ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" листопада 2009 р. Справа № 2а-2486/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача -Юхменко Д.М.,
представників відповідача - Лопух З.Я. та Лопух О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
до відповідача: підприємства "Марія",
про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2710,90 грн.,-
14 вересня 2009 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до підприємства «Марія»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2710,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав нормативу по працевлаштуванню одного інваліда та в строк до 16 квітня 2009 року не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, в сумі 2595,46 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нарахована пеня в розмірі 115,44 гривень. Загальна сума адміністративно -господарських санкцій складає 2710,90 гривень.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позовній заяві.
В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали. На адресу суду подали заперечення на позовну заяву, мотивуючи тим, що підприємством «Марія»дотримано норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, у відповідності до нормативу надано державній службі зайнятості інформацію про вакантні робочі місця створені для інвалідів та незайняті інвалідами. За таких обставин вважає, що підстав до застосування адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 2710,90 гривень у позивача не має. Просили в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. За період 2008 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 11 осіб. За вказаний період, відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частина 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складає одного штатного працівника.
Частиною 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб -підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.
Також зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.
Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.
Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:
1. Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.
2. Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.
3. Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.
4. Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
5. Забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання вказаних обов'язків, було виділено та створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда на посаду перукаря, що відповідає кількості робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів на даному підприємстві, згідно нормативу. Також відповідачем щоквартально надавалась на вказану вакантну посаду державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, що підтверджується поданими звітами про наявність вакансій форми №3-ПН, однак в 2008 році Калуським міським центром зайнятості інваліди на зайняття даної вакантної посади не направлялись. Представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що вказаний звіт подано в передбаченим законом строк, а зміст звіту відповідає встановленим до нього вимогам.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Таким чином, позивачем протиправно засновано до відповідача адміністративно-господарські санкції та пеня в розмірі 2710,90 грн., оскільки відповідачем вжиті необхідні заходи спрямовані на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а за таких обставин в діях роботодавця відсутній склад господарського правопорушення, що виключає застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача є протиправним, а тому в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства «Марія»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 2710,90 гривень слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 06.11.2009 року.