Справа № 931/651/20 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В.
Провадження № 22-ц/802/430/21 Категорія: 16 Доповідач: Здрилюк О. І.
31 травня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Карпук А.К., Осіпука В.В.,
секретар судового засідання - Концевич Я.О.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ГУ Держгеокадастру у Волинській області - Ковальчук О.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства «Сім'ї Янчинських» до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року,
17 серпня 2020 року Селянське фермерське господарство (далі - СФГ) «Сім'ї Янчинських» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4929/15-20-СГ від 01.06.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Адамчуком Р.Є. 19.06.2020 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485200:04:000:1132, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 15.08.2020 .
Вважає, що видача вище вказаного наказу та реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 здійснені з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів СФГ «Сім'ї Янчинських», які підлягають захисту.
СФГ «Сім'ї Янчинських» 02.11.1992 зареєстровано як юридичну особу. Для здійснення своєї діяльності з 1994 року СФГ «Сім'ї Янчинських» використовує на праві постійного користування земельну ділянку площею 50,04 га, яка рішенням №15/11 Локачинської районної ради від 22.03.1994 була надана ОСОБА_4 , як учаснику (засновнику) СФГ «Сім'ї Янчинських» у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, та на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування серії ВЛ №20 від 30.05.1994, що був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17 та є чинним.
Законом не передбачено права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ без створення такого СФГ. Тобто, у правовідносинах користування земельною ділянкою площею 50,04 га відбулася фактична заміна землекористувача і обов'язки землекористувача земельної ділянки перейшли до селянського (фермерського) господарства.
ОСОБА_4 - учасник (засновник) СФГ «Сім'ї Янчинських» помер у 2009 році. Разом із тим позивач продовжує користуватися земельною ділянкою площею 50,04 га, розташованою на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, що підтверджується податковою декларацією з плати за землю від 19.02.2020 та звітом про площі станом на 01.12.2019.
Незважаючи на це, без позбавлення СФГ «Сім'ї Янчинських» права користування зазначеною земельною ділянкою та без погодження з СФГ був проведений її частковий поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14,5793 га 0722485200:04:000:0940 - 25,4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6,2874 га, в частині земельної ділянки площею 14,5793 га за кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1129 - 2 га, 0722485200:04:000:1135 - 2 га, 0722485200:04:000:1132 - 2 га, 0722485200:04:000:1136 - 2 га, 0722485200:04:000:1130 - 2 га, 0722485200:04:000:1133 - 2 га, 0722485200:04:000:1134 - 2 га ,0722485200:04:000:1131 - 0,579 га.
Відповіддю від 17.07.2020 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повідомило та надало позивачу копію наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким земельна ділянка за кадастровим номером 0722485200:04:000:1132 була надана у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.
19.06.2020 на підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 0722485200:04:000:1132 для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, який є державним органом, однією з функцій якого є ведення державного обліку і реєстрації земель, а також забезпечення достовірності інформації про наявність та використання земель, не міг не знати, що СФГ «Сім'ї Янчинських» є постійним користувачем земельної ділянки, яка була надана саме для функціонування підприємства позивача; поділ та передача земельної ділянки, що перебуває у користуванні СФГ неможлива без погодження з землекористувачем до припинення в останнього права постійного користування. Жодних рішень про припинення СФГ «Сім'ї Янчинських» права постійного користування земельною ділянкою площею 50, 04 га, розташованої за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району, не приймалося.
Таким чином, видачею оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, на підставі якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, протизаконно позбавлено постійного землекористувача СФГ «Сім'ї Янчинських» законного права користування вказаною земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного, позивач просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4929/15-20-СГ від 01.06.2020 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 0722485200:04:000:1132 площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105447107224, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 52764468 від 22.06.2020, а також стягнути солідарно з відповідачів понесені судові витрати.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4929/15-20-СГ від 01.06.2020 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 0722485200:04:000:1132 площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105447107224, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 52764468 від 22.06.2020.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_2 на користь Селянського фермерського господарства «Сім'ї Янчинських» по 2102 грн. з кожного судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 50,04 га на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області. Таким чином, видача Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області наказу про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2 га, яка входить у межі земельної ділянки 50,04 га і знаходиться у постійному користуванні СФГ «Сім'ї Янчинських», з користування позивача у встановленому законом порядку не вилучалася, право постійного користування позивача на земельну ділянку площею 50,04 га, що знаходиться на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області не припинено - порушує права позивача через те, що інвентаризація, надання вказаної земельної ділянки у власність відбулися без урахування правовстановлюючих документів на земельну ділянку СФГ «Сім'ї Янчинських» площею, 50,04 га, унаслідок чого земельна ділянка, право на яку у позивача виникло на підставі Державного акта про право постійного користування від 30.05.1994, стала накладатися на земельну ділянку, яка надана у власність відповідачу ОСОБА_2 , у зв'язку із чим оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області підлягає визнанню недійсним, а запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га, яка входить в межі земельної ділянки площею 50,04 га - підлягає скасуванню.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без повного з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Право постійного користування земельною ділянкою відповідної площі та у відповідних межах має підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами.
Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у згаданій редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у згаданій редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не громадянину України, а спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону на момент створення позивача; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Сільська, селищна Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, надану господарству земельну ділянку.
Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ «Сім'ї Янчинських» було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
Судом встановлено, що юридичну особу - Селянське фермерське господарство «Сім'ї Янчинських» зареєстровано 02.11.1992, що стверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №399409 та витягом із реєстру (а.с.14-16, 22-зворот).
Засновником і головою цього СФГ був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).
Із дослідженого апеляційним судом архівного витягу з рішення Локачинської районної ради народних депутатів від 25.04.1991 року №5/17 встановлено, що рада, розглянувши клопотання ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки у довічне спадкове володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, вирішила надати сім'ї ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 10 га згідно рішення районної комісії по земельній реформі (протокол №1 від 11.04.1991) з площ районного земельного запасу в межах колгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в тому числі 4,8 га ріллі за рахунок поля і грунтозахисної сівозміни та покращення пасовищ - 5,2 га.
Про виділення цьому СФГ в довічне успадковане володіння 10 га сільськогосподарських угідь зазначено і в Статуті СФГ, затвердженому розпорядженням Локачинської РДА від 02.02.1993 №23, який досліджено судом апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону на момент видачі Державного акта від 1994 року) для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України,- 100 гектарів ріллі. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, передбачених частиною першою цієї статті, визначають районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель.
На підставі рішення №15/11 Локачинської районної ради від 22.03.1994 ОСОБА_4 , як учаснику (засновнику) СФГ «Сім'ї Янчинських» була надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради, про що було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ВЛ №20, який 30 травня 1994 року зареєстровано за №17 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею у Локачинській районній раді (а.с.23).
З аналізу вище наведених норм права можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов'язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 січня 2002 року), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, як на момент створення СФГ, так і на даний час, є добровільна відмова від земельної ділянки.
Розпорядженням Локачинської РДА №214 від 20.08.2008, відповідно до клопотання голови СФГ «Сім'ї Янчинських» ОСОБА_4 від 14.08.2008, припинено право користування частиною земельної ділянки площею 23,7 га пасовищ селянським фермерським господарством «Сім'ї Янчинських». Цю земельну ділянку передано в землі запасу Старозагорівської сільської ради. Доручено Управлінню земельних ресурсів у Локачинському районі внести відповідні зміни в земельно-облікову документацію (а.с.86).
Фактичне припинення позивачем права користування цією частиною земельної ділянки встановлено розпорядженнями голови Локачинської РДА №№43 та 211 від лютого та липня 2010 року, якими надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення ФГ «Надія» (а.с.87, 88), а також рішенням господарського суду Волинської області від 15.08.2011 у справі №02/151-53, яке не скасовано (а.с.89-91).
Зазначена обставина не підлягає доказуванню відповідно до приписів статті 82 ЦПК України та не спростована позивачем.
Після припинення права користування частиною земельної ділянки площею 23,7 га пасовищ саме Селянське фермерське господарство «Сім'ї Янчинських» зобов'язане було оформити відповідні документи щодо визначення площі та меж користування земельною ділянкою, яка залишилася у постійному користуванні господарства.
Проте, зазначених дій позивач не здійснив, у зв'язку із чим не довів тієї обставини, що надана на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка у власність ОСОБА_2 площею 2 га входить у межі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ «Сім'ї Янчинських».
Посилання представника позивача на постанову Волинського апеляційного суду Волинської області від 18.08.2020, якою відмовлено у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Старозагорівської сільської ради, Локачинської районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно - відхиляється апеляційним судом, оскільки зазначеним судовим рішенням не встановлювалися обставини щодо площі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні СФГ «Сім'ї Янчинських».
З урахуванням приписів статті 13 ЦПК України судом апеляційної інстанції було роз'яснено сторонам право заявляти клопотання, однак, такі не заявлялися, у тому числі і щодо проведення відповідної експертизи, за допомогою висновків якої можливо було встановити межі користування позивачем земельною ділянкою, яка фактично знаходиться у його постійному користуванні та чи входить у ці межі надана відповідачу у власність земельна ділянка площею 2 га.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, свобод чи законних інтересів винесеним відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області наказом № 3-4929/15-20-СГ від 01.06.2020 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 та передачею у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 0722485200:04:000:1132 площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, у зв'язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений відповідачем ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 6306 грн. підлягає відшкодуванню позивачем.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові Селянського фермерського господарства «Сім'ї Янчинських» до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з Селянського фермерського господарства «Сім'ї Янчинських» на користь ОСОБА_2 6306 (шість тисяч триста шість) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді