Провадження № 22-ц/803/5167/21 Справа № 212/9301/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
08 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 25 березня 2021 року, -
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 30 листопада 2020 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких: 30% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 500 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Судом не враховано, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням істотно змінився звичайний спосіб життя позивача, оскільки він позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації свого життя. Внаслідок професійного захворювання, отриманого на підприємстві відповідача позивач постійно відчуває біль та важкість в грудній клітці, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості.
Вважають, що обов'язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянню моральних страждань позивачу.
Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди.
ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що судом надано більшу перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог позивача.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Відзиви на апеляційні скарги не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 02 жовтня 1997 року по 02 серпня 2000 року підземним гірничим робочим на шахті В.І. Леніна, з 02 серпня 2000 року по 26 лютого 2007 року - підземним кріпильником на шахті В.І. Леніна, з 27 липня 2009 року по 05 березня 2018 року - підземним кріпильником на шахті «Тернівська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 18-21).
Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 серпня 2020 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю фіброгенної дії (а.с. 9).
Відповідно до п. 18 Акту, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці та пил, переважно фіброгенної дії (а.с. 10).
Висновком МСЕК від 30 листопада 2020 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких: 30% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 12
Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що позивачем не доведено жодним доказом спричинення йому моральної шкоди, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що обов'язок ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки підприємство не вчиняло будь - яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з ушкодженням здоров'я та заподіянню моральних страждань позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, професійні захворювання позивача виникли за обставин праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 серпня 2020 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю фіброгенної дії (а.с. 9).
Висновком МСЕК від 30 листопада 2020 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, з яких: 30% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 12
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «Кривбасзалізрудком» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом надано більшу перевагу позиції позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду враховано відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 30-51).
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.
Зокрема, судом враховано характер професійних захворювань, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, період роботи позивача на підприємстві відповідача.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями істотно змінився звичайний спосіб життя позивача, оскільки він позбавлений можливості працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації свого життя. Внаслідок професійного захворювання, отриманого на підприємстві відповідача позивач постійно відчуває біль та важкість в грудній клітці, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель.
У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг позивача та відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, період роботи позивача на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 150 000 гривень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: