Справа № 420/7669/21
08 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дії щодо зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дії щодо зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 17.05.2021 року адміністративний позов залишений без руху, позивачу повідомлено про необхідність усунути, зазначені в ухвалі суду недоліки, у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На виконання ухвали суду від 04.06.2021 року, позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення з адміністративним позовом.
Так, позивач в клопотанні про поновлення строку звернення з адміністративним позовом зазначає, що позивач є необізнаним в законодавстві, а тому не міг оперативно визначити порушення своїх прав.
Крім того, позивач посилається на приписи КАС України щодо того, що суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Викладене, на думку позивача, свідчить про поважність причин пропуску звернення до суду з позовом у даній справі.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 27.04.2021р. (дата зазначена відділенням поштового зв'язку на конверті) та оскаржує відмову відповідача щодо виплати йому грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Суд зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у квітні-травні кожного року при отриманні щорічної допомоги до 5 травня, починаючи з 2015 року.
Крім того, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) про визнання таким, що не відповідає Конституції України, окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, жодним чином не впливає на правовідносини, які виникли до дати його постановлення.
З огляду на викладене, суд зазначає, що на дані спірні правовідносини поширюються вимоги щодо шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про визнання протиправною відмову відповідача щодо доплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період 2020 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату такої допомоги, а отже даний адміністративний позов подано з пропуском строку звернення до суду.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 18.11.2020 року у справі № 380/5202/20.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що впровадження карантину в березні 2020 року та по квітень 2021 року обумовило неможливість звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, зважаючи на наявність можливості подання адміністративного позову не тільки безпосередньо до канцелярії суду, а направлення засобом поштового зв'язку чи електронного зв'язку. Разом з тим, додані до адміністративного позову докази звернення до відповідача з заявою про здійснення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, свідчать про відсутність перешкод для вчинення дій направлених на поновлення прав, свобод та інтересів позивача. Зокрема, відповідно до копії заяви позивача та відповіді відповідача, листування відбувалось під час перебування Одеської області в “червоній” карантинній зоні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для визнання зазначених позивачем причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку на звернення з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи зазначене, позивачем пропущено строки звернення до суду з даним адміністративним позовом, а зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними.
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд повертає адміністративний позов ОСОБА_2 до Балтського відділу управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 256, 295 КАС України суддя
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправними дії щодо зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.
Суддя О.М. Тарасишина