Провадження № 22-ц/803/5307/21 Справа № 199/5733/20 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
08 червня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря - Синенка Є.А.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначав, що на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року, заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2012 року та судового наказу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2020 року з позивача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей та відповідачки в розмірі 1/3, 1/4 та 1/6 частки від доходів позивача, що в загальному розмірі перевищує 70% доходу позивача. За таких обставин, а також посилаючись на свій скрутний матеріальний стан, наявність заборгованості зі сплати аліментів на підставі рішення суду апеляційної інстанції, що в подальшому призведе до виникнення заборгованості по сплаті аліментів і на другу дитину, позивач просив суд зменшити розмірі аліментів, визначений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року на утримання дитини сторін ОСОБА_3 з 1/3 до 1/6 частки від усіх доходів позивача.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволено частково.
Змінено шляхом зменшення розмір аліментів, визначений рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,8 гривень.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким частково задовольнити позов та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31/96 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що в разі зменшення розміру аліментів, які сплачуються на утримання дитини - сина ОСОБА_3 до 1/4 частки усіх доходів, загальний розмір аліментів, які сплачуватиме позивач буде становити 62,5% його доходів, у зв'язку з цим, з урахування інвалідності дитини вважає, що розмір аліментів може бути зменшено до 31/96 частки, що не буде перевищувати 70% доходу позивача та не буде суперечити вимогам закону.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення у даній справі відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року за наслідками перегляду рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітної плати (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 02 березня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття або до зміни матеріального становища сторін у справі. 05 грудня 2011 року на вказане рішення суду апеляційної інстанції видано виконавчий лист, за яким 07 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження №30248262. Дані обставини підтверджуються копією рішення суду апеляційної інстанції, копією виконавчого листа, копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.9-11).
Крім того, 20 березня 2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області у справі №180/335/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання їх спільної дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 03 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказані обставини підтверджуються копією судового наказу, копією свідоцтва про шлюб, копією паспорту, копією свідоцтва про народження дитини (а.с.13-15, 17, 18).
Також, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2012 року по справі №2-3530/11 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісяця, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вісімнадцяти років - до ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи стягнення з 02 березня 2011 року. Дані обставини підтверджуються копією відповідного рішення суду.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року по справі №199/2302/20 (провадження №2/199/1302/20) частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та вирішено зменшити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 за рішенням суду від 20 січня 2012 року по справі №2-3530/11, визначивши до стягнення щомісяця з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вісімнадцяти років - ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи стягнення з дня набрання чинності зазначеним рішенням. Відкликано виконавчий лист, виданий на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2012 року. Вказане судове рішення від 05 листопада 2020 року набрало законної сили 15 грудня 2020 року, що підтверджується його копією, наявною в матеріалах справи.
Як встановлено судом зі змісту матеріалів цивільної справи та у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України з пояснень представників сторін, наразі відсутні будь-які нові обставини та зміни у матеріальному, сімейному стані, стані здоров'я сторін, які б не були оцінені в рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року по справі №199/2302/20 (провадження №2/199/1302/20).
Згідно ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Аналогічні положення містяться в нормах ст.26 Закону України «Про оплату праці», ст.128 КЗпП України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції правильно виходив з того, що наразі з позивача підлягають стягненню аліменти на утримання двох дітей - в розмірі 1/3 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в розмірі 1/4 частки на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також після зменшення розміру і аліменти на утримання відповідача в розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) позивача. Загальний розмір стягуваних з позивача наразі аліментів у процентному співвідношенні до розміру його доходу (заробітку) має наступний вигляд: 1/3+1/4+1/8=8/24+6/24+3/24=17/24х100%=17100:24=70,8(3)%. Таким чином, на даний час з позивача стягуються аліменти, загальний розмір яких перевищує встановлений законом максимальний граничний розмір відрахувань із доходу (заробітку) платника аліментів на 0,8(3)%.
Суд першої інстанції правильно врахував, що з моменту ухвалення рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року про стягнення аліментів на спільну дитину сторін змінився сімейний стан позивача у вигляді появи в нього другої дитини від іншої жінки, на яку (дитину) він також сплачує аліменти, а також прийняв до уваги, що на теперішній час загальний розмір відрахувань із доходу (заробітку) позивача перевищує встановлений законом максимальний граничний розмір відрахувань, суд прийшов до вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, однак частково - шляхом зменшення визначених до стягнення з позивача апеляційним судом аліментів на дитину сторін з 1/3 частки до 1/4 частки, а не до 1/6 частки, як просить позивач. Частковість задоволення позову зумовлена тим, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частки буде надмірним, несправедливим по відношенню до дитини сторін з огляду на те, що на другу дитину позивач сплачує 1/4 частку від своїх доходів (заробітку), крім того, спільна дитина сторін по справі має статус дитини-інваліда, а отже не може отримувати менший розмір утримання від позивача, ніж його друга дитина, яка такого статусу не має.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції надмірно зменшив розмір аліментів на утримання дитини сторін, не врахував усіх обставин справи, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що з нього стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей та відповідачки в розмірі 1/3, 1/4 та 1/6 частки від доходів позивача, що в загальному розмірі перевищує 70% доходу позивача, а також посилався на свій скрутний матеріальний стан, наявність заборгованості зі сплати аліментів на підставі рішення суду апеляційної інстанції, що в подальшому може призвести до виникнення заборгованості по сплаті аліментів і на другу дитину.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну правову оцінку усім обставинам справи у розумінні ст.ст. 180, 182, 192 СК України, в тому числі статусу дитини-інваліда, на яку стягуються аліменти, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, стягнутих з позивача на користь відповідачки на утримання сина, з 1/3 до 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.
Інші доводи апеляційної скарги відповідачки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко