"07" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/883/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/883/21
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, № 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406)
до відповідачів: 1) Селянського (фермерського) господарства «Кристал» (вул. Виноградна, № 16, с. Перехрестове, Захарівський р-н, Одеська обл., 66720, код ЄДРПОУ 23993452);
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 236 589,66 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
01.04.2021 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до відповідачів - Селянського (фермерського) господарства «Кристал» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 236 589,66 грн., з яких: 212 415,71 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 13 081,80 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 8647,69 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 243,33 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків, 2201,13 грн. 3% річних, а також позивач просив покласти на відповідачів судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, кредитного договору №280319-АТ від 28.03.2019 року та договору поруки № 280319-П від 28.03.2020 року, в частині повернення кредитних коштів, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Позивач у справі зазначив, що 28.03.2019р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та СФГ «Кристал» було укладено кредитний договір №280319-АТ, відповідно до п.1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику строковий кредит у сумі 475000,00 грн. на придбання трактора «Беларус-892», а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, повернути кредит не пізніше 30.11.2020р., а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором.
Позивач зауважив, що виконав свої зобов'язання за кредитним договором і 28.03.2019р. надав відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 475000,00 грн. шляхом зарахування на його банківський рахунок, проте у встановлений договором строк, позичальник кредитні кошти в повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, чим допустив порушення грошового зобов'язання.
В забезпечення виконання вищезазначених кредитних зобов'язань СФГ «Кристал», 28.03.2019р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №280319-П, згідно якого останній зобов'язався солідарно відповідати перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за виконання СФГ «Кристал» зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором.
АТ «Банк Кредит Дніпро» 09.12.2020р. на адресу відповідача-2 направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, однак, зазначена вимога була залишена без задоволення, заборгованість не сплачена, що стало підставою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідачі відзив на позов не надали, своїм правом на захист не скористались.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021р. позовна заява вх.№916/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. позовну заяву (вх.№916/21 від 01.04.2021р.) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.
Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. було направлено відповідачам на адреси, зазначені позивачем та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачами отримано копію ухвали суду від 06.04.2021р., про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 11609/21 від 05.05.2021р., № 12001/21 від 06.05.2021р.)
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
07.06.2021р. судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
28.03.2019р. між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (банк) та Селянським (фермерським) господарством «Кристал» (позичальник) було укладено кредитний договір №280319-АТ.
Відповідно до п.1.1. договору банк з моменту підписання цього договору зобов'язується надати позичальник строковий кредит у сумі 475000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконати усі інші зобов'язання, передбачені цим договором.
Кредит видається у дату, вказану в Графіку погашення кредиту (надалі - Графік), який є Додатком №1 до цього договору, за умови сплати комісії передбаченої п.1.5. цього договору. Термін повернення кредиту - в строки встановлені Графіком, з остаточним погашенням по « 30» листопада 2020 року включно. Кредит за цим договором підлягає поверненню позичальником платежами у сумах, що встановлені Графіком. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником в порядку передбаченому розділом 7 цього договору. Позичальник здійснює погашення усіх грошових зобов'язань за цим Договором на рахунок № НОМЕР_2 у банку, за виключенням сплати комісії передбаченої п.1.5. цього договору.
Відповідно до п.п. 1.2.1. п. 1.2. договору кредит надається на придбання трактора Беларус-892, 2018 р.в. згідно Договору купівлі-продажу № 43/304 495 від « 19» березня 2019 року, укладеним із ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН», ідентифікаційний код юридичної особи 31764816 (далі - Постачальник). Сума Кредиту у день його надання зараховується банком безготівково на поточний рахунок позичальника № 2600.6.000000386 у банку та перераховується банком шляхом договірного списання на рахунок постачальника для оплати за майно зазначене у п.1.2. цього Договору.
Пунктами 1.3., 1.4. договору сторони узгодили, що процентна ставка за користування кредитом є фіксована. Плата за користування одержаним кредитом встановлюється в розмірі 18,7 % (вісімнадцять цілих сім десятих) процентів річних. Сторони домовились, з урахуванням статті 212 Цивільного кодексу України, що у випадку прострочення позичальником повернення кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення простроченої заборгованості по кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за фактичне користування простроченим кредитом в розмірі 25% (двадцять п'ять) процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості по кредиту. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором термін, зокрема в порядку та строки передбачені Графіком, з наступного робочого дня вважається простроченою.
Згідно п. 2.1., договір укладено під відкладальною умовою. Серед іншого, право позичальника на отримання кредиту (його частини) виникає виключно з моменту виконання умов цього договору, в тому числі укладення між банком та поручителем договору забезпечення - договору поруки, згідно з яким кожен поручитель солідарно відповідає перед банком за виконання позичальником усіх своїх обов'язків за цим договором. При цьому такі договори поруки мають задовольняти усі без виключення вимоги банку та бути чинними як на дату укладення цього договору, так і протягом всього строку дії цього договору та до моменту повного і належного виконання позичальником усіх своїх зобов'язань за цим договором.
Пунктом 4.5 договору від 28.03.2019р. передбачено, що в разі неналежного виконання взятих зобов'язань позичальник зобов'язується протягом 30 робочих днів з дня пред'явлення банком письмової вимоги або в інший термін, вказаний у вимозі банку достроково повністю погасити кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити проценти за фактичне користування простроченим кредитом, сплатити банку штрафні санкції у випадках та розмірі, передбачених цим договором, виконати інші зобов'язання в повному обсязі. Під «пред'явленням вимоги» сторони розуміють направлення банком вимоги на адресу позичальника рекомендованим листом поштою або направлення банком вимоги у спосіб передбачений п.10.9. цього договору за вибором банку.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2, 7.3 Договору від 28.03.2019р. нарахування процентів за користування здійснюється банком щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця та одночасно з остаточним погашенням заборгованості по кредиту. При розрахунку процентів за користування кредитом приймається метод «факт/факт», при якому до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці і році та фактична заборгованість за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується останній день користування кредитом (день погашення позичкової заборгованості). При цьому у випадку, коли день надання кредиту співпадає з днем його повного або часткового погашення, цей кредит при розрахунку процентів враховується як кредит строком на один день.
Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у гривні. Сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк до 10 (десятого) числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування. Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, позичальник зобов'язаний сплатити проценти удень, що передує такому неробочому дню. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту. Незважаючи на вказане вище, позичальник зобов'язаний у будь-якому разі сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом в дату погашення кредиту та/або у дату виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором, у т.ч. у випадку вимоги банку виконати такі зобов'язання, яка може бути пред'явлена банком у випадках, передбачених цим договором. Сума заборгованості за процентами за користування кредитом, що не сплачена позичальником у визначені цим договором терміни, з наступного робочого дня вважається простроченою.
Пунктом 8.1. договору №280319-АТ від 28.03.2019р. сторони погодили, що за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку у гривні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам, за кожен день прострочення. Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Позичальник відшкодовує інші збитки, завдані банку невиконанням зобов'язань. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитом згідно з умовами цього договору. Банк приймає рішення про застосування санкцій за невиконання зобов'язань, визначених цим договором, а також про застосування заходів відповідальності за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, визначених умовами договору, на власний розсуд.
Згідно з пунктом 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до дати вказаної в пункті 1.1 цього договору, а в частині невиконаних зобов'язань позичальника - до моменту повного та належного їх виконання.
Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору №280319-АТ від 28.03.2019 сторони погодили графік погашення кредиту згідно кредитного договору, згідно із яким: 30.11.2019р. - 120 000,00 грн.; 30.12.2019р. - 120 000,00 грн.; 30.10.2020р. - 120 000,00 грн.; 30.11.2020р. - 115 000,00 грн., який було підписано сторонами та скріплено печатками.
На виконання кредитного договору №280319-АТ від 28.03.2019р. банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 475000,00 грн. за меморіальним ордером №20707 від 28.03.2019р
На підтвердження наявності заборгованості позичальника по кредиту, відсоткам та пені банк подав до справи банківські виписки по особовому рахунку за період з 28.03.2019р. по 18.03.2021р.
28.03.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №280319-П. Преамбулою договору визначено, що терміни і визначення в цьому договорі вживаються в наступному значенні:
- боржник - Селянське (фермерське) господарство «Кристал»,
- кредитний договір - кредитний договір №280319-АТ від 28.03.2019 року,
- основні зобов'язання - усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування одержаним кредитом на умовах, передбачених кредитним договором (у тому числі з можливістю зміни змінюваної процентної ставки та/або збільшення розміру процентної ставки), сплати процентів за фактичне неправомірне користування простроченим кредитом, комісій, штрафних санкцій та виконання усіх інших грошових зобов'язань, передбачених в кредитному договорі, що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії кредитного договору і до моменту повного і належного виконання усіх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п.1.1. договору поручитель поручається і солідарно відповідає перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов'язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п.5.10. цього договору (п.п. 1.2., 2.1.1. договору поруки №280319-П від 28.03.2019р.).
За умовами п.5.1. договору поруки сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому, є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в цей договір шляхом посилання.
Відповідно до п.5.10. договору поруки будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з дією/виконанням цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур'єром або доставлені особисто на адресу сторін або направлені засобами електронного зв'язку. Сторони дійшли згоди, що поручитель вважається належним чином та у письмовій формі проінформованим, у разі здійснення кредитором однієї або кількох дій, а саме: вручення поручителю повідомлення особисто під підпис; здачі письмового повідомлення в установу поштового зв'язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому договорів або на адресу, повідомлену поручителем письмово; розміщення інформації на веб-сайті кредитора www.creditdnepr.com.ua; надсилання повідомлення на адресу електронної пошти або на факс, що повідомлені поручителем до кредитора письмово; направлення поручителю повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування рахунків клієнтів кредитора. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора, якщо з моменту вчинення будь-якої із дій, зазначених у п.п. 2) - 5) попереднього абзацу, минуло 5 (п'ять) календарних днів.
Усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у цьому договорі адресу чи іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 (п'ять) календарних днів. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора навіть у тому випадку, коли повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в цьому договорі та/або письмово повідомлена поручителем), не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Сторони зобов'язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, що можуть призвести до затягування, ускладнення неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв'язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиттям адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.
У п.5.9. договору поруки сторони домовились, що достатнім і належним документом про наявність і розмір заборгованості боржника перед кредитором є довідка кредитора із розрахунком заборгованості, що видається поручителю на його вимогу.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора. Сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання, або неповного/неналежного виконання основних зобов'язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов'язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов'язання боржником на вимогу кредитора; в разі повного виконання основних зобов'язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється (п.п.6.1., 6.2. договору поруки №280319-П від 28.03.2019р.).
Як встановлено судом, відповідач-1 кредит у строк до 30.11.2020р. та до цього часу в повному обсязі не повернув та згідно наявних у виписок по рахунку відповідача-1, останнім заборгованість за кредитним договором погашена лише в розмірі 262584,29 грн., а отже станом на день розгляду заборгованість відповідача-1 перед банком за кредитом становить 212415,71 грн., що підтверджується матеріалами справи та належним чином не спростовано відповідачами.
Крім цього, як вбачається з наявних у справі банківської виписки по рахунку СФГ «Кристал» та розрахунку позивача, відповідачем-1 нараховані банком відповідно до умов кредитного договору відсотки в повному обсязі не сплачені, у зв'язку з чим станом на 19.03.2021р. заборгованість відповідача по процентам становить 13081,80 грн. На спростування вказаного відповідачами жодного належного доказу суду подано не було.
09.12.2020 позивачем на адресу відповідача-2 було направлено вимогу №17-9346, в якій банк вимагав протягом 10 (десяти) днів з дати отримання цієї вимоги погасити заборгованість за кредитним договором №280319-АТ від 28.03.2019р. в розмірі 213310,78 грн., з яких: 97415,71 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 115000,00 грн. заборгованості за поточним кредитом; 870,22 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 24,86 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.
Вимога ОСОБА_1 була отримана 26.01.2021р., проте відповідачі на вищевказану претензію не відреагували, заборгованість за кредитним договором не сплатили, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.
4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.8 Прикінцевих положень ГК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 202 до 31 липня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029)..
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
За змістом п.п.26.1., 26.2., 26.3. ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.
Відтак, у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання. Такої правової позиції дотримується Велика Палата ВС у постановах від 13.02.2018р. по справі №415/2542/15-ц, від 02.10.2018р. по справі №910/1733/18-ц.
Як встановлено судом, 28.03.2019р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та СФГ «Кристал» було укладено кредитний договір №280319-АТ, за яким банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 475000,00 грн. на придбання трактора «Беларус-892», 2018 р.в. згідно договору купівлі-продажу №43/304 495 від 19.03.2019р., укладеним із ТОВ «Техноторг-Дон», а позичальник зобов'язується своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та повернути кредит в строк до 30.11.2020р.
Під час розгляду справи суд встановив, що Селянське (фермерське) господарство «Кристал» до цього часу не виконало свого зобов'язання за кредитним договором, а саме - не повернуло надані банком у кредитні кошти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення кредиту та зниження ліміту кредитування, який є додатком до кредитного договору, а також прострочило сплату процентів за користування цих коштів.
Перевіривши розрахунок сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд встановив, що розрахунок банку є вірним, відповідає умовам кредитного договору, а також підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору банком було було здійснено зарахування кредитних коштів в розмірі 475000,00 грн. з призначенням платежу «надання кредитних коштів згідно п.1.2 кредитного договору №280319-АТ від 28.03.2019 на придбання трактора «Беларус-892», 2018 р.в. згідно договору купівлі-продажу №43/304 495 від 19.03.2019р., укладеним із ТОВ «Техноторг-Дон»». Вказане відображено в меморіальному ордері №20707 від 28.03.2019р.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п.п.42, 43, 44 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затв. постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018р.).
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.96 ГПК України).
При цьому суд враховує, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами, що кошти 28.03.2019р. в розмірі 475000,00 грн. отримано відповідачем-1 не на виконання умов кредитного договору, укладеного з позивачем.
Вказаний меморіальний ордер відповідає вимогам вищенаведених положень чинного законодавства щодо оформлення його та є первинним документом, який підтверджує здійснення банком перерахування кредитних коштів, та вказаний ордер містить зазначення отримувачем - СФГ «Кристал». Протилежного відповідачі суду не довели та не обґрунтували.
Суд зауважує, що відповідач-1 виконував умови кредитного договору, зокрема, частково повернув суму кредиту та сплачував проценти за його користування.
Отже, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що доводи позивача є доведеними, а докази позивача є більш вірогідними, а тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано обставини щодо отримання СФГ «Кристал» коштів від АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором №280319-АТ від 28.03.2019р. в розмірі 475000,00 грн. За цих обставин та враховуючи, що суд встановив вірність розрахунку банку щодо сум кредиту та процентів, позов позивача в цій частині вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Між цим, вирішуючи питання щодо правомірності нарахування банком процентів після закінчення строку кредитування, суд виходить з того, що у спірних відносинах сторонами погоджено інший розмір процентів за неправомірне користування кредитними коштами, ніж визначений за загальним правилом, оскільки сторони на власний розсуд передбачили у договорі обов'язок відповідача-1 сплачувати погоджені договором проценти на користь банку не зважаючи на закінчення строку кредитування, якщо має місце непогашення кредиту.
Водночас, оскільки бездіяльність відповідача-1 у виді неповернення кредиту у погоджені сторонами строки суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення пені, яка нарахована на суми прострочених кредиту та процентів. Разом з цим, при перевірці розрахунку сум пені, долученого до позовної заяви, суд встановив його невідповідність вищевказаним положенням законодавства, оскільки період нарахування пені охоплює період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
Отже, наявна законодавчо встановлена заборона на нарахування пені за прострочення кредитних зобов'язань позичальником в період дії карантину, тобто, з 12.03.2020р.
Звідси, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 02.11.2020р. по 18.03.2021р. у розмірі 8647,69 грн. та не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 11.09.2020р. по 18.03.2021р. на суму 243,33 грн., через те, що в період її нарахування діяв карантин.
При цьому, при вирішенні питання щодо застосування у спірних відносинах норми закону щодо звільнення відповідачів від обов'язку сплачувати на користь банку пеню за прострочення повернення кредиту починаючи саме з дати початку запровадження карантину, суд керується загальними засадами цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також виходить з того, що в спірних відносинах має місце обставина застосування акту законодавства, яким пом'якшується цивільна відповідальність відповідачів.
Крім того, позивачем було здійснено нарахування 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту за період з 02.11.2020р. по 18.03.2021р. у розмірі 2141,55 грн.
Суд, переривши такі нарахування, вважає розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних за несвоєчасно сплату відсотків, нарахування 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків було проведено за період з 11.09.2020р. по 18.03.2021р. на суму заборгованості відсотків, яка існувала у такі періоди, та сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків становить - 59,58 грн., що за розрахунком суду також є вірним, тому позовна вимога щодо стягнення 59,58 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідачем-2, як поручителем, обов'язки щодо виконання боргових зобов'язань відповідача-1 перед банком виконані не були. На спростування вказаного відповідачами жодного доказу суду не надано.
Отже, з врахуванням викладеного, а також те, що відповідач-2, як поручитель поручився перед банком за виконання відповідачем-1 в повному обсязі боргових зобов'язань за кредитним договором № 280319-АТ від 28.03.2019р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Банк Кредит Дніпро» слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом в сумі 212 415,71 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 13081,80 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 2141,55 грн. та 3% річних за несвоєчасно сплату відсотків в розмірі 59,58 грн.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на всіх відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 233, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Кристал» (вул. Виноградна, № 16, с. Перехрестове, Захарівський р-н, Одеська обл., 66720, код ЄДРПОУ 23993452) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, № 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитом в сумі 212 415 (двісті дванадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 71 коп., заборгованість за відсотками в сумі 13 081 (тринадцять тисяч вісімдесят одна) грн. 80 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 2 141 (дві тисячі сто сорок одна) грн. 55 коп. та 3% річних за несвоєчасно сплату відсотків в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп.
3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Кристал» (вул. Виноградна, № 16, с. Перехрестове, Захарівський р-н, Одеська обл., 66720, код ЄДРПОУ 23993452) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, № 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір в сумі 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 74 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, № 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір в сумі 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 74 коп.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07 червня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський