61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
27.05.2021 Справа № 905/251/21
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР", м. Харків
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Макаренко Валерія Сергійовича, м. Бахмут Донецької області
про стягнення збитків внаслідок втрати вантажу у розмірі 1 096 786,94 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 27.05.2021 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехносплав КР», м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця Макаренко Валерія Сергійовича, м. Бахмут Донецької області про стягнення збитків внаслідок втрати вантажу у розмірі 1 096 786,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення №25/07-19 від 25.07.2019 внаслідок втрати вантажу чим завдано позивачу збитки у розмірі 1 096 786,94 грн.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 193, 225, 307, 308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 629, 908, 920, 924, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», ст.ст. 4, 20, 24, 27, 30, 46, 123, 126, 162-164, 171, 172, 176, 232, 238 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/251/21 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі 905/251/21 за правилами загального позовного провадження.
09 березня 2021 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив б/н від 05.03.2021, в якому останній заперечив проти позовних вимог, зазначивши про недоведеність позивачем вини відповідача у втраті вантажу, що є обов'язковою підставою для відповідальності згідно умов п.5.9. спірного договору, оскільки належних доказів на підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення не надано. Також, відповідач зазначив, що надана позивачем заявка на перевезення не є належним доказом прийняття транспортного замовлення у зв'язку з відсутністю на заявці підпису позивача як замовника. Крім того, відповідачем зазначено про відсутність на наданій позивачем товарно-транспортній накладній підписів як водія та і представників вантажовідправника, які є обов'язковими згідно Правил на перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також часу прибуття автомобіля для завантаження. Разом з цим, відповідачем зазначено про недоведеність позивачем належним чином розміру завданих збитків, оскільки надана ним специфікація №15 від 02.11.2020 не є належним доказом.
29.03.2021 року на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь б/н від 24.03.2021 на відзив, в якій позивач вказав, що прийняття втраченого в подальшому вантажу здійснено третьою особою,залученою відповідачем, за дії якого згідно положень ст.14 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» несе останній. Позивачем також зазначено, заявка на перевезення направлена саме відповідачем через електронну пошту, при цьому відсутність підпису позивача на транспортному замовленні зумовлено ненаправленням відповідачем оригіналу цієї заявки. Крім того, позивач зауважив, що розмір завданих збитків підтверджується вартістю втраченого вантажу, загальна сума якого складає 1 096 785,94 грн., яка зазначена, зокрема, у товарно-транспортній накладній №01/02/2020 від 01.12.2020, що є первинним документом.
31.03.2021 року від позивача надійшло клопотання б/н від 31.03.2021 про виклик свідка, в якому останній просить суду допитати свідка - гр. ОСОБА_1 , заява якого долучена до матеріалів справи.
14 квітня 2021 року до господарського суду Донецької області від відповідача надійшли заперечення б/н від 11.04.2021 на відповідь на відзив, в яких зазначено про безпідставність твердження позивача про залучення відповідачем третьої особи - ОСОБА_2 до виконання зобов'язань за спірним договором, оскільки вказана особа ніколи не перебувала з останнім у трудових відносинах та не залучалась відповідачем до виконання зобов'язань за договором.
У судовому засіданні 17.05.2021 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про допит свідка - , допитано свідка - комерційного директора ТОВ «Промтехносплав - КР» Сазонцева В.А., який зазначив, що під час передавання водію вантажу для перевезення, він перевірив дані щодо нього, які були надані відповідачем. Також, свідком зазначено про наявність у нього як комерційного директора повноважень на підписання товарно-транспортної накладної.
У підготовчому судовому засіданні 19.04.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/251/21 до розгляду по суті на 17.05.2021 року.
У судове засідання 27.05.2021 позивач не з'явився, через електронну пошту суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
25 липня 2019 року між Фізичною особою - підприємцем Макаренком Валерієм Сергійовичем (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехносплав - КР» (далі - Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №25/07-19 (далі - Договір), за умовами п.2 якого Виконавець зобов'язується від імені та за рахунок коштів Замовника здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міжміських сполученнях, з цією метою залучати транспорт третіх осіб та працює за комісійну винагороду.
Відповідно до п.2.1. Договору Замовник зобов'язаний надати Виконавцю транспортне замовлення, яке є невід'ємною частиною цього договору. Факсова копія транспортного замовлення дійсна для обох сторін.
Згідно з п.3.1. Договору Виконавець зобов'язаний здійснити організацію по перевезенню вантажу у взаємно узгоджені строки, відповідно до транспортного замовлення Замовника.
Здійснити організацію доставки вантажу за узгодженим з Замовником маршрутом та за адресою, зазначеною у ТТН. Здійснити контроль збереження та цілісністю перевезеного вантажу (п.3.4. Договору).
Розділом 4 Договору визначено порядок розрахунків.
За приписами п.5.9. Договору за втрату чи пошкодження вантажу, яке зумовило за собою неможливість використання вантажу за призначенням або здійснення його ремонту, Виконавець несе відповідальність перед Замовником за умови, що вина Замовника доведена.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020.
Договір підписаний між Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.
Разом з цим, 08.04.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехносплав - КР» (далі - Постачальник) укладено договір №089ЛС-02/745/557, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура Ресурсів зазначається у специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Так, між сторонами узгоджено та підписано Специфікацію №15 від 02.11.2020, згідно якої Постачальник передає, а Покупець приймає та сплачує наступні Ресурси: Алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 200,0 т, ціна тони - 41 544,96 грн., на загальну суму 9 970 790,40 грн. (а.с.58).
На виконання умов договору №25/07-19 від 25.07.2019, за період з 02.11.2020 по 17.11.2020 відповідачем надані позивачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу, а саме Алюміній вторинний АВ87 гранула за маршрутом: пункт навантаження - Дніпропетровська обл., с.Радушне, Нікопольське шосе, 6; пункт розвантаження - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1. Вантажовідправник -ТОВ «Промтеносплав - КР», вантажоодержувач - ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», автомобільний перевізник - ФОП Макаренко В.С., що підтверджується наявними в матеріалах справи транспортними замовленнями від 02.11.2020, від 06.11.2020, від 15.11.2020, від 17.11.2020, які направленні відповідачем з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 та підписані сторонами без будь-яких зауважень.
Також в підтвердження вказаних обставин слугують наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні №02/11/2020 від 02.11.2020, №06/11/2020 від 06.11.2020, №15/11/2020 від 15.11.2020, №17/11/2020 від 17.11.2020, а також акти №8617 від 03.11.2020, №8628 від 09.11.2020, №8654 від 16.11.2020 та №8662 від 18.11.2020, які підписані між обома сторонами без зауважень, про що не заперечується сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2020 року через електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено транспортне замовлення від 01.12.2020, в якому зазначено дату та час завантаження: 01.12.2020, адреса завантаження: Дніпропетровська обл., с.Радушне, Нікопольське шосе, 6; адреса розвантаження: Донецька обл., м. Маріуполь; наданий рухомий склад: тягач DAF НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 , посвідчення водія - НОМЕР_3 , підписане з боку відповідача (а.с.61).
Після чого, 01.12.2020 року позивачем передано на перевезення за маршрутом: пункт навантаження - Дніпропетровська обл., с. Радушне, Нікопольське шосе, 6; пункт розвантаження - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1 - вантаж: Алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 22,0 т загальною вартістю 1 096 786,94 грн., аякий прийнято водієм - ОСОБА_2, що підтверджується товарно-транспортною накладною №01/12/2020 від 01.12.2020 підписаною з боку позивача як вантажовідправника та водієм - ОСОБА_2 (а.с.62,63).
Претензією від 11.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати збитки внаслідок втрати вантажу у розмірі 1 096 786,94 грн. протягом 14 календарних днів з дати отримання даної претензії (а.с.67).
Листом від 23.12.2020 відповідач запропонував уточнити обґрунтування вимог претензії (а.с.68).
Листом №08.04/176 від 14.01.2021 ПрАТ «Металургійний комбінат «Азвосталь» повідомило позивача, що вантаж - Алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 22,0 т за товарно-транспортною накладною №01/12/2020 від 01.12.2020 на адресу вантажоодержувача не надходив (а.с.65).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення №25/07-19 від 25.07.2019 внаслідок втрати вантажу чим завдано позивачу збитки у розмірі 1 096 786,94 грн., останній на примусовому стягнення вказаних збитків з відповідача.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позивні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність позовних вимог полягає у примусовому стягненні з відповідача спричинених ним збитків внаслідок втрати вантажу переданого на перевезення останньому за договором №25/07-19 від 25.07.2019.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Аналогічні положення встановлені і в ст.316 Господарського кодексу України.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Положеннями ст. 932 цього ж кодексу визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 Закону "Про транспортну-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Поряд з тим, необхідною передумовою для вирішення судом питання про наявність правових підстав для покладення на перевізника відповідальності за пошкодження чи втрату вантажу є встановлення факту прийняття вантажу до перевезення.
Так, в обґрунтування факту прийняття відповідачем вантажу до перевезення, позивач посилається на заявку на здійснення перевезення №8711 від 01.12.2020 та товарно-транспортну накладну №01/12/2020 від 01.12.2020.
Проте, як встановлено судом, заявку № 8711 від 01.12.2020 не підписана позивачем і не містить відбиток печатки, також у позивача відсутній оригінал вказаної заявки. Крім того, відповідно до п.2.1. договору саме замовник зобов'язаний надати виконавцю транспортне замовлення.
Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (п.8.25 Правил).
Отже, облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу підтверджується товарно-транспортною документацією, зокрема товарно-транспортними накладними, тощо.
Однак як встановлено судом, товарно-транспортна накладна №01/12/2020 від 01.12.2020 не містить часу прибуття автомобіля для завантаження, також вказана накладна не містить підпису як особи вантажовідправника - директора ОСОБА_3 , так і підпису водія - експедитора - ОСОБА_2 (а.с.62).
Судом приймаються до уваги показання свідка - комерційного директора ТОВ «Промтехносплав - КР» Сазонцева В.А. надані у судовому засіданні 17.05.2021, згідно яких, саме він здійснював відпуск вантажу до перевезення, тоді як у товарно-транспортній накладній №01/12/2020 від 01.12.2020 особою, що дозволив відпуск вантажу, зазначено директора - ОСОБА_3 .
Таким чином, товарно-транспортна накладна №01/12/2020 від 01.12.2020 не може слугувати належним у розумінні ст..76 ГПК України, доказом, який би підтвердив факт прийняття відповідачем вантажу до перевезення.
В свою чергу, відповідно до п.2.2. договору №25/07-19 від 25.07.2019 саме на позивача як замовника покладено обов'язок забезпечити оформлення товарно-супровідних документів.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на матеріали досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020040230001895, а саме заяву ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 07.12.2020, оскільки згідно з ч.6 ст.75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для стягнення з відповідача шкоди у даному випадку без доведення спричинення збитків відповідачем, враховуючи, що відповідно до п.2 Договору виконавець зобов'язався від імені та за рахунок коштів замовника здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міжміських сполученнях. В той же час, позивачем не доведено, що відповідач діяв не від його імені під час залучення третіх осіб для здійснення перевезення.
Також не можуть слугувати доказами передачі вантажу для перевезення саме відповідачем пояснення свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заяви яких наявні в матеріалах справи, позаяк вони не можуть підтверджувати факт перебування відповідача у договірних або трудових відносинах з водієм ОСОБА_2 , дії якого за твердженням позивача і призвели до спричинення матеріальної шкоди (збитків), використання відповідачем на договірних засадах тощо, автомобіля DAF AB 7731 AP.
Крім цього, позивачем належним чином не доведено право власності на спірний вантаж, оскільки будь-які первинні документи, у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», матеріали справи не містять.
Разом з цим, наведений позивачем розрахунок суми збитків є необґрунтованим через недоведеність вартості втраченого майна, оскільки надана останнім специфікація №15 від 02.11.2020 до договору №089ЛС-02/745/557 від 08.04.2019 не може слугувати підтвердженням фактичної вартості втраченого вантажу, тому що стосується іншого майна, строк поставки якого є листопад 2020 року, тоді як, за твердженням позивача, спірне перевезення здійснено - 01.12.2020, тобто після спливу строку поставки ресурсів за вказаною специфікацією.
При цьому, вказана специфікація не містить відомостей щодо собівартості товару яка є нижчою за його ціну, в той час як предметом спору є стягнення реальних збитків, що виключає можливість стягнення доходів, які позивач міг би реально одержати від продажу втраченого вантажу (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, аналіз наявних в матеріалах справи доказів зумовлює висновок про недоведеність позивачем всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявності всіх вказаних вище обов'язкових елементів правопорушення, а саме шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Суд констатує, що аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази є менш вірогідними для встановлення обставини спричинення саме відповідачем матеріальної шкоди позивачеві, ніж надані відповідачем обґрунтування заперечень проти позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 1 096 786,94 грн.
У відповідності до вимог ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за відносяться на рахунок Позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Макаренко Валерія Сергійовича, м. Бахмут Донецької області про стягнення збитків внаслідок втрати вантажу у розмірі 1 096 786,94 грн. - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021 року.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/