана обґрунтована відмова у дачі згоди на звільнення позивачки.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, з адовольняючи позовні вимоги позивачки в частині поновлення на роботі, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачем було порушено порядок звільнення позивачки з займаної посади на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, а тому суд дійшов правильного висновку щодо необхідності поновлення позивачки на роботі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність поновлення позивачки на роботі, то суд також правильно стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про втручання суду у господарську діяльність відповідача, оскільки відповідач має право самостійно визначати свою структуру та штати, що відноситься до компетенції генерального директора, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку суд констатував факт, що у відповідача дійсно мало місце скорочення штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, доцільність чого судом не перевірялася та не обговорювалася, оскільки це не входить до компетенції суду, суд тільки перевірив, чи дійсно мав місце вказаний факт, що не є втручанням у господарську діяльність відповідача.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на момент прийняття судом рішення відсутній планово-економічний відділ, де працювала позивачка до звільнення, бо він скорочений, також на увагу не заслуговують, оскільки суд перевіряє законність звільнення працівника на момент видання наказу про його звільнення. Відсутність посади, або відділу, звідки мало місце незаконне звільнення, не є підставою для відмови у поновленні незаконно звільненого працівника на роботі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в зазначеній частині, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови позивачці у задоволенні позову.
Керуючись ст.. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу апелянта Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату - відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 17 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, комісії по трудових спорах про поновлення пропущеного строку, оскарження та скасування наказів, стягнення невиплачених сум, скасування рішення комісії по трудових спорах, скасування наказів, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без зміни.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді: