07.06.2021
єдиний унікальний номер справи 531/732/21
номер провадження 2/531/292/21
07 червня 2021 року місто Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі
головуючого судді Черняєвої Т.М.
за участі секретаря судового засідання Мельник О.В.
представника відповідача Пушкарьов К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Карлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Карлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 20.10.2020 року він звернувся до Виконавчого комітету Карлівької міської ради з запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Карлівка вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з орієнтирами розташування. Відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 р. у справі № 440/6787/20 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" п'ятиденного строку надання ОСОБА_2 інформації на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року); визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо ненадання ОСОБА_2 публічної інформації на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року) та зобов'язано Виконавчий комітет Карлівської міської ради надати ОСОБА_2 публічну інформацію на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року). Зазначає, що протиправними діями Виконавчого комітету Карлівької міської ради йому була завдана моральна шкода, яка полягає: у спричиненні позивачу негативних переживань, стану постійної психоемоційної напруги, важкості виконання повсякденних обов'язків, тимчасова відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров'я. Наявність моральної шкоди мотивував тим, що був змушених захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Все це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв'язку із необхідністю відстоювання своїх прав він повинен був звертатися за правовою допомогою. Крім того, позивачу доводилося додатково дисциплінувати себе, я витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його у фізичному та моральному стані. Спричинену йому моральну шкоду оцінює у 30000,00 грн.
Ухвалою судді Карлівського районного суду Полтавської області від 09.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
28.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено про те, що на запит позивача про отримання публічної інформації від 20.10.2020 року відповідь була надана 27.10.2020 року, тобто у визначений законом строк. Факт визнання Полтавським окружним адміністративним судом протиправними дій відповідача не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з Карлівської міської ради моральної шкоди, у зв'язку з чим позивач повинен обгрунтувати заподіяння йому такої шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок того, що саме ненадання відповіді на публічний запит відповідачем спричинено негативний вплив та негативні емоції позивача рівня страждання або приниження. Вважають розмір моральної шкоди у сумі 30000,00 грн. таким, що не відповідає характеру правопорушення, не відповідає глибині фізичних та душевних страждань, не відповідає засадам розумності та справедливості та не підтверджено позивачем. Позовні вимоги ОСОБА_2 вважають не обгрунтованими та не забезпеченими належними доказами.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Пушкарьов К.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В обґрунтування моральної шкоди позивач посилається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 р. у справі № 440/6787/20 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо ненадання публічної інформації за його запитом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження- емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц зроблено правовий висновок такого змісту: суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 р. у справі № 440/6787/20 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо недотримання встановленого Законом України "Про доступ до публічної інформації" п'ятиденного строку надання ОСОБА_2 інформації на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року); визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Карлівської міської ради щодо ненадання ОСОБА_2 публічної інформації на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року) та зобов'язано Виконавчий комітет Карлівської міської ради надати ОСОБА_2 публічну інформацію на запит від 20 жовтня 2020 року (вхідний №25/06-16 від 27 жовтня 2020 року) (а.с. 18-21).
Позивач стверджує, що відповідач спричинив йому немайнову шкоду, яку оцінює в розмірі 30000,00 грн., проте суду не надав належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди, з чого виходив, визначаючи її розмір саме в цій сумі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі № 440/6787/20 доведено неправомірні дії Виконавчого комітету Карлівської міської ради Полтавської області, які полягали у ненаданні протягом визначеного законодавством часу відповіді на запит, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 500,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 61, 81, 133, 137, 141, 258, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Карлівської міської ради про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з виконавчого комітету Карлівської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500,00 грн.
Стягнути з виконавчого комітету Карлівської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 30,24 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 09.06.2021 року.
Суддя Т.М.Черняєва