Справа №: 398/2852/20
провадження №: 1-кп/398/166/21
Іменем України
"09" червня 2021 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020120070000281 від 07.02.2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кам'яні Потоки, Кременчуцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого: 26.09.1997 року згідно вироку Крюківського районного суду м. Кременчука за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ч. 3 ст. 142 КК України та призначено покарання 7 років позбавлення волі, звільнений 24 вересня 1999 року на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 18 днів; 23.05.2001 року згідно вироку Крюківського районного суду м. Кременчука за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 143 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі, звільнений 18 лютого 2004 року Крюківським райсудом м. Кременчук умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 8 днів; 20.01.2006 року згідно вироку Крюківського районного суду м. Кременчука за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання 11 років позбавлення волі, звільнений 26 січня 2016 року на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харків по відбуттю строку покарання; 25.02.2019 року згідно вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання 5 місяців арешту;
у скоєнні злочинів передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України,
Епізод 1. 06.02.2020 року, близько 16 години 00 хвилини, ОСОБА_5 перебував в гостях у раніше знайомого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 та у нього виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, яке розміщене в даному будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та з метою збагачення незаконним шляхом, ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю уваги з боку господарів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зайшов до кімнати, звідки шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав чуже майно, що на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме: ефірний ресивер TRIMAX TR-2012 HD+, чорного кольору, який вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 189 від 16.03.2020 року, становить 310,83 гривень. Після чого перейшовши до іншої кімнати, ОСОБА_5 , де з підвіконника таємно викрав мобільний телефон Nokia 1208, вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №189 від 16.03.2020 року, становить 194,67 гривень.
Викравши в такий спосіб ефірний ресивер TRIMAX TR-2012 HD+ та мобільний телефон Nokia 1208, ОСОБА_5 , сховавши їх за верхній одяг, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 505 гривень 50 копійок.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Епізод 2. 18.07.2020 року, ОСОБА_5 , перебував в гостях у раніше знайомої ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, яке розміщене в даному будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та з метою збагачення незаконним шляхом, ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю уваги з боку господарки ОСОБА_9 , зайшов до кімнати, звідки шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав чуже майно, яке на праві власності належить ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №604 від 07.08.2020 року, становить 2644,17 гривень та із гаманця, який лежав поряд, таємно викрав грошові кошти в сумі 200 гривень.
Викравши в такий спосіб мобільний телефон Nokia 3.1 Plus та грошові кошти, ОСОБА_5 , поклав їх до кишені, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 2844 гривень 17 копійок.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Епізод 3. 30.07.2020 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебував в гостях у раніше знайомої ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, яке розміщене в даному будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та з метою збагачення незаконним шляхом, ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю уваги з боку господарки ОСОБА_9 , зайшов до будинку, звідки шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав кутову шліфувальну машину «Metabo - Allee 1 D-72622 (W 750 - 125)», зеленого кольору, вартість якої, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №601 від 07.08.2020 року, становить 1872,88 гривень, алюмінієвий бідон об'ємом 40 літрів, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №605 від 07.08.2020 року, становить 540,00 гривень та чотири колуна, вартість яких, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №605 від 07.08.2020 року, становить 1078,68 гривень.
Викравши в такий спосіб вищезазначене майно, ОСОБА_5 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 3491 гривень 56 копійок.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Епізод 4. 12.09.2020 року, близько 12 години 00 хвилини, ОСОБА_5 перебував в гостях у раніше знайомого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 та у нього виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, яке розміщене в даному будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та з метою збагачення незаконним шляхом, ОСОБА_5 , скориставшись відсутністю уваги з боку господарки ОСОБА_10 , зайшов до кімнати, звідки шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав чуже майно, що на праві власності належить ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон марки Samsung Galaxy J1 модель SM-J1105H/DS, сірого кольору, який вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 3146 від 18.09.2020 року, становить 693 гривні 33 копійки.
Викравши в такий спосіб мобільний телефон марки Samsung Galaxy J1 модель SM-J1105H/DS, ОСОБА_5 , сховавши його в кишеню штанів, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 693 гривні 33 копійки.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Обвинувачений визнав себе винним та повідомив, що не оспорює ті фактичні обставини справи, визнає їх за правдиві і достовірні. З врахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, тому було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які вказують на його особу.
У зв'язку з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, і визнав можливим обмежити обсяг доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особистості обвинуваченого.
Також обвинуваченому судом роз'яснено, що в разі розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
Суд, вислухавши обвинуваченого, який свою провину визнав у повному обсязі, прокурора, в виду того, що обвинувачений дав згоду на розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає що - вина обвинуваченого, в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 КК України - доведена та підтверджена самим обвинуваченим, у зв'язку із чим суд вважає, що вина в інкримінованих злочинах доведена повністю.
Епізод 5. 04 жовтня 2020 року, ОСОБА_5 , перебував біля двору будинку АДРЕСА_5 та у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме горіхів. Скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами ОСОБА_5 зайшов у двір, але крім горіхів побачив каструлі, які забрав. Згідно висновку експерта №3530 від 21.10.2020 року вартість каструль складає 390 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та пояснив, що 04.10.2020 року збирав горіхи. Обвинувачений знав, що у цьому дворі будинку АДРЕСА_5 ніхто не проживає, тому зайшов у двір зібрати горіхи. Підійшовши до деревини, яка росте у дворі будинку АДРЕСА_5 побачив каструлі, які лежали на землі у дворі і тоді він вирішив їх викрасти, тому одразу пішов з двору. Вийшовши з двору зустрів ОСОБА_11 , якого попрохав здати на металобрухт знайдене, бо сам не хотів зустрічатися з ОСОБА_12 .
Потерпіла ОСОБА_13 у судовому засіданні вказала, що у буд. АДРЕСА_5 не проживає. 04.10.2020 року, ввечері, близько 18 години 30 хвилин їй зателефонувала сусідка та повідомила, що відкриті двері у будинку. Потерпіла приїхала тільки вранці та дізналася про викрадені каструлі, але вказує, що до моменту її приїзду (час з вечора до ранку) у дворі та будинку міг бути хто завгодно.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що пам'ятає як ОСОБА_11 здавав кружки та каструлі, а він купував, так як останній говорив, що того особисті речі. ОСОБА_5 не приходив того дня.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України повністю підтверджуються показами свідка та показами потерпілої, які узгоджуються з іншими нижчевикладеними доказами, які були досліджені судом.
З протоколу огляду місця події від 04.10.2020 року вбачається, що оглянуто двір та будинок АДРЕСА_5 та встановлено, що зникли каструлі та кільця пічного опалення.
Покази обвинуваченого узгоджуються з показами свідка та потерпілою, а також іншими доказами, які здобуті під час досудового слідства.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020120070001498 від 05 жовтня 2020 року та висновком експерта №3530 від 21.10.2020 року, відповідно до якого вартість каструль складає 390 гривень 00 копійок.
Суд не погоджується з обвинуваченням, яке інкриміноване ОСОБА_5 органами досудового слідства та підтримано в суді прокурором, як вчинення обвинуваченим злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, виходячи з наступного.
Для правильної кваліфікації дій обвинуваченого суд має встановити суб'єктивну сторону злочину, а саме умисел обвинуваченого при його вчинені.
Судом встановлено, що злочин було вчинено шляхом вільного доступу на територію двору та за наведених обставин цю територію, навіть якщо вона мала огорожу, не можна вважати будинком або сховищем, адже у конкретному випадку її наявність встановлює лише видимі межі території, а не як сховище.
Отже, при кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 185 КК України необхідним елементом є наявність прямого умислу на проникнення з метою крадіжки. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного та його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Так, сукупність всіх обставин вчиненого діяння, вказує на викрадення каструль з двору, а не з будинку.
Таким чином, в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а тому суд вважає за необхідним змінити (перекваліфікувати) обвинувачення прокурора про вчинення ОСОБА_5 з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України .
Вказані дії повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 185 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
Суд враховує думку самої потерпілої та норми ч. 3 ст. 337 КПК України оскільки, відповідно до вказаної процесуальної норми, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У даному ж випадку перекваліфікація дій обвинуваченого на ч. 2 ст. 185 КК України покращує його становище.
Аналізуючи як кожен окремо, так і в їх сукупності вище приведені докази, суд відмічає їх повну узгодженість із отриманими в ході судового розгляду показами потерпілої та свідків, які є послідовними.
При цьому, суд, залишаючись безстороннім при оцінці наданих сторонами доказів, у межах дії норм КПК України позбавлений повноважень здобуття доказів за власною ініціативою, з чого випливає, що суд, оцінивши докази, надані сторонами, вичерпав можливість отримання доказів.
Судом по справі при розгляді справи був забезпечений принцип рівності сторін.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
На підставі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV, обов'язковість держави приймати в провадженнях судочинства необхідні міри та рішення забезпечуючи права людини.
Тому, суд, враховуючи п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року у справі «Яременко проти України» де зазначено, що завдання суду полягає в тому, щоб принципово визначити, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був обвинувачений справді винуватим. Питання, яке суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження по справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому судом має бути оцінена відповідна «незаконність» і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення.
Оцінюючи докази по справі, виходячи із сукупності всіх встановлених обставин події, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що по справі надано суду достатньо доказів щодо вчинення обвинуваченим злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є осудним, також враховано судом, що скарг від сусідів та жителів селища за місцем його проживання на нього не надходило, раніше судимий.
Також обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, які обтяжують та пом'якшують покарання, вчиненого ним.
Обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.
Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та не погашену судимість, вчинив новий умисний, корисливий злочин, що свідчить про ігнорування обвинуваченим принципу мирного володіння майном, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а також данні досудової доповіді, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі, яке з урахуванням положень ст. 50 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.
Оскільки прокурор звернувся з клопотанням щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та враховуючи встановлені та викладені раніше обставини, на переконання суду запобігання спробам переховування від суду і ухилення від правосуддя неможливе у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою. Відтак, до набрання вироком законної сили суд застосовує до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування ст. 72 КК України суд враховує, що ОСОБА_5 затриманий 07.10.2020 року та щодо нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 366-371, 373-374 КПК України, суд, -
СТАДНИКА ОСОБА_14 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання, тобто з 07 жовтня 2020 року.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання попереднє ув'язнення з моменту його затримання з 07 жовтня 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн 36 коп.
Речові докази: мобільний телефон Nokia 1208, чорного кольору, який передано потерпілому ОСОБА_7 - залишити йому в користування; мобільний телефон Nokia 3.1 Plus, чорного кольору та шліфувальна машина «Metabo - Allee 1 D-72622 (W 750 - 125)», зеленого кольору, які передано потерпілій ОСОБА_9 - залишити їй в користування; мобільний телефон марки Samsung Galaxy J1 модель SM-J1105H/DS, сірого кольору, який передано потерпілій ОСОБА_10 - залишити їй в користування; чотири металеві (чавунні) кільця від плити пічного опалення, які передано потерпілій ОСОБА_13 - залишити їй в користування.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ: ОСОБА_15 НЕРОДА