ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2021Справа № 910/15858/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 22500 грн.
за участі представників:
від позивача: Гордієнко Н.П., адвокат,
від відповідача: Мазепа Д.Г., адвокат,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 22500 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх обов'язків за договором про надання послуг з розміщення обладнання від 13.11.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/15858/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 910/15858/20 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справа № 910/15858/20 у зв'язку з відпусткою судді Карабань Я.А. передана на розгляд судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
29.01.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи не менше ніж на 20 календарних днів внаслідок проведення переговорів щодо вирішення спору шляхом укладення мирової угоди у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/15858/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що наданий позивачем договір про надання послуг з розміщення обладнання від 13.11.2019 є дублікатом. Крім того, позивач фактично визнав, що сам розпочав відключення зарядних станцій, що опубліковано на його офіційній сторінці в мережі Інтернет.
У відповіді на відзив позивач наголосив на дійсності укладеного з відповідачем договору та оформлення дублікату договору у відповідності до вимог чинного законодавства. Одночасно позивач заперечив проти змісту опублікованої інформації, оскільки остання стосувалася відключень у мережі Autoenterprise. Позивач зауважив, що зміна білінгового оператора є його законним правом, у той же час позивач наголошує, що відповідачем здійснено саме протиправне відключення зарядних пристроїв від електричної мережі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.11.2019 позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір про надання послуг з розміщення обладнання (надалі - договір), згідно пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для зарядження електромобілів, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, за адресами та на умовах, які визначаються в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
За умовами пункту 1.2 договору місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі.
Пунктом 2.1 договору визначені обов'язки виконавця за договором, до яких включено, зокрема: надання можливості замовнику розмістити обладнання у погоджених сторонами місцях; забезпечення безперебійного електричного живлення обладнання замовника; забезпечення охорони обладнання від викрадення, пошкодження, знищення; не використання обладнання замовника для власних комерційних потреб.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі, що вираховується за наступною формулою:
P=DC*1500+AC*150, в якій, якщо інше не передбачено Договором, елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання Обладнання або окремих одиниць Обладнання: зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору; DC - кількість одиниць Обладнання, а саме зарядних пристроїв постійного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць Обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Із матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019 між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання:
зарядний пристрій постійного струму для зарядження електромобілів (DС): "WOG на Ізюмській", місце розміщення - м. Київ, вул. Ізюмська, 2.
01.10.2020 позивачем здійснено обстеження обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 2, за результатами якого встановлено факт неможливості використання зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів (DС): "WOG на Ізюмській". Даний акт обстеження підписаний директором позивача ОСОБА_2 та монтажником електричного устаткування ОСОБА_1 .
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголошував на не підписанні спірного договору його уповноваженим представником, а також стверджував про недійсність дублікату договору з огляду на його невідповідність вимогам до оформлення дублікатів документів.
Разом із цим, статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У той же час, відповідачем не надано доказів визнання договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.11.2019 недійсним чи вчинення інших дій, які б свідчили про невизнання відповідачем цієї угоди, або невідповідності наданого позивачем дублікату договору його оригіналу.
Також судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду України, викладену в постанові від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц, відповідно до якої дублікатом є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (стаття 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 ЦК України).
Відповідно до статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).
За умовами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 5.4 договору у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного Договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього Договору (в тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів замовника до обладнання, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи замовника, відключення обладнання від електричної мережі), за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за встановленою вказаним пунктом договору формулою.Стверджуючи про порушення відповідачем умов договору шляхом протиправного відключення зарядних пристроїв від електричної мережі, позивач послався на складений ним в односторонньому порядку акт обстеження від 01.10.2020, яким встановлено факт неможливості використання зарядного пристрою постійного струму для зарядження електромобілів (DС): "WOG на Ізюмській" за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 2.
У той же час, суд наголошує, що вищевказаний акт підписаний лише уповноваженими особами позивача в односторонньому порядку та доказів відправлення такого акту відповідачу матеріали справи не містять.
Більш того, позивачем не надано доказів повідомлення чи виклику представників відповідача для проведення такого обстеження та встановлення факту роботи/відключення зарядного пристрою відповідно до умов договору.
До того ж суд зауважує, що позивачем здійснено нарахування штрафу за певний період - з 01.10.2020 по 15.10.2020, однак на підтвердження існування тривалого правопорушення позивачем надано акт лише від 01.10.2020, який не може бути підтвердженням викладених у ньому обставин станом на майбутнє - 15.10.2020 року.
Одночасно суд наголошує, що складання такого акту обстеження, до того ж, в односторонньому порядку, положеннями договору не передбачено. Поряд із цим, пунктом 5.6 договору сторони погодили, що всі розбіжності з приводу виконання цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів.
Натомість, матеріали справи не містять доказів звернення позивач до відповідача з вимогою про усунення порушення з приводу неможливості використання зарядного пристрою згідно умов договору.
При цьому, матеріали справи не містять жодних інших доказів, що можуть підтвердити факт відключення зарядного пристрою з вини чи за наслідком дій відповідача.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18.
У той же час, відповідачем до матеріалів справи подавався висновок від 19.10.2020 № 576/10/2020 комп'ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп'ютерній мережі Інтернет за заявою ПП «Автоентерпрайз», складений ТОВ «Експертно-дослідна служба України». У даному висновку зазначено, що останній підготовлений для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України.
Отже, наданий висновок відповідає положенням статті 101 ГПК України та оцінюється судом відповідно до статей 86, 104 ГПК України.
Відповідно до вказаного висновку експертом у період з 15.10.2020 по 16.10.2020 здійснювалися спроби доступу до веб-сторінок: ionity.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отримані сторінки завантажено у вигляді знімків головного вікна браузера та роздруківок сторінок до дискового сховища. Згідно наданих додатків до висновку, позивач зазначав, що «з 05 травня 2020 року зарядні станції Ionity припинять надання послуг з зарядження акумуляторних батарей транспортних засобів в мережі Autoenterprise. .. Про відновлення надання послуг повідомимо Вас окремо.»; «з 05 травня 2020 року компанія Ionity розпочала поетапне відключення зарядних станцій в мережі Autoenterprise, як було повідомлено раніше».
Відповідна інформація щодо припинення позивачем надання послуг з зарядження акумуляторних батарей транспортних засобів в мережі Autoenterprise опублікована позивачем у травні 2020 року, тобто до виявлення позивачем 01.10.2020 відключення відповідачем зарядних пристроїв від електричної мережі.
При цьому, відомостей щодо поновлення надання позивачем послуг зі зарядження акумуляторних батарей транспортних засобів у мережі Autoenterprise у період після травня та до жовтня 2020 року матеріали справи не містять.
Судом також враховані заперечення позивача щодо опублікованої інформації, яка стосувалася, за поясненнями позивача, відключень у мережі Autoenterprise, у той час як спірні правовідносини стосуються відключення відповідачем зарядних пристроїв від електричної мережі.
Однак, зі змісту опублікованої інформації слідує, що саме позивач припиняє надання послуг з зарядження акумуляторних батарей транспортних засобів у мережі Autoenterprise.
Щодо наданої директором позивача ОСОБА_2 заяви свідка, суд зауважує на наступному. У вказаній заяві свідок повідомляє, окрім обставин укладення з відповідачем договору, відомості щодо виявлення 01.10.2020 ним з монтажником ОСОБА_1 відсутності відомостей на екрані зарядного пристрою про облік зарядного пристрою в білінговій системі Ecofactor та наявність відомостей про облік зарядного пристрою в білінговій системі Autoenterprise. Відтак, свідок зауважив, що заміна модему зарядного пристрою без відключення зарядного пристрою від електричної мережі неможлива, однак директором позивача не надавалися вказівки щодо зміни білінгової системи.
Як визначено частиною 1 статті 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Разом із цим, суд зауважує на тому, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення штрафу внаслідок виникнення спору щодо відключення відповідачем зарядного пристрою позивача від електричної мережі за період з 01.10.2020 по 15.10.2020, а не внаслідок виникнення спору щодо зміни модему.
Крім того, заява свідка ОСОБА_2 також не містить пояснення про причини відсутності відповідача або його уповноваженого представника при складенні акту обстеження.
З урахуванням встановлених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що складений позивачем в односторонньому прядку акт обстеження від 01.10.2020 та заява свідка ОСОБА_2 , за відсутності інших доказів, не підтверджують факт відключення зарядного пристрою за місцем його розміщення саме з вини відповідача. Відтак, позивачем не доведено наявності протиправної поведінки відповідача та підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді штрафних санкцій у заявленому розмірі.Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 07.06.2021 року.
Суддя К.В. Полякова