20 травня 2021 року Справа №160/17177/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №160/17177/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Спецстальконструкція» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/17177/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Спецстальконструкція» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Спецстальконструкція до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації задоволено.
20 квітня 2021 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Спецстальконструкція» надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №160/17177/20, в якому заявник просить суд стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Спецстальконструкція» витрати, понесені на правничу допомогу у сумі 10 000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань, що передбачені на утримання Дніпровської митниці Держмитслужби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року клопотання призначене до розгляду в судовому засіданні на 20 травня 2021 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від представника позивача 20 травня 2021 року через канцелярію суду була подана заява про розгляд клопотання без участі позивача.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Крім того, за змістом положень частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України - додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути відповідне процесуальне питання за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №0112/20/1 від 01.12.2020, прайс-лист адвокатського об'єднання від 01.12.2020 року, рахунок-фактуру від 01.12.2020 року №СФ-0000080, рахунок-фактуру від 20.01.2021 року №СФ-0000006, платіжне доручення від 03.12.2020 № 1842 на суму 5000,00 гривень, платіжне доручення від 21.01.2021 №1909 на суму 5000,00 гривень, банківську виписку за 03.12.2021 рік, банківську виписку за 21.01.2021 рік, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14.04.2021 року.
Згідно п.4.1 розділу 4 Договору про надання правової допомоги № 0112/20/1 від 01.12.2020 року, юридичну допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Вартість послуг представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції становить 10 000,00 гривень без ПДВ. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється відповідно до виставлених рахунків-фактур. Клієнт здійснює попередню оплату у розмірі 5000,00 гривень без ПДВ, протягом двох днів з моменту укладення Договору. Наступну оплату у розмірі 5000,00 гривень без ПДВ клієнт здійснює протягом двох днів з моменту постанолення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження.
Як вбачається з акту виконаних робіт (надання послуг) від 14.04.2021 адвокатом надано, а позивачем прийнято і оплачено наступні послуги:
- вивчення матеріалів справи та судової практики з метою визначення судової перспективи споу (витрачений час 2 години, вартість послуги - 1000 грн.);
- складання позовної заяви, виготовлення та завірення копій документів та подання їх до суду (витрачений час - 6 година, вартість послуги - 4 500 грн.);
- підготовка відповіді на відзив надіслання її Дніпровській митниці Держмитслужби та подання її до суду (витрачений час - 2 години, вартість послуги - 1500,00 грн.);
- участь у судовому засіданні (витрачений час - 3 години, вартість послуги - 3000 грн.).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 р. визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Одночасно з цим у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вивчивши перелік наданих послуг, суд дійшов висновку, що вказана сума витрат на правничу допомогу є документально підтвердженою сумою яка підлягає відшкодуванню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, судом не вирішувалось питання про судові витрати щодо правничої допомоги, а тому наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., які мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача шляхом прийняття додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 229, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №160/17177/20 - задовольнити.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання “Спецстальконструкція” (49000, м.Дніпро, вул.Ламана, будинок, 19, кв.101, код ЄДРПОУ 30852843) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко