07 червня 2021 року м.Київ №320/14263/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, визначені в рішенні № 930040304425 від 09.12.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області) здійснити (або організувати здійснення) перерахунок та виплату мені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 70% від розміру моєї місячної заробітної плати - 64 624,00 грн., зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020, без обмежень граничного розміру пенсії, починаючи з 13 грудня 2019 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії між фактично отриманої та перерахованої її суми за минулий час.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.11.2001 до 06.05.2020 перебував на публічній службі в органах прокуратури. Позивачу з 2006 безтерміново встановлена ІІ група інвалідності, у зв'язку з чим, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у статусі пенсіонера по інвалідності, а з листопада 2014 року позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 70 % від суми місячного заробітку з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове пенсійне страхування на посаді начальника відділу роботи з кадрами Дніпровської екологічної прокуратури та до грудня 2020 складала 7397,97 грн. У травні 2020 року він звільнився з посади заступника начальника відділу роботи з кадрами прокуратури АР Крим та органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією. У грудні 2020 він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки, наданої Офісом Генерального прокурора від 23.11.2020 №21-1835 зп, про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами чинними станом на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу, яка складає 64624 грн. Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.12.2020 у розмірі 60 % від суми місячного заробітку, та встановив розмір пенсії після проведеного перерахунку -17690,00 грн. із застосування обмеження граничного розміру. Дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 60 % від суми місячного заробітку та обмеження виплати призначеної пенсії максимальним розміром, позивач вважає протиправними, як такі, що вчиненні не на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зважаючи на ту обставину, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахування пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначались вже згідно положень нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ, тому наявність у позивача права на перерахування пенсії має вирішуватись у відповідності до приписів чинної статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-УІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. А на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було. З вищенаведеного слідує, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Головне управління Пенсійного фонду України Київської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, Частиною 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Постановою Кабінету міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 № 1155 (далі - постанова № 1155) затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, пунктом 7 постанови № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".
Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, надав відповідь на відзив, у якій просив суд не приймати до уваги доводи, викладені у відзиві відповідача, у зв'язку з тим, що вони не мають відношення до обставин даної справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_2 , виданим 19.08.2019 органом №3215 (а.с. 9).
Позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що позивач має інвалідність ІІ групи з 1993 року, а з 02.12.2006 позивачеві встановлена інвалідність ІІ групи довічно, що підтверджується довідкою Єнакіївської міжрайонної МСЕК загального профілю серії ДОН-5 №204338 від 02.12.2006 (а.с. 24-25).
У період з 12.11.2001 до 06.05.2020 позивач проходив публічну службу в органах прокуратури, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача (а.с. 26-51).
З пенсійної справи позивача вбачається, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок роботи прокурором з 06.07.1993 та з 01.12.2006 - довічно, та з 07.11.2014 позивачеві була перерахована пенсія по інвалідності відповідно до ч.2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року станом на 24.08.2014 у розмірі 70 % від чинної на той час заробітної плати на посаді працівника прокуратури, розмір пенсії 7397,97 грн. (а.с. 21, 85).
06.05.2020 позивач звільнився з посади заступника відділу роботи з кадрами прокуратури Автономної Республіки Крим та органів прокуратури України у зв'язку з реорганізацією на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 50-51).
Офіс Генерального прокурора надав позивачеві довідку №21-1835 зп від 23.11.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, обрахованої відповідно до Рішень КСУ від 13.12.2019 №7(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 за нормами чинними на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною посадою начальника відділу. Згідно вказаної довідки розмір грошового забезпечення позивача складає 64624,00 грн., в т.ч. посадовий оклад - 46 160 грн., надбавка за вислугу років (20%) - 9232,00 грн., матеріальні допомоги (1/12) для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань - 4616,00 грн. та 4616,00 грн. (а.с. 22).
02.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора №21-1835 зп від 23.11.2020.
За результатами розгляду заяви, відповідачем 03.12.2020 та 07.12.2020 були прийняті рішення №930040304425 про перерахунок пенсії за заявою ОСОБА_1 , а саме:
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 03.12.2020 14:22) вид перерахунку пенсії - макетна обробка; шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 03.12.2020 (а.с.89);
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 03.12.2020 14:27) вид перерахунку пенсії - індивідуально (масовий) (у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму); шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 03.12.2020 (а.с.90);
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 03.12.2020 14:51) вид перерахунку пенсії - у зв'язку з уточненням даних в ЕПС; шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 03.12.2020 (а.с. 91);
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 07.12.2020 16:10) вид перерахунку пенсії - зміна окладу; шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 02.12.2020 (а.с. 92);
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 07.12.2020 16:14) вид перерахунку пенсії - макетна обробка; шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 02.12.2020 (а.с.93);
- рішення № 930040304425 (дата та час розрахунку 07.12.2020 16:18) вид перерахунку пенсії - у зв'язку з уточненням даних в ЕПС; шифр та вид пенсії - пенсія за віком - 143, пенсія по інвалідності; умови призначення - ЗУ "Про прокуратуру", середньомісячний заробіток - 64624,00 грн.; дата перерахунку - 02.12.2020 (а.с. 17-18).
Вищезазначеними рішеннями позивачу перераховано пенсію з 01.10.2020 до 30.11.2020 у розмірі 60 % грошового забезпечення у розмірі 38774,40 грн. (64624 грн. 00 коп. х 60% = 38774,40 грн.), але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму 17120 грн., а з 01.12.2020 у розмірі 60 % грошового забезпечення у розмірі 38774,40 грн. (64624 грн. 00 коп. х 60% = 38774,40 грн.), але не більше 17690 грн.
Позивач вважає зменшення відсотків грошового забезпечення, застосоване під час перерахунку пенсії та обмеження розміру пенсії протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників на момент призначення пенсії позивачу визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно із частиною 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ ( в редакції станом на 08.09.2014), пенсія прокурорам призначалась в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час; може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (який набрав чинності 01.01.2015) частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ було викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
З 15.07.2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-УІІ), на цій підставі втратила чинність частина тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
У новому Законі "Про прокуратуру" № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86. Так, частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Щодо умов та порядку перерахунку вже призначених пенсій, то ч. 20 ст. 86 Закону № 1697- VII містила відсильну норму про те, що дане питання визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом. Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; натомість частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.
Отже, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.
Відтак, з 13.12.2019 Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин справи, суд вважає, що з 13.12.2019 у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а також у зв'язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових заробітної плати як при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам. А отже, вказана постанова, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача. Також з 01.01.2020 постановою КМ № 1155 від 11.12.2019 було передбачено чергове підвищення посадових окладів та надбавок.
Таким чином, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови №657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019.
Разом з тим, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 "Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії".
Отже, враховуючи факт отримання позивачем довідки Офісу Генерального прокурору №21-1835 зп від 23.11.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020, яка свідчить про зміну складових заробітної плати та її розміру, то позивач має право на перерахунок пенсії з 01.10.2020.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача після ухвалення Конституційним Судом рішення № 7-р/ІІ/2019 від 13.12.2019, разом з тим, здійснив такий перерахунок з 01.10.2020, при цьому застосував при такому перерахунку інший відсоток пенсії до заробітної плати (60%), ніж тий, що був на час призначення пенсії позивачу, та обмежив місячний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Щодо права позивача на перерахунок пенсії в розмірі 70 % від суми місячної заробітної плати, то суд приймає до уваги, що саме в такому відсотковому розмірі позивачу була призначена пенсія відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і він її отримував до 01.10.2020. На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.13 та 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Суд вважає безпідставним застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, які передбачають розмір пенсії 60 % від заробітної плати, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах №№ 21-348а/13, № 21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), № 127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, по зразковій справі № 240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку.
Таким чином, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, застосовуючи інший розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв не на підставі Конституції та законів України. Відповідачем не доведено правомірність здійснення такого перерахунку пенсії позивача, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Також, суд не погоджується з аргументом відповідача про те, що на законодавчому рівні встановлена максимальна пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з таких мотивів. Суд звертає увагу на те, що відповідач в обґрунтування такого обмеження послався на норми ст.86 Закону № 1697-УІІ .
Згідно абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ (в редакції на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність..."
Разом з тим безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Таку правову позицію сформулював Верховний Суд (справа №360/1428/17). У постанові від 12.11.2019 зазначено, що дія положень закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1.01.2016 (згідно з п.2 "Прикінцевих положень"). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 у справі 360/1427/17, що повинна враховуватись судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за інвалідністю внаслідок роботи прокурором і пенсія була призначена за Законом №1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Таким чином, новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІ, від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 зазначає, що в рішеннях Європейського суду з прав людини закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням обставин даної адміністративної справи, а саме наявність в матеріалах пенсійної справи позивача декількох рішень відповідача від 03.12.2020 та від 07.12.2020 щодо перерахунку пенсії позивача по інвалідності на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №930040304425 від 03.12.2020 та 07.12.2020 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 №21-1835 зп у розмірі 60 % грошового забезпечення з обмеженням граничного її розміру та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років з 01.10.2020 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» із врахуванням довідки Офісу Генерального прокурора №21-1835 зп від 23.11.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 70% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці, без обмеження граничних розмірів, з урахуванням фактичної здійснених пенсійних виплат.
При цьому, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», передбачено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України в 15 - ти областях шляхом приєднання управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та об'єднаних управлінь до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях, а також скорочення граничної чисельності працівників територіальних органів Пенсійного фонду України.
Так, Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Як результат реорганізації функціонує одна юридична особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, а Ірпінський відділ ПФУ є сервісним центром з обслуговування громадян.
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду у Київській області є належним відповідачем у даній справі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 930040304425 від 03.12.2020 та 07.12.2020 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 №21-1835 зп у розмірі 60 % грошового забезпечення з обмеженням її граничного розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) здійснити ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 70% від розміру місячної заробітної плати у розмірі 64 624,00 грн., зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 23.11.2020 №21-1835 зп, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.