07 червня 2021 року Справа № 280/1862/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 14; код ЄДРПОУ 37573822) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.03.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Шокарєвою Альоною Вікторівною (далі - представник), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради, в якому представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу періоду з 26.10.2016 по 07.10.2020 догляду за особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до трудового стажу роботи;
- зобов'язати відповідача врахувати до трудового стажу позивача період з 26.10.2016 по 07.10.2020 догляду за особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про врахування до трудового стажу роботи період догляду за особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу. Відповідач надав відповідь, згідно якої можливо врахувати страховий стаж у відповідності до пункту 9 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при умові, якщо позивач утримує допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, проте відсутні підстави для врахування спірного періоду до трудового стажу. Зазначено, що відповідачу були надані усі необхідні документи для врахування трудового стажу за період з 26.10.2016 по 07.10.2020, у зв'язку із чим позивач вважає дії відповідача щодо відмови у врахуванні спірного періоду до трудового стажу протиправними. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 31.03.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№18585), в якому зазначає, що відповідно до довідки Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 11.11.2019 №177, позивач одержувала допомогу на догляд за інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 02.08.2000 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновками лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2016 по 30.09.2017. Крім того, у рішеннях Розівського управління соціального захисту населення про призначення допомоги від 30.11.2016 та від 24.05.2017 зазначено, ОСОБА_1 отримувала дану допомогу з 01.10.2016 по 30.09.2017. Що стосується довідки, виданої Розівським сектором управління обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на яку посилається позивач, представник відповідача зазначає, що видана ОСОБА_2 про те, що вона знаходиться на обліку та отримує пенсію за віком та надбавку на догляд як інвалід І групи -А встановлену з 26.01.2016 в розмірі 50,00 грн. Дана надбавка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зокрема, інвалідам І групи, одиноким інвалідам ІІ та ІІІ групи, одиноким пенсіонерам, які отримуються пенсії за віком та за вислугою років. Розмір надбавки на догляд встановлено саме для пенсіонера у фіксованій сумі та складає 50,00 грн. Жодного відношення встановлення даної надбавки не має до допомоги, передбаченої статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та яка виплачується управління соціального захисту населення. Також посилається на те, що відповідач може зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 лише ті періоди, за які вона отримувала допомогу на догляд за інвалідом І групи, що виплачувалась управлінням соціального захисту населення з 26.10.2016 по 30.09.2017, та за які позивачу було сплачено страхові внески у визначеному пенсійним законодавством розмірі.
24.03.2021 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№17259), в яких зазначено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення, державних соціальних допомог та компенсацій не отримує.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
23.11.2020 позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою від 23.11.2020 про врахування до трудового стажу роботи періоду догляду за особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.12.2020 №11135-10811/К-02/8-0800/20 повідомлено позивача, що відповідно до пункту статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю 1 групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Позивач, не погодившись з правомірністю такий дій відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та інше. Дія інших законів та нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески. Це. власне, і є принциповою відмінністю між поняттями «трудовий стаж» і «страховий стаж».
Страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (частина друга статті 24 Закону №1058).
Статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, відповідно до пункту 9 статті 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягає один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 вказаного Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Статтею 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд звертає увагу, що відповідно до індивідуальним відомостей про застраховану особу в жовтні 2016 року страховий внесок позивача склав 280,65 гри., що не досягає мінімального страхового внеску у 2016 році, тому до страхового стажу пенсійним органом зараховано 6 днів відповідно.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно пункту 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:
- акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
- документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей- інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Водночас пункт 14 статті 11 Закону №1058-IV передбачено, що один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, починаючи з 01.01.2005 підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, якщо одержують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Для осіб, перелічених у пункті 14 статті 11 Закону №1058-IV страхувальником є органи, які виплачують допомогу і передають відомості про застрахованих осіб до територіальних органів Пенсійного фонду. Зокрема це органи соціального захисту населення.
Таким чином якщо особа, яка здійснювала догляд, отримувала в управлінні соціального захисту населення відповідну допомогу (компенсацію), при обчисленні пенсій цей період буде враховано до ЇЇ страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки виданої Управлінням соціального захисту населення Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 11.11.2019 №177, ОСОБА_1 одержувала допомогу на догляд за інвалідом І групи внаслідок психічного розгляду згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1192 від 02.08.2000 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновками лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» по догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.10.2016 по 30.09.2017.
З наявних в матеріалах справи рішень Розівського управління соціального захисту населення про призначення допомоги від 30.11.2016 та від 24.05.2017 судом встановлено, що ОСОБА_1 отримувала дану допомогу з 01.10.2016 по 30.09.2017.
Що стосується довідки, виданої Розівським сектором обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на яку посилається відповідач, суд зазначає, що дана довідка видана ОСОБА_2 про те що вона знаходиться на обліку Розівського сектору обслуговувалня громадян, отримує пенсію за віком та надбавку на догляд як інвалід І групи -А встановлену з 26.01.2016 в розмірі 50,00 грн.
Дана надбавка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зокрема інвалідам І групи, одиноким інвалідам II та III групи, одиноким пенсіонерам, які отримують пенсії за віком та за вислугою років. Розмір надбавки на догляд встановлено саме для пенсіонера в фіксованій сумі та складає 50 грн. Жодного відношення встановлення даної надбавки не має до допомоги передбаченої cm. 11 Закону Ml 058 та яка виплачується управлінням соціального захисту. Також звертаємо увагу суду, що Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
На підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Для осіб, перелічених у пункті 14 статті 11 Закону №1058-IV страхувальником є органи, які виплачують допомогу і передають відомості про застрахованих осіб до територіальних органів Пенсійного фонду. Зокрема це органи соціального захисту населення.
Тобто, Пенсійний фонд забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб, передавати відомості щодо позивача в даному випадку має Управління соціального захисту населення.
Виходячи з вищезазначеного, суд погоджується з позицією відповідача про те, що пенсійний орган може зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 лише ті періоди, за які вона отримував допомогу на догляд за інвалідом І групи, що виплачувалася управлінням соціального захисту населення 26.10.2016 по 30.09.2017, та за які позивачу було сплачено страхові внески у визначеному пенсійним законодавством розмірі.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що допомога на догляд за інвалідом І групи отримувалася позивачем з 01.10.2016 по 30.09.2017, та вона повторно зверталась за її отриманням, але в її призначені управлінням соціального захисту населення було відмовлено.
Згідно із вимогами частини першої статті 77 та частини першої статті 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 14; код ЄДРПОУ 37573822) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.06.2021.
Суддя М.С. Лазаренко