"31" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/57/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши клопотання Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (вх.№2-669/21 від 21.05.2021р.) про стягнення витрат на правничу допомогу по справі №916/57/21
за позовом: Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Набережна, буд. 87А, с. Красносілка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67560, код ЄДРПОУ 04379657)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробілдер» (вул. Михайлівська, буд. 25, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41009848)
про розірвання договору та стягнення заборгованості,
11.01.2021р. за вх.№60/21 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Спорт», в якій позивач просить суд стягнути 239 664,00 грн., з яких: 227 768,29 грн. сума основного боргу, 1778,46 - 3% річних, 4849,27 грн. пені та 5 267,98 грн. втрат від інфляції. Крім того позивач просить розірвати договір № 304 від 18.12.2019р. укладений між учасниками справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15 лютого 2021 року прийнято позовну заяву (вх.№ 60/21) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/57/21. Справу №916/57/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 березня 2021 р. о 12:00 год.
Крім того, як вбачається з тексту ухвали суду від 15.02.2021р., судом встановлено, що відповідачем було змінено назву та своє місцезнаходження, а тому суд замінив найменування відповідача з ТОВ «КМ Спорт» на ТОВ «Євробілдер» та вважає вірною адресою відповідача: вул. Михайлівська, буд. 25, м. Одеса, 65005.
18.05.2021 року рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено повністю, розірвано договір № 304 від 18.12.2019 року, укладений між Красносільською сільською радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КМ Спорт» (теперішня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробілдер»). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробілдер» на користь Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області суму основної заборгованості у розмірі 227 768 грн. 29 коп., пеню в розмірі 4849 грн. 27 коп., суму 3% річних в розмірі 1778 грн. 46 коп., інфляційні втрати в розмірі 5267 грн. 98 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5864 грн. 96 коп.
21.05.2021 року від Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області надійшло клопотання про стягнення з ТОВ «Євробілдер» 23966,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник зазначив, що стосовно суми гонорару позивачем визначено оплату під відкладальною умовою («гонорар успіху») у сумі 23966,40 грн., шо становить 10% від ціни позову, відповідно до п. 6 ст. 12 «Взаєморозрахунки» Договору про надання правової (правничої) допомоги № 55-2020 від 04.12.2020р.
На підставі зазначеного, позивач зауважив, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвоката, та здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ним не надається, оскільки це не заявляється до відшкодування.
Відтак, позивач стверджує, що оскільки адвокатами АО «Філіппов та партнери» здійснювалося представництво позивача, надання послуг, в т.ч. підписання відповідних документів, а позивачем погоджено в договорі «гонорар успіху» у сумі 10% від ціни позову, вказані витрати мають бути віднесені до судових витрат та стягнуті з відповідача.
Ухвалою суду від 24.05.2021р. призначено розгляд клопотання Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (вх.№2-669/21 від 21.05.2021р.) про розподіл судових витрат по справі №916/57/21 на "31" травня 2021 р. о 14:20 год. Крім того, відповідачу запропоновано надати до суду письмові міркування та заперечення щодо клопотання позивача.
31.05.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача (вх. № 14605/21) про проведення судового засідання, призначеного на 31.05.2021р., за відсутності його представника.
В судове засідання 31.05.2021 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 ГПК України.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Через недотримання норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за змістом частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази та не встановив недотримання позивачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 55-2020 про надання правової (правничої) допомоги від 24.12.2020р. та додаток № 1 від 24.12.2020р. до договору про надання правової (правничої) допомоги № 55-2020 від 24.12.2020р.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Позивач, звертаючись із клопотанням про винесення просить суд стягнути на користь останнього гонорару успіху, який складає 10% від вартості задоволених позовних вимог у сумі 23966,40 грн.
Відповідно до пункту 6 ст. 12 Договору про надання правничої допомоги від 24.12.2020р. сторонами погоджено додаткову до погодинної оплати винагороду Адвокатському об'єднанню (гонорар успіху) з моменту набрання чинності судовим рішенням (або фактичного вирішення спору, в т.ч. без застосування судових процедур) у розмірі 10% від суми майнового спору або 25% від суми раніше погодженого гонорару при вирішенні немайнового спору у разі задоволення позову в інтересах Клієнта, відмові у задоволенні позову до Клієнта, закриття кримінального провадження чи винесення виправдувального вироку щодо посадових осіб Клієнта або проведення досудового/не судового врегулювання спору за участю адвокатів Адвокатського об'єднання тощо за умови стягнення таких витрат за судовим рішенням, що набрало законної сили.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат; зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим, відповідна сума, обумовлена сторонами Договору до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Суд також звертає увагу на те, що розмір "гонорару успіху" (заявлений до стягнення з відповідача після ухвалення рішення суду в даній справі) не перевищує суму, заявлену позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Крім того, факт набрання рішенням суду законної сили не має вирішального значення для розподілу заявленої до стягнення суми "гонорару успіху" в цій справі, оскільки умови пункту 6 статті 12 Договору пов'язують виникнення у клієнта обов'язку додатково оплатити адвокату гонорар у розмірі 10% від ціни позову саме з досягненням мети представництва - прийняттям судового рішення про задоволення позовних вимог тощо, а не з набранням відповідним рішенням законної сили.
Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23966,40 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Керуючись ст.ст.123, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (вх.№2-669/21 від 21.05.2021р.) про розподіл судових витрат по справі №916/57/21 - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробілдер» (вул. Михайлівська, буд. 25, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 41009848) на користь Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Набережна, буд. 87А, с. Красносілка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67560, код ЄДРПОУ 04379657) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23966 (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 40 коп.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повний текст додаткового рішення складено 07.06.2021р.
Суддя О.В. Цісельський