08 червня 2021 року
м. Рівне
Справа № 564/3266/20
Провадження № 22-ц/4815/726/21
Головуючий у Костопільському районному суді
Рівненської області: суддя Цвіркун О.С.
Час, дата і місце ухвалення рішення суду
першої інстанції: 10 год. 29 хв. 24 лютого 2021 року
в м. Костопіль Рівненської області
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна";
треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна
за участі: учасники справи та їх представники не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна; про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2020 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТзОВ "Авентус Україна"), треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовував свої вимоги тим, що 07 липня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 995 від 20 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Авентус Україна" заборгованості в розмірі 15 154 гривень. Проте позивач вважав цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріус керувався нечинним другим пунктом переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) від 29 червня 1999 року за № 1172. Це призвело до того, що на підставі нечинного нормативного акту нотаріус дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості у позивача перед відповідачем. Покликався на те, що жодних претензій щодо наявності будь-якої заборгованості та строків її погашення від відповідача не отримував. Не погоджувався й з самим розміром такої заборгованості.
З наведених мотивів просив виконавчий напис № 995 від 20 червня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Авентус Україна" заборгованості у розмірі 15 154 гривень визнати таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні свого рішення, суд виходив із того, що ТзОВ "Авентус Україна" виконало обов'язок щодо повідомлення позивача про необхідність виконання взятих на себе кредитних зобов'язань. В свою чергу, останній не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, та не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, а тому не спростував безспірності заборгованості.
На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи її, зазначав, що Ппостанова КМУ від 29 червня 1999 № 1172 (в чинній на час вчинення спірного виконавчого напису редакції) не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору, а дозволяла лише вчинення виконавчих написів на підставі нотаріального посвідченого договору. Також стверджував, що вимога відповідача про необхідність сплати заборгованості ним не одержувалась і останній не підтвердив при звернення до нотаріуса безспірності заборгованості.
З викладених підстав просив рішення суду попередньої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У поданому відзиві відповідач просив залишити рішення районного суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначалося, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору товариством направлено 05 травня 2020 року письмову вимогу про усунення порушень на адресу, яку вказано в кредитному договорі. Тобто боржнику було доведено інформацію про наявну заборгованість та повідомлено, що у разі не виконання вимоги буде розпочато дії щодо примусового стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Як з'ясовано судом, 15 листопада 2019 року між ТзОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1505884 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору ТзОВ "Авентус Україна" зобов'язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття його побутових витрат, а останній зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування нею.
05 травня 2020 року ТзОВ "Авентус Україна" надіслано письмову вимогу ОСОБА_1 про усунення порушень, де, зокрема, зазначено, що загальна заборгованість за кредитним договором складає 14 354 гривень, з яких: 4 000 гривень - тіло кредиту; 8 354 - проценти; 2 000 - неустойка. Також вимога містить застереження, що невиконання вимог буде підставою для передачі справи до нотаріуса для вчинення виконавчого напису та початку дій щодо примусового стягнення заборгованості (а.с. 33-зворот).
Цю вимогу працівнику підприємства "Укрпошта" було передано ТзОВ "Дірект Технолоджі", яке надає послуги відповідачу з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 34).
19 червня 2020 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с. 35).
20 червня 2020 року цим приватним нотаріусом вчинений виконавчий напис № 995 про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №1505884 від 15 листопада 2019 року. Вказано, що строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період 15 грудня 2019 року по 05 травня 2020 року. Сума заборгованості складає 14 354 гривень (а.с. 12).
06 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №995 від 20 червня 2020 року (а.с.5).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Про правове врегулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів йдеться в Главі 14 Закону України "Про нотаріат" та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат", визначено умови вчинення виконавчих написів. В редакції цієї норми права, що діяла на час вчинення спірного виконавчого напису, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України "Про нотаріат").
Повно і правильно встановивши обставини справи та не застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові про визнання спірного виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Так, на сформованому ТзОВ "Дірект Технолоджі" списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів ф.103 проставлено поштовий штемпель підприємства "Укрпошта", що підтверджує приймання працівником зв'язку адресованого на вказану в кредитному договорі адресу боржника поштового відправлення.
Отже, відповідачем свій обов'язок, про який йдеться в пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, тобто з надіслання письмової вимоги про усунення порушень боржнику, було виконано, а тому нотаріус не мав підстав відмовляти у вчиненні виконавчого напису за таких обставин.
Не заслуговують на увагу покликання позивача на те, що при вчиненні нотаріального напису нотаріус керувався нечинною на той час Постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" і що чинна редакція не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору. Останні зміни до цієї постанови були внесені 01 листопада 2017 року, тобто задовго до вчинення спірного виконавчого напису.
Відповідно до п.2 Переліку документів для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин надаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
При вчинені спірного виконавчого напису нотаріус керувався чинною редакцією Постанови КМУ, яка діяла з 01 листопада 2017 року та визначала перелік документів не лише для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, а й стягнення, зокрема, заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин на підставі кредитного договору, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Колегія суддів зважає на те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Так, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Між тим, порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису за результати розгляду справи не встановлено.
При цьому самі лише покликання позивача на невизнання вимог стягувача не можуть спонукати до задоволення позову.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку ,коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте будь-яких доказів на обґрунтоване підтвердження своїх заперечень проти вимог стягувача, в т.ч. і щодо відсутності своєї вини, позивач не надав і матеріали справи таких не містять.
Тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами.
Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367-368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків