Провадження № 22-ц/803/5338/21 Справа № 203/4543/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
08 червня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Деркач Н.М.,
суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря: Синенка Є.А.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову банк зазначив, що сторони уклали договір банківських послуг шляхом підписання відповідачем 21 серпня 2017 року анкети-заяви про виявлення бажання оформити на своє ім'я кредитку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і Тарифів банку, на підставі чого відповідачу була видана платіжна картка з встановленим кредитним лімітом на ініційований ним переказ коштів під проценти за користування, чим відповідач скористався для розрахунків у побуті, але з поверненням кредиту і сплатою процентів прострочив, на позасудові вимоги про погашення заборгованості не реагує, а тому станом на 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 63 843,45 грн., з яких 51 399,38 грн. основного боргу за кредитом, в тому числі за поточним та 12 444,07 грн. заборгованості за простроченими відсотками, яку банк просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.
Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу за кредитом від 21 серпня 2017 року станом на 26 жовтня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 164,62 грн. (сто шістдесят чотири гривні 62 коп.).
Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому банк зазначив, що кредитний договір, укладений з відповідачем, повністю відповідає вимогам закону, ОСОБА_1 власним підписом підтвердив свою згоду з його умовами.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення у даній справі відповідає не у повній мірі.
Судом встановлено, що 21 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.22).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача станом на 26 жовтня 2020 року становить 63 843,45 грн., з яких 51 399,38 грн. основного боргу за кредитом, в тому числі за поточним та 12 444,07 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що відповідачем не виконано умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яку він просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяте перед позивачем кредитне зобов'язання у розмірі збільшеного кредитного ліміту 5000 грн., строк виконання якого за усталеною судовою практикою визначений моментом пред'явлення вимоги згідно ст. 530 ЦК України, від чого відповідач під різними приводами ухиляється, на підставі чого права позивача відповідно до ст. 611 ЦК України підлягають захисту з присудженням з відповідача 5000 грн. основного боргу за кредитом, оскільки після 06 грудня 2017 року кредитний ліміт не збільшувався, що узгоджується з наданою випискою про рух коштів.
Також виходив з того, що без наданих підтверджень про обговорення сторонами суми кредиту (тіла кредиту), доказів отримання такої суми, що конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд першої інстанції вважає, що позивачем, в порушення положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів ознайомлення відповідача, як споживача послуг, з процентною ставкою по кредиту, та про розміри та підстави відповідальності за невиконання умов кредитування, що в свою чергу виключає стягнення заборгованості за непідтвердженими кредитними правовідносинами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, оскільки такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону, відповідає матеріалам справи та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків у зв'язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 21 серпня 2017 року.
Доводи апеляційної скарги банку про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по процентам, оскільки зазначені зобов'язання передбачені Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Колегія суддів, дослідивши вказані витяги, приходить до висновку, що вони не можуть бути підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по процентам, оскільки Кредитний договір, укладений між сторонами, не має присвоєного номеру, вказані витяги не підписані ОСОБА_1 , а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 серпня 2017 року шляхом підписання анкети-заяви.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні з ОСОБА_1 кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а сторонами не було дотримано форми кредитного договору у частині визначення розміру процентів.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяте перед позивачем кредитне зобов'язання лише у розмірі збільшеного кредитного ліміту 5 000 грн.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розміру заборгованості за тілом кредиту з наступних підстав.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості по тілу кредиту та простроченної заборгованості по тілу кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника за тілом кредиту.
Заборгованість відповідача 51 399, 38 грн. (прострочене тіло кредиту) є складовою загальної заборгованості по тілу кредиту, який ОСОБА_1 отримав і не повернув банку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Так, матеріалами справи встановлено, що кредитна картка відповідача була відкрита 06.12.2017 року та перевипускалася у 2018 році, термін дії останньої до квітня 2022 року(а.с. 21).
Згідно довідки банку, по карткам ОСОБА_1 встановлювався кредитний ліміт, який станом на 2020 рік досягав 50 000 грн.(а.с. 20).
Крім того, згідно виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , він активно користувався кредитними коштами (отримував готівку у банкоматі, купував товари, перераховував кошти на інші рахунки тощо та частково здійснював повернення коштів банку), внаслідок чого і виникла заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 51399,38 грн., яку ОСОБА_1 отримав і не повернув банку(а.с. 137-145).
З урахуванням наведених обставин, беручи до уваги розрахунок банку суми заборгованості відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість по тілу кредиту у сумі 51 399,38 грн.
Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку про необхідність скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованості по тілу кредиту у сумі 51 399,38 грн.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 230,80 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2021 року скасувати в частині частково задоволених позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту та в частині стягнення судового збору та ухвалити у цих частинах нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2017 року, а саме - заборгованість за тілом кредиту у розмірі 51 399,38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 4230,80 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко