Справа № 22 ц-2116/2010 Головуючий в суді першої інстанції - Александрова Н. В.
Доповідач в суді апел. інст. - Мартинюк В. І.
2 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Мартинюка І. В.,
суддів: Темнікової В. І., Ступіної Я. Ю.,
при секретарі:Нестеровській Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2009 р. у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку для звернення до суду та зобов'язання виплати підвищення до пенсії,-
6 лютого 2009 р. ОСОБА_4 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду, зобов'язання виплатити підвищення до пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на наступне. Вона має статус дитини війни, тому відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак оскільки підвищення їй не виплачувалося, просила зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки загальною сумою 3891,90грн. Крім того просила поновити строк звернення до суду, оскільки їй не було відомо про належні як дитині війни виплати, а про факт порушення її прав вона дізналася після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 9 липня 2007 року, та відповіді Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2009 р. адміністративну позовну заяву ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку для звернення до суду та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії ОСОБА_4 та виплати її як дитині війни за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області було зобов'язано здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 710 грн. 90 коп. Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було зобов'язано здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4, як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 715 грн. 21 коп. Повернуто з місцевого бюджету м. Сєвєродонецька ОСОБА_4 сплачений судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не погодилося з такою постановою суду та подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило апеляційний суд оскаржуєму постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 повністю відмовити.
Особи, які приймають участь у справі в судове засідання не з'явилися, однак про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснения осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.
Ухваляючи постанову по справі Сєвєродонецький міський суд Луганської області виходив з наступного.
Позивачка має правовий статус дитина війни, що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач зверталася до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, однак їй було відмовлено.
Позивачка звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом 6 лютого 2009 р., та просила розглянути питання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 р. по теперішній час, проте відповідач в своїх запереченнях, наданих до суду не наполягала на застосуванні встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, як підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову, а тому суд вважав, що позивачем взагалі не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, якій вона просила відновити з 1 січня 2006 року.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р., що набрав чинності 1 січня 2006 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-4. Вказаний Закон не змінений, не відмінений і не визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Тому суд вважав дії УПФУ, стосовно недонарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, правильними.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважав за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік відмовити за необґрунтованістю.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 р. у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур'єр» від 23 грудня 2006 року), зі змінами згідно Закону України від 15 березня 2007 року № 749-5 та діє в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур'єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року ), - прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня в сумі 380,00 гривень, з 1 квітня - 410,06 гривень, з 1 жовтня - 415,11 гривень.
Таким чином, суд вважав, що починаючи з 9 липня 2007 р., тобто з моменту рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким визнані такими, ще не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі п. 12 ст. 71 Закон) України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначеної суми.
Враховуючи вище наведене, суд вважав, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягають задоволенню виходячи з наступних розрахунків: з 09 липня по 31 липня 2007 року - 91 грн. 27 коп. (30% від 410 грн. 06 коп. : 31 днів х 23 дня); за серпень та вересень 2007 року - 246 грн. 04 коп. (30% від 410 грн. 06 коп.х2); за жовтень-грудень 2007 року - 373 грн. 59 коп. (30% від 415 грн. 11 коп. х 3 ), а всього за вказаний період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп.
За період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. суд позов задовольнив частково в розмірі 710 грн. 90 коп., а у стягненні суми за період з 1 січня 2007 р. по 8 липня 2007 р. відмовив за необґрунтованістю на підставі вищезазначених обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1 січня 2008 року, втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 1 квітня-48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня -49,80 гривні в той час, коли відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 1 січня 2008 р. виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачу 715 грн. 23 коп. (481х30%:31х 10) - (481х10%:31х10)=31,03 грн., де 481 грн. - розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008р., 30% розмір підвищення до пенсії згідно Закону, 31 -кількість календарних днів у травні 2008 р., 10 кількість днів з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р., 10% - розмір фактично виплаченого підвищення до пенсії; у червні 2008 року 481х20%=96,20 грн.; у липні - вересні 2008 року - (482 х 20%) 3-289,20 грн.; у жовтні - грудні 2008 року -(498x20%) х 3=298,80 грн.).
Таким чином, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню вимоги частково в розмірі 715,21 грн., а у стягненні суми за період з 1 січня 2008 р. по 21 травня 2008 р. суд відмовив за необґрунтованістю на підставі вищезазначених обставин.
Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів, про захист яких вона просить, як «дитина війни» і визнав протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснені нарахування і належних виплат позивачці, як «дитини війни», недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., оскільки дії УПФ не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано вважав за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Сєвєродонецьку Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачці до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня 2007 р. та з з 22 травня 2008 р. однак помилково вказав кінцевий термін та суму нарахування , що не входить до компетенції суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не регулюють спірні правовідносини є необґрунтованими, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не передбачено.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2, ч.3 ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на допущені судом порушення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 червня 2009 р. змінити.
Виключити із резолютивної частини постанови суду слова і цифри по 31 грудня 2007р., по 31 грудня 2008р. з урахування фактично виплачених сум відповідно 710 грн. 90 коп. , та 715грн. 21 коп.
В іншій частині постанову суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Cудді: