08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 620/202/19
адміністративне провадження № К/9901/20969/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №620/202/19
за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.),-
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - ЛК УМВС України в Чернігівській області, відповідач-1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-2), в якому позивач просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС, в розмірі 324 800,00 грн;
-зобов'язати МВС України призначити та перерахувати на рахунок УМВС України в Чернігівській області суму одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС для подальшої виплати позивачу;
-зобов'язати Голову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області виплатити позивачу суму одноразової грошової дороги як інваліду війни другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС, в розмірі 324 800,00 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що був безпосередньо зайнятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1. У відповідності до вимог чинного законодавства позивач звернувся до ЛК УМВС України в Чернігівській області з заявою щодо вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, однак позивачу відмовлено у цій виплаті, з посиланням на ненадання копії постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання. Позивач вважає, що оскільки його захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (експертний висновок № 9932 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України) та він є особою з інвалідністю 2 групи, як наслідок має право на отримання грошової допомоги в розмірі 324 800,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 та ухвалено нове рішення, яким у позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі встановлення другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС, в розмірі 324 800,00 грн.
Зобов'язати МВС України призначити та перерахувати на рахунок УМВС України в Чернігівській області суму одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС для подальшої виплати та зобов'язано Голову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС в розмірі 324 800,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що через неподання позивачем постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, позивачем не дотримано вимоги пункту 7 Порядку.
Зокрема, судом першої інстанції не прийнято уваги Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 9932 від 18.06.2018, на який посилався позивач, як на доказ того, що його захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки він суперечить вимогам Порядку, а саме в даному випадку вказаний факт необхідно підтвердити постановою відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, дійшов протилежного висновку про те, що законодавством передбачено альтернативу підтвердження причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Такі висновки зроблені апеляційним судом з посланням на положення частини першої статті 12 Закону України № 796-XII від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за яким причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. За наведених підстав Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 9932 від 18.06.2018, підтверджує той факт, що захворювання позивача пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
В липні 2019 року МВС України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій заявник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019.
У скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.
Посилається на те, що відповідно до вимог Порядку №850 для призначення одноразової грошової допомоги обов'язковою є наявність постанови ВЛК, а за наявності експертного висновку міжвідомчої експертної комісії позивач має право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку №760, а не на підставі Порядку №850.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд ухвалою від 05.08.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою МВС України.
Ухвалою від 07.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.09.2018.
Також позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_2 від 18.10.2018.
В період з 04.08.1982 по 16.11.1984 позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР та з 29.10.1985 по 05.05.1993 - в органах внутрішніх справ.
Згідно з довідки Головного управління МВС України в Київській області від 13.10.2017 № С-1195 позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1 в період з 01.11.1987 по 30.11.1987 та з 01.12.1987 по 19.12.1987.
Відповідно до наказів УВС Київського облвиконкому про виплату кратних окладів особовому складу, який брав участь у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач дійсно залучався до зазначених заходів в наступні періоди: з 01.11.1987 по 30.11.1987 (м. Чорнобиль); з 01.12.1987 по 13.12.1987 (м. Чорнобиль); 14.12.1987 (с. Копачі) та з 15.12.1987 по 19.12.1987 (м. Чорнобиль), що підтверджується матеріалами справи.
Згідно довідки Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» № 03-10 від 10.10.2018 позивач - працівник органів внутрішніх справ України з приводу одержання страхової суми по державному обов'язковому особистому страхуванню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 627 від 19.11.1992 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України» до дирекції ПАТ «НАСК «Оранта» Чернігівської області не звертався і страхова сума йому не нараховувалась.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 05/13405 від 22.10.2018 позивачу постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії одноразова компенсація, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи не призначалась та не виплачувалась.
В матеріалах справи містяться довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, а саме: серії АВБ № 032881 від 24.10.2017, згідно якої позивач є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання та серії АВБ № 058938 від 20.09.2018, згідно якої позивач є особою з інвалідністю 2 групи захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
В жовтні 2018 року позивач звернувся до Голови ЛК УМВС України в Чернігівській області з заявою щодо вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок хвороби, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
У встановленому законодавством порядку уповноваженою особою складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги, який з іншими наявними матеріалами 30.10.2018 направлено супровідним листом Директору Департаменту фінансово-облікової політики МВС України для прийняття рішення.
Однак, 14.11.2018 вказані матеріали МВС України повернуті до ЛК УМВС України в Чернігівській області у зв'язку з невідповідністю вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, а саме відсутня копія постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання.
Листом УМВС України в Чернігівській області № 30/С-584л/к від 21.11.2018 повідомило позивача, що матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу МВС України повернуті до УМВС України в Чернігівській області у зв'язку з їх невідповідністю вимогам частини шостої пункту 7 вказаного вище Порядку.
У зв'язку з поверненням матеріалів, позивач 11.12.2018 звернувся до медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області» з проханням видати довідку про придатність до служби станом на день звільнення - 05.05.1993.
Листом № 33/45-1637 від 22.12.2018 Медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області» повідомило позивача, що згідно з пунктами 13 та 14 розділу VІ Наказу МВС України від 03.04.2017 № 285 колишні особи рядового та начальницького складу, які звертаються з питанням щодо визначення придатності до служби за станом здоров'я на час звільнення зі служби та причинного зв'язку захворювань, травм (поранень), надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби. Оскільки позивач зазначив у заяві, що не має можливості надати медичну карту амбулаторного хворого та інші медичні документи за період служби, комісія не може розглянути питання і винести відповідну постанову.
В подальшому, позивач звернувся до Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели, в тому числі, до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, яка 18.06.2018 № 9932 надала експертний висновок згідно якого захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач не погодився із такими діями та рішеннями відповідачів та звернувся до суду з цим позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку № 850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги
Згідно пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Тобто, до компетенції територіального органу МВС України - УМВС України в Чернігівській області належить обов'язок формування пакету документів, підготовка проекту висновку та направлення вказаних документів до МВС України, який наділений виключним правом щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Норми вказаного вище Порядку № 850 визначають не тільки обов'язки МВС України та територіальних органів МВС України, але і передбачають виключний перелік документів, який має подати позивач для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги заявнику.
За наведених підстав, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв'язку з неподанням позивачем постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що є недотриманням вимог пункту 7 Порядку, МВС України правомірно повернуло документи ОСОБА_1 .
Експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 18.06.2018 № 9932, на який посилався позивач, як на доказ того, що його захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС правомірно визнаний судом першої інстанції, як неналежний в розумінні Порядку № 850 документ, що підтверджує пов'язаність захворювання з виконанням службових обов'язків, позаяк такий факт підлягає підтвердженню постановою відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
Крім того, судами встановлено, що згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВБ № 058938 від 20.09.2018 позивач є особою з інвалідністю 2 групи, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при цьому, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 032881 від 24.10.2017 позивач є особою з інвалідністю 2 групи, яка настала внаслідок загального захворювання.
Зважаючи на те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причинний зв'язок захворювання, МВС України правомірно повернуті його документи.
Таким чином, суд першої інстанці дійшов обгрунтованого висновку, що УМВС України в Чернігівській області та МВС України, в межах наданих їм повноважень вчинили всі заходи та діяли відповідно до вимог, визначених Порядком № 850, як наслідок позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Застосування судом апеляційної інстанції до спріних у цій справі правовідносин положень частини першою статті 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон № 796-XII), колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Так, частиною першою статті 12 Закону № 796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Тобто, цією нормою Закону № 796-XII передбачено альтернативу підтвердження причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, а не щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов'язаних з виконанням особою службових обов'язків працівника міліції.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 залишити в силі.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 343, 349, 352, 356 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 - скасувати, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 -залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Л.Л. Мороз
С.Г. Стеценко