Справа № 523/9018/21
Провадження №6/523/519/21
"07" червня 2021 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Єпутатова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загризла Валентини Петрівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,-
Державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загризла Валентина Петрівна звернулася до суду з поданням, в якому просить застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 .
Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 947/24209/19 від 04.05.2020 р., виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 10 800 доларів США, що еквівалентно 260 064 грн., 00 коп.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загризла Валентина Петрівна в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду подання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Судом встановлено, що у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 947/24209/19 від 04.05.2020 р. виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10800 доларів США, що еквівалентно 260064 грн.
26.05.2020 р. державним виконавцем відкрите виконавче провадження та направлено сторонам до виконання та відома та виклик державного виконавця.
27.05.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено в реєстр.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно не значиться.
Згідно відповідей із Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України інформація щодо боржника відсутня.
Відповідно до відповіді МВС в Одеській області за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
02.07.2020 р. державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника та вимога в порядку ст ст. 18, 76 ЗУ “Про виконавче провадження” ст. 62 ЗУ “Про банки і банківську діяльність” та направлено в 17 банків, що діють на території України.
Станом на день звернення до суду із даним поданням боржник жодних коштів на користь стягувача не сплатив і відповідно, сума боргу перед стягувачем залишилась незмінною, що вказує на ухилення боржника від виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьова проти України» та у постанові Верховного суду від 15 травня 2019 року (справа № 922/4244/17), зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Оскільки за повідомленням державний виконавець в судове засідання не з'явився, з огляду на положення ст. 441 ЦПК України, з врахуванням строків розгляду подання, суд вважає можливим здійснити розгляд подання за відсутності останнього.
Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлює підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.
Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.6 цього Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Частиною другою ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених ч.ч.1,6 цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
З погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відомо про існування виконавчого провадження стосовно нього та існування суттєвого боргу перед ОСОБА_2 , але він умисно ухиляється від виконання судового рішення та ігнорує будь-які інші заходи забезпечення виконання рішення.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Виконання судового рішення - сфера регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 р. у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу №1).
В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку що державним виконавцем надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а також вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов'язання, у зв'язку з чим, подання є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За таких обставин, наявні підстави про необхідність обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у зв'язку з чим подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 260-261, ст.441 ЦПК України, -
Подання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Загризла Валентини Петрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 і.н. НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон, без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Суворовського районного суду міста Одеси (виконавчий лист № 947/24209/19 від 04.05.2020 р.).
Копію ухвали для виконання направити до Адміністрації Державної Прикордонної служби України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її виготовлення повного тексту.
Ухвала виготовлена 08.06.2021 року.
Суддя: