про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 червня 2021 р. справа № 400/4020/21
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з
позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості за рішеннями судів;
2) зобов'язати відповідача забезпечити повернення заборгованості по пенсійним виплатам після їх перерахунку з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року та з 01.04.2019 року по 01.02.2021 року, з урахуванням визначеного рівня інфляції та індексації пенсії, а також здійснити розрахунок та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року у повному обсязі та зазначити суму боргу, порядок і строки його погашення відповідачем у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Так, як вбачається з позову, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року у справі № 400/1771/20 зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, а рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі № 400/5238/20 зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Миколаївського обласного військового комісаріату від 21.10.2020 року № 12/6763 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання зазначених рішень суду, відповідач перерахував суму пенсії, однак не виплатив, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування. Позивач вважає, що зобов'язання відповідача виплатити нараховану суму пенсії є ефективним способом захисту його порушених прав та належною гарантією остаточного вирішення спору.
Як встановлено судом, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року у справі № 400/1771/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області:
1) визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зменшення розміру виплати підвищення пенсії ОСОБА_1 у період з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року;
2) зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року;
3) у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зменшення розміру виплати нарахованої пенсії у період з 01.01.2019 року по 04.03.2019 року, з 05.09.2019 року по 31.12.2019 року та зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, з 05.09.2019 року по 31.12.2019 року у розмірі 100 % суми підвищення пенсії - відмовлено.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року у справі № 400/1771/20 набрало законної сили 07.08.2020 року та 12.08.2020 року судом виготовлено виконавчий лист.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі № 400/5238/20 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області:
1) визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Миколаївській області у перерахунку з 01.04.2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Миколаївського обласного військового комісаріату від 21.10.2020 року № 12/6763 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;
2) зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Миколаївського обласного військового комісаріату від 21.10.2020 року № 12/6763 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року у справі № 400/5238/20 набрало законної сили 25.01.2021 року та 04.02.2021 року судом виготовлено виконавчий лист.
Позивач, звертаючись з даним позовом, фактично просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/1771/20 та № 400/5238/20 в частині виплати пенсії.
Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Отже, приписами статті 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 2-7 ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: " ... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження."
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, основні позовні вимоги про 1) визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати заборгованості за рішеннями судів та 2) зобов'язання відповідача забезпечити повернення заборгованості по пенсійним виплатам після їх перерахунку з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року та з 01.04.2019 року по 01.02.2021 року, з урахуванням визначеного рівня інфляції та індексації пенсії та похідну вимогу про 3) розрахунок та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно із Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року у повному обсязі та зазначити суму боргу, порядок і строки його погашення відповідачем у відповідності до чинного законодавства, не належить розглядати в окремому судовому провадженні, відтак маються підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 19, 170, 248 КАС України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 400/4020/21.
2. Копію ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу невідкладно разом із позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя А. О. Мороз