про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 року м. Київ № 320/2993/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправно бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Київ, провулок Артилерійський 5-В) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська 40) в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання довідки про грошове забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області без врахування додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення із Збройних Сил України; зобов'язати відповідача надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з врахування додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення з лав Збройних Сил України, а саме: надбавка за кваліфікацію у розмірі 4% посадового окладу; надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%; надбавка за роботу з таємними виробами (носіями) у розмірі 10% посадового окладу; премія у розмірі 10% посадового окладу.
На виконання частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши невідповідність поданої заяви встановленим вимогам, суд у відповідності до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 23 березня 2021 року вирішив залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу строку, на усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:
- належним чином засвідчених доказів щодо звернення позивача до відповідача (станом на час звернення до суду 18.03.2021) та відповідь відповідача на вказане звернення або повідомити суд про причини ненадання таких доказів;
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу, зокрема, із приведенням прохальної частини адміністративного позову у відповідність, шляхом зазначення станом на який період часу потрібна бути оформлена довідка, на підставі яких вимог (статей) Закону України та/або положень постанови Кабінету Міністрів України та з якого періоду часу позивач просить здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, у вищевказаній ухвалі суд вказував на те, що позивачем не зазначалося, станом на який період часу та на підставі яких вимог (статей) Закону України та/або положень постанови Кабінету Міністрів України повинна бути оформлена довідка, ненадання якої відповідачем стало підставою спору, а також за який періоду часу позивач просить здійснити перерахунок з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Відтак, суд констатував, що абстрактність та незрозумілість вимог позивача у відповідній частині позову навіть у разі наявності передбачених на те підстав - позбавляє суд можливості застосувати ефективний спосіб захисту разом із дотриманням позивачем строків на звернення до суду.
Тобто, суд зазначив, що зміст заявлених позовних вимог повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, а тому пропонував позивачеві привести прохальну частину позову у відповідність до вимог чинного законодавства.
Через канцелярію суду від позивача 26 травня 2021 року надійшов уточнений адміністративний позов та документи на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Однак, дослідивши зміст прохальної частини уточненого позову суд встановив, що позивачем не було виконано вимоги ухвали суду від 23 березня 2021 року, оскільки прохальна частина уточненого позову не містила відомостей про те, станом на який період часу позивач просить зобов'язати відповідача надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення та з якого періоду часу просить суд здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
У зв'язку з тим, що відсутність такої інформації та раніше вказана абстрактність позовних вимог перешкоджає можливості встановити дотримання позивачем строку на звернення до суду і, як наслідок, підстав для відкриття провадження у справі, суд ухвалою від 31 травня 2021 року вирішив за доцільне продовжити позивачеві на п'ять днів строк для усунення недоліків поданої заяви у раніше визначений спосіб.
02 червня 2021 року судом отримано заяву позивача, у якій він на виконання вимог ухвали суду від 23 березня 2021 року просив уточнити заявлені позовні вимоги шляхом викладу прохальної частини позову в редакції, наведеній у поданій ним заяві, а саме:
- визнати бездіяльність Київського обласного територіального центу комплектування та соціальної підтримки щодо надання оновленої довідки про грошове забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення із Збройних Сил України - протиправною;
- зобов'язати Київський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 05 березня 2019 року, з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення з лав Збройних Сил.
Дослідивши зміст заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, із первинною позовною заявою позивач звернувся до суду 18 березня 2021 року.
При цьому, у якості основних підстав для подання і розгляду даного позову Київським окружним адміністративним судом, позивач вказав на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі №826/3858/18 та роз'яснення Верховного Суду за подібною категорією справ (постанова від 24 червня 2020 року №160/8324/19.
Суд звертає увагу, що у відповідності до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, а ні первісна, ні уточнена позовні заяви не містять вкладу обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, починаючи з того моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення останніх.
Утім, позивач лише вказує на те, що у лютому 2021 року він звернувся до відповідача та третьої особи з приводу подання довідки про грошове забезпечення з врахуванням додаткових складових грошового забезпечення та перерахунку пенсії позивача з врахуванням цих складових грошового забезпечення.
Як наслідок, ненадання зазначеної довідки відповідачем на переконання позивача було допущенням даним суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності, що власне і стала предметом оскарження в межах розгляду даної адміністративної справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, Верховний Суд в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та вказав, що:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, суд зазначає, що не отримання позивачем оновленої довідки про грошове забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення із Збройних Сил України, а також не подання такої довідки відповідачем третій осіб на заяву позивача - не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних гарантій Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, яка є обов'язковою для суду першої інстанції.
У зв'язку з чим, не отримання позивачем відповіді від Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на його звернення у лютому 2021 року не є відліком обчислення шестимісячного строку звернення до суду, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, суд вкотре звертає увагу, що позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог знову не вказує, станом на який період часу він просить зобов'язати відповідача надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення, оскільки зазначає лише дату, починаючи з якої мав би бути здійснений перерахунку пенсії позивача.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як наслідок, з урахуванням викладеного у сукупності, з метою забезпечення доступу до правосуддя, дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачеві усунути виявлені та вказані вище недоліки поданої заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу, зокрема, із приведенням прохальної частини адміністративного позову у відповідність, шляхом вказівки у прохальній частині позову станом на яку дату підлягає оформленню така довідка;
- заяви про поновлення строку на звернення до суду з зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху повторно.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк та спосіб, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.