Справа № 161/3344/21 Провадження № 22-ц/802/876/21 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Категорія: 47 Доповідач: Бовчалюк З. А.
про залишення апеляційної скарги без руху
08 червня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Бовчалюк З.А., вивчивши апеляційну скаргу відповідача Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних ,
встановив:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року позов в даній справі задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна Казначейська служба України Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подала апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.
Відповідно до положень п.3 ч.4 статті 356 ЦПК до апеляційної скарги має бути доданий документ про сплату судового збору або документи, які дають підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам п.3 ч.4 статті 356 ЦПК України, оскільки заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі, визначеному пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3574-VІ (далі - Закон України «Про судовий збір») або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону і такі документи відсутні в матеріалах справи.
У поданій апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання, в якому посилаючись на те, що установа утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з відповідним обсягом фінансування та недостатність передбачених кошторисних призначень, та відповідних асигнувань для сплати судового збору, просить звільнити його від сплати судового збору.
Указує, що сплата судового зобу за подання апеляційної скарги уданій справі призведе до погіршення майнового стану Казначейства України, як юридичної особи та до витрачання бюджетних коштів.
У задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Тобто, підставою для звільнення від його сплати є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08.07.2011№ 3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідно до п.17 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення відповідача Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області від сплати судового збору.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Таким чином, особі, яка подає апеляційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 908,00).
Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи викладене, за подання даної апеляційної скарги скаржнику, слід доплатити судовий збір, в розмірі 1362 грн (908 грн х150%) за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Волин. обл /м.Луцьк/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувачаUA938999980313121206080003550 , Код класифікації доходів бюджету 22030101, Призначення платежу;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Волинський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідна квитанція (оригінал) або квитанції (оригінали) мають бути подані до апеляційного суду. У разі якщо заявник, згідно з законом, звільнений від сплати судового збору йому необхідно подати до апеляційного суду документи, які підтверджують таке право.
Враховуючи зазначені обставини, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху на підставі ст. 357 ЦПК України, надати строк для усунення відмічених недоліків.
Керуючись ст. 136, ч.2 ст. 357 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу відповідача Державної Казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2021 року у даній справі залишити без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання вимоги суду у зазначений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя